12 липня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справуза скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», на дії та бездіяльність посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2017 року,
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною скаргою, посилаючись на те, що на примусовому виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Кіровограда головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, який перейменовано у Подільський відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, знаходився виконавчий лист від 21 грудня 2012 року, виданий Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «РайффайзенБанк Аваль») заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 040 доларів 06 центів США та 1 322 грн 15 коп. судових витрат. 26 квітня 2013 року за заявою банка, який був стягувачем, державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа державним виконавцем встановлено, що за ним зареєстровано два автомобіля та 16 жовтня 2013 року винесено постанову про розшук майна боржника.
18 вересня 2014 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника. Зазначав про те, що на його звернення щодо зняття арешту з майна та розшуку, посадовою особою державної виконавчої служби було відмовлено. Вважав зазначену відмову незаконною та такою, що порушує його право власності, оскільки згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» після закінчення виконавчого провадження знімається арешт з майна.
З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просив суд визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з його майна. Також просив зобов'язати начальника державної виконавчої служби зняти арешт з його майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2017 року, у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Проте стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, унаслідок чого виконавче провадження не вважається закінченим і накладений державним виконавцем арешт на майно заявника, як боржника, не знімається.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також про те, що у зв'язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду.
Такі висновки судів є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону, а наданим доказам суд дав належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом установлено, що на примусовому виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Кіровограда головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, який перейменовано у Подільський відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, знаходився виконавчий лист від 21 грудня 2012 року, виданий Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 040 доларів 06 центів США та 1 322 грн 15 коп. судових витрат.
26 квітня 2013 року за заявою банка, тобто стягувача, державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна ОСОБА_3 як боржника та оголошення заборони на його відчуження. При примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа, державним виконавцем встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано два автомобіля, унаслідок чого 16 жовтня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника.
18 вересня 2014 року державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника (а.с. 10).
Отже, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 1 жовтня 2012 року, на виконання якого видано вищевказаний виконавчий лист від 21 грудня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором не виконане.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такий випадок, якщо виконавчий лист повернуто у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі.
Колегія суддів при цьому зазначає, що ніщо не перешкоджає ОСОБА_3 добровільно виконати рішення суду, що є його обов'язком згідно вимог ст. 129 Конституції України та ст. 14 ЦПК України, після чого арешт з майна буде знято згідно із законом.
Таким чином, суди розглянули справу відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, встановивши всі обставини справи та надавши їм належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І.Журавель
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик