24 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Ігнатюк Б.Ю.
суддів - Дроботі В.В., Мацунича М.В.
при секретарі - Олійник А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» на рішення Хустського районного суду від 14 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор», його філії Хустської дорожньої ремонтно-будівельної дільниці про поновлення на роботі, зобов'язання нарахування і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу ,-
Зазначеним рішенням вказаний позов задоволено: наказ про звільнення позивачки визнано незаконним і скасовано; вона поновлена на попередній роботі у відповідача та у її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
ДП «Закарпатський облавтодор» порушило питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи для нового розгляду до вказаного суду. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.
Заслухавши доповідача, представника апелянта та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованясть рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга містить такі доводи як неправильна оцінка судом першої інстанції наказу про приведення у відповідність чисельних працюючих відповідно до обсягів робіт від 15 січня 2009 року; розгляд питання про надання згоди на звільнення профкому мало місце; не відповідає дійсності твердження позивачки факту прийняття на її місце іншого працівника.
Ці доводи не можуть бути прийняті до уваги.
Так, наказ від 15 січня 2009 року містить вимогу про звільнення пенсіонерів по п.1 ст.40 КЗпПУ/а.с.24/. Але зазначена норма закону не містить такої підстави звільнення з роботи як наявність пенсійного віку. До зазначених працівників при наявності підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ, застосовуються всі норми трудового законодавства, якими врегульовано дане питання, в тому числі вимоги ст.ст.42, 43, 49-2 КЗпПУ, які в достатній мірі проаналізовані в рішенні суду першої інстанції.
Більш цього, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що посаду позивачки займає інша особа. Тобто посада позивачки існує до теперішнього часу.
Правильно судом першої інстанції не прийнято до уваги згода профкому на звільнення позивачки, оскільки така згода надана без дотримання ст.43 КЗпПУ: згода надана у першому засіданні профкому без участі позивачки і таким же чином профком поступив повторно вже під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Тому така згода не має юридичної сили. Це призводить до констатації про відсутність згоди профкому на звільнення працівника, що є недопустимим відповідно до ст.43 КЗпПУ.
При таких обставинах колегія суддів констатує, про безпідставність доводів апеляційної скарги та ухвалення рішення з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відхилити.
Рішення Хустського районного суду від 14 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді :