Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2009 р. Справа № 2а-14235/09/0570
12 год 00 хвил
Донецький окружний адміністративний суд у складіголовуючого судді Абдукадирової К.Е., суддів Буряк І.В. Папазової Г.П.
при секретарі судового засідання Лакушевій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв»язку України в особі структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області
про визнання недійсною та скасування постанови від 8 квітня 2009 року про застосування фінансових санкцій у сумі 510,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 10 червня 2009 року
від відповідача : Петриченка М.М. - за дов. від 1 січня 2009 року
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв»язку України в особі структурного підрозділу Територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області №078340 від 8 квітня 2009 року про застосування фінансових санкцій в сумі 510,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постанова від 8 квітня 2009 року №078340, якою на підставі абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - за експлуатацію легкового автомобіля НОМЕР_1, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, до позивача застосовані фінансові санкції у розмірі 510,00 грн. Позивач вважає постанову такою, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки на час виявлення порушення зазначений автомобіль експлуатувався особою, з якою укладено договір оренди вказаного автомобіля. Крім того при складанні акту позивач не був присутній, копія акту на його адресу не надсилалась, тому просить визнати недійсною та скасувати постанову про накладання фінансових санкцій.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що постанову про застосування фінансових санкцій позивач не отримував, про її існування дізнався випадково, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 24 січня 2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як орендодавцем та ОСОБА_4 як орендарем укладено договір оренди легкового автомобіля НОМЕР_1, який належить позивачу на праві приватної власності. Цільове використання предмету оренди - здійснення пасажирських перевезень під маркою «Служба таксі «Форсаж» (арк. справи 8-10).
В той же день автомобіль передано орендарю, що відображено в акті прийому-передачі від 24 січня 2009 року (арк. справи 10 оборотна сторона).
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області проведено рейдову перевірку вказаного транспортного засобу, за результатами якої складено акт від 3 березня 2009 року, в якому вказувалося на порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки.
На підставі вказаного акту прийнято постанову від 8 квітня 2009 року №078340, якою на підставі абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до неї застосовані фінансові санкції у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 2 вказаного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Пунктом 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року №1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується, тобто є суб'єктом владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області згідно з пунктом 1 Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 14 грудня 2005 року №888, є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, має печатку зі своїм найменуванням і зображенням малого Державного Герба України.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно зі статтею 48 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких виконують перевезення.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки позивач не є ні автомобільним перевізником, ні водієм, на час проведення перевірки автомобіль використовувався іншою особою, тому до нього неправомірно застосовані фінансові санкції.
Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірної постанови відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначена постанова прийнята ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв»язку України в особі структурного підрозділу Територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області №078340 від 8 квітня 2009 року про застосування фінансових санкцій в сумі 510,00 грн. - задовольнити повністю.
Визнати недійсною та скасувати постанову начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області від 8 квітня 2009 року №078340.
Присудити з Державного бюджету України фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 жовтня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Абдукадирова К. Є.
Судді Буряк І.В.
Папазова Г.П.