Україна
12 жовтня 2009 р. справа № 2а-14598/09/0570
час прийняття постанови: 11-05
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ
до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області
про визнання недійсним рішення від 15 січня 2009 року № 50 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду
за участю представників:
від позивача: Леонова В.Ю., за довір. від 05.01.2009р.
від відповідача: Колотової І.М., за довір. від 22.09.2009р.
Державним підприємством «Шахтарськантрацит» заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення від 15 січня 2009 року № 50 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663).
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що спірне рішення прийняте правомірно та відповідно до вимог діючого законодавства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Шахтарськантрацит» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32299510. Відокремлений підрозділ «Шахта «Іловайська» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку у якості страхувальника, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як суб'єкт без права юридичної особи.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (надалі - Закон України № 1058-ІV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону України № 1058-ІV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України № 1058-ІV страхувальниками цих осіб є роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та у повному обсязі страхові внески.
Статтею 18 Закону України № 1058-ІV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.
Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), та які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4);
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є календарний місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг);
- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Частиною 2 статті 106 Закону України № 1058-ІV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-ІV передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Позивач зазначає, що фактично страхові внески були сплачені Відокремленим підрозділом «Шахта «Іловайська» Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в межах строку сплати, що підтверджується платіжними дорученнями від 27 листопада 2008 року № 23806, № 24706, від 05 грудня 2008 року № 25106, № 26006, від 22 грудня 2008 року № 524, № 525, № 536, № 537, № 27806, № 28706, від 12 грудня 2008 року № 26606, № 27406, від 16 грудня 2008 року № 538, № 539, від 24 грудня 2008 року № 540, № 542, від 30 грудня 2008 року № 611, № 612, від 26 грудня 2008 року № 28406, № 30206, в яких чітко визначено призначення платежу, проте у порушення вимог законодавства відповідач зарахував вказаний платіж в порядку календарної черговості в погашення недоїмки позивача зі страхових внесків.
Частиною 5 статті 106 Закону України № 1058-ІV передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Суд вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов'язок органу Пенсійного фонду при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником, змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.
Суд зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, може вчинити щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності та обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарської діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу, перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватись, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України.
Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність прийнятого рішення від 15 січня 2009 року № 50 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення від 15 січня 2009 року № 50 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» задовольнити повністю.
Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку від 15 січня 2009 року № 50 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» у вигляді штрафу в сумі 193286 грн. 73 коп. та нарахування пені в сумі 51329 грн. 61 коп.
Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 жовтня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 16 жовтня 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Смагар С.В.