Україна
05 жовтня 2009 р. справа № 2а-27582/08/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі
при секретарі Химич М.В.
за участю представника позивача Стулікова А.В.
представників відповідачів Бєломєстнової Л.В., Пермінова О.О., Вертела М.В., Саєнко Л.В., Савули М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Інститут керамічного машинобудування” до Східної митниці, старшого інспектора Східної митниці Вареника Олексія Миколайовича, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішень про визначення митної вартості товару та стягнення надмірно сплачених митних платежів,
Закрите акціонерне товариство „Інститут керамічного машинобудування” звернулось до суду з адміністративним позовом до старшого інспектора Східної митниці Вареника О.М., Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання неправомірним рішення про визначення митної вартості товару та стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач з 2002 р. імпортує керамічне волокно з Мексики від Company Nutec Fibratec S.A. de C.V. В 2008 р. імпортні поставки здійснювались за контрактом № К29/2007 р. від 09.11.2007 р. 18.08.2008 р. позивачем була подана до митного поста „Слов'янськ” Східної митниці вантажна митна декларація № 700050000/8/002620. 26.08.2008 р. старшим інспектором митниці Вареником О.М. було відмовлено у прийнятті митної декларації та митному оформленні задекларованого товару. При цьому було прийняте рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом визначення митної вартості, що позивач вважає незаконним. Внаслідок таких дій позивач вимушений був подати нову ватажну митну декларацію та сплатити до бюджету митні платежі, виходячи з нової митної вартості. Надмірно сплачені митні платежі склали 4796,05 грн.
Позивач просив визнати неправомірним рішення посадової особи митного органу про визначення митної вартості товару, стягнути з ГУ ДКУ у м. Києві 4796,05 грн.
Позивач збільшив розмір позовних вимог, подавши відповідні заяві. В остаточній редакції позовних вимог позивач просив визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарі і транспортних засобів через митний кордон України № 700050000/2008/000022 та № 700050000/2008/000022 від 26.08.2008 р., видані старшим інспектором Східної митниці Вареником О.М. до вантажних митних декларацій № 700050000/8/002619 та № 700050000/8/002620 від 18.08.2008 р., визнати неправомірним рішення про визначення митної вартості товару до зазначених вантажних митних декларацій, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 19799,09 грн.
Ухвалами суду від 30.04.2009 р. до участі в справі в якості відповідачів притягнути Східна митниця та Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що під час контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення позивачем за вантажною митною декларацією № 700050000/8/002620, встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару „керамічне волокно” значно нижча в порівнянні з цінами на подібні товари згідно цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ). Так, заявлена позивачем митна вартість становила 3,49 доларів США за 1 кг, згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ вартість на подібні товари становила від 4 до 12,88 доларів США за 1 кг. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано додатково надати документи, згідно п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766. Декларантом був наданий лише один документ із запитуваних, який не містив повної інформації, необхідної для підтвердження заявленої вартості. Тому у відповідності до ст. 273 Митного кодексу України та п. 14 Порядку № 1766 посадовою особою митного органу було видане рішення, за яким було здійснено коригування вартості відповідно до найнижчої ціни наявної в базі на відповідний товар - 3,94 доларів США за кг.
Методи визначення митної вартості за ст. ст. 268, 269 Митного кодексу України не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних або подібних товарів, метод за ст. 271 Митного кодексу України не використовувався із-за відсутності інформації щодо вартості подібних товарів на території України, метод за ст. 272 не використовувався із-за відмови декларанта надати інформацію від виробника товару про вартість сировини та затрат на виробництво (калькуляцію виробництва). Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач старший інспектор Східної митниці Вареник О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічна поясненням представника Східної митниці. В подальшому до судового засідання відповідач не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у м. Києві до судового засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток, надав заперечення проти позову, в яких просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача ГУ ДКУ у м. Києві на підставі наявних у справі доказів.
В запереченнях відповідач ГУ ДКУ у м. Києві вказує на те, що до нього не надходили відповідні документи від Східної митниці щодо перерахування коштів, надмірно сплачених позивачем при здійсненні митного оформлення товару, як це передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від 10.12.2002 р. № 226. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відсутні передбачені законодавством підстави для стягнення бюджету надмірно сплачених митних платежів. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_2. - декларант в судовому засіданні пояснила, що раніше позивачем здійснювалось митне оформлення того ж самого товару за тим самим контрактом, але митний орган погоджувався з митною вартістю, визначеною за першим методом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Відповідачі Головне управління Державного казначейства України у м. Києві та Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Згідно контракту № К29/2007 р. від 09.11.2007 р. ЗАТ „Інститут керамічного машинобудування”, додаткової угоди № 1 від 17.03.2008 р., специфікації придбало у Company Nutec Fibratec S.A. de C.V. (Мексика) керамічного волокно (а.с. 4-11).
18.08.2008 р. ЗАТ „Інститут керамічного машинобудування” через митного брокера ПП „Інтер-гарант” в порядку ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України були подані до митного поста „Слов'янськ” Східної митниці вантажні митні декларації № 700050000/8/002620 та 700050000/8/002619 (а.с. 12-15), декларація митної вартості, а також усі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару, який надійшов на адресу позивача за зазначеним вище контрактом. В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості в розмірі 3,49 доларів США за 1 кг., всього - 227527,90 грн.
Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.
Виходячи з вказаної митної вартості, з боку позивача підлягали сплаті до бюджету за зазначеними вантажними митними деклараціями наступні митні платежі: ввізне мито - 11376,40 грн. та податок на додану вартість - 47780,86 грн., всього - 59157,26 грн. Як встановлено судом, для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, контракт № К29/2007 р. від 09.11.2007 р., додаткова угода № 1 від 17.03.2008 р., специфікація до контракту, повідомлення про намір ввезення, накладні CMR, рахунок-фактора (інвойс) тощо.
Відповідачем інспектором Східної митниці Вареником О.М. були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме, прайс-листи виробника товару, калькуляцію виробника товару, інформацію з мережі Інтернет.
ЗАТ „Інститут керамічного машинобудування” на вимогу митного органу додатково були надані прайс-листи на усю виготовлену продукцію. Інформація з мережі Інтернет щодо вартості продукції та калькуляція виробника надана не була, оскільки на офіційному сайті виробника інформація щодо вартості продукції не розміщена, а калькуляцію виробник відмовився надати.
Інспектором Східної митниці Вареником О.М. були прийняти рішення про визначення митної вартості товарів до вантажних митних декларацій № 700050000/8/002620 та № 700050000/8/002619 від 18.08.2008 р., в яких митна вартість товару визначена за методом № 6 в розмірі 3,94 долара США за 1 кг.
26.08.2009 р. відповідачем Східною митницею були видані картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700050000/2008/000022 та № 700050000/2008/000021 у зв'язку з неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ЗАТ „Інститут керамічного машинобудування” було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем були подані нові вантажні митні декларації №№ 700050000/8/002710 та 700050000/8/002703 та сплачені митні платежі в сумі 78956,35 грн., а саме, ввізне мито в розмірі 15183,91 грн. та податок на додану вартість в розмірі 63772,44 грн., що на 19799,09 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.
Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії посадової особи митного органу про визначення митної вартості товару за шостим методом є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.
Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Судом встановлено, що декларантом та позивачем ЗАТ „Інститут керамічного машинобудування” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, контракт № К29/2007 р. від 09.11.2007 р., додаткова угода № 1 від 17.03.2008 р., специфікація до контракту, повідомлення про намір ввезення, накладні CMR, рахунок-фактора (інвойс) тощо, а також додатково витребувані митним органом - прайс-листи на усю виготовлену продукцію.
Інформація з мережі Інтернет щодо вартості продукції та калькуляція виробника надана митному органу не була, оскільки на офіційному сайті виробника інформація щодо вартості продукції не розміщена, а калькуляцію виробник відмовився надати.
Суд зауважує, що протягом тривалого часу позивач здійснював митне оформлення керамічного волокна за ціною, визначеною за першим методом визначення митної вартості, тобто, за ціною договору. Так, у 2008 р. Східною митницею було здійснено митне оформлення керамічного волокна за тим самим контрактом, що й даному випадку, за ціною договору. При цьому у митного органу не було жодних сумнівів щодо правильності визначення митної вартості.
Також суд звертає увагу на той факт, що контракт № К 29/2007 від 09.11.2007 р. на поставку керамічного волокна укладений позивачем безпосередньо з виробником товару - Company Nutec Fibratec S.A. de C.V., що також свідчить про об'єктивність визначення митної вартості цієї продукції.
Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що був зроблений запис у декларації митної вартості.
Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.
В наданих до вантажних митних декларації та на вимогу митного органу документах містилась достатня інформація про товар та його ціну. На підставі первинно та додатково наданих документів посадова особа митного органу мала можливість перевірити митну вартість товару.
Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем, з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види керамічного волокна, оскільки ці товари не є тотожними, подібними, аналогічними тощо.
Дійсно, у випадках, зазначених у витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ, наявна інформація що товар походить з Мексики, але при цьому не зазначена інформація про виробника, не співпадають дані по даті здійснення операції. В базі даних ЄАІС ДМСУ не зазначається про наявність посередників при купівлі товару, проте той факт, що в даному випадку позивач придбав товар безпосередньо у його виробника суттєво впливає на ціну у бік її зменшення.
Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п'яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що інспектор Східної митниці Вареник О.М. та Східна митниця, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, діяли на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяли не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.
Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення товару зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом, - 3, 94 долара США з 1 кг., тоді як позивачем митна вартість визначена в 3,49 доларів за 1 кг.
Оскільки судом визнані неправомірними дії митного органу щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів.
Сума митних платежів, які мав сплатити позивач, виходячи з митної вартості товару, визначених за методом № 1, складає 59157,26 грн. Внаслідок порушення посадовими особами відповідача Східної митниці порядку визначення митної вартості позивач вимушений був сплатити суму митних платежів в розмірі 78956,35 грн., виходячи з митної вартості, визначеної митним органом. Отже, сума надмірно сплачених митних платежів складає 19799,09 грн. Саме ця сума підлягає повернення позивачу.
У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.
Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 19799,09 грн. на користь ЗАТ „Інститут керамічного машинобудування”.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Закритого акціонерного товариства „Інститут керамічного машинобудування” до Східної митниці, старшого інспектора Східної митниці Вареника Олексія Миколайовича, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання недійсними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, рішень про визначення митної вартості товару та стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити.
Визнати протиправними рішення Східної митниці з визначення митної вартості товару, заявленої Закритим акціонерним товариством „Інститут керамічного машинобудування” у вантажних митних деклараціях №№ 700050000/8/002619 та 700050000/8/002620 від 18.08.2008 р., за шостим методом визначення митної вартості.
Визнати протиправними картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №№ 700050000/2008/000021 та 700050000/2008/000022 від 26.08.2008 р., прийняті Східною митницею до вантажних митних декларацій №№ 700050000/8/002619 та 700050000/8/002620 від 18.08.2008 р., поданих Закритим акціонерним товариством „Інститут керамічного машинобудування”.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Інститут керамічного машинобудування” надмірно сплачені митні платежі в сумі 19799,09 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Інститут керамічного машинобудування” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Повний текст постанови виготовлений 12 жовтня 2009 р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шальєва В.А.