Україна
07 жовтня 2009 р. справа № 2а-12826/09/0570
час прийняття постанови: 14 г. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Буряк І. В.
при секретарі Могілевському А.А.
за участю представників сторін:
позивача Чебаненка Д.В. дов. від 19.01.09р. № 03-01/175
відповідача не з'явився
третьої особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позовну заяву Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофіс-сервіс»
третя особа без самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача Маріупольський міський центр зайнятості
про стягнення адміністративно-господарських санкцій
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі -Донецьке обласне ФСЗІ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тофіс-сервіс” (надалі - відповідач, ТОВ «Тофіс-сервіс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.
Позов мотивовано тим, що відповідач, в порушення нормативного припису ст.ст. 18-19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ, не виконав нормативу по створенню кількості робочих місць, виходячи із розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників ТОВ «Тофіс-сервіс» за 2008р.
Таким чином, на думку позивача, відповідач, на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов'язаний сплатити адміністративно-господарську санкцію за непрацевлаштування інвалідів, згідно встановленого нормативу та пеню за порушення термінів сплати такої санкції.
Заперечень на вказану позовну заяву відповідачем надано не було.
У судовому засіданні від 10.09.2009р., оголошувалось про відкладення розгляду справи до 29.09.2009р. та від 29.09.2009р. до 07.10.2009р., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
У судовому засіданні від 07.10.09 представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання від 07.10.2009р. не з'явився, про причини неявки суду не зазначив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи до судового засідання від 07.10.2009р. не з'явився, до дня судового засідання надав повідомлення щодо спірних правовідносин у якому зазначив, що про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, шукаючих роботу ТОВ «Тофіс-сервіс» до центру зайнятості відомості за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. не надавало. Інваліди, які звернулись до служби зайнятості за допомогою у працевлаштуванні, протягом 2008р. на підприємство не направлялись через відсутність вакантних місць.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, третьої особи, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 18. Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
За змістом ст. 19 вказаного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до частини 1 та частини 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України не застосовуються.
Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Про зайнятість та працевлаштування інвалідів роботодавець повідомляє територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності передбаченою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за №117/13384 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12 листопада 2008 року №527), а саме «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» Форма №10-ПІ (річна).
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2008р. ТОВ “Тофіс-сервіс” середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача з 2008 рік становила 55 осіб.
Відповідно викладеного, та на підставі даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008р., позивачем встановлено, що відповідач був зобов'язаний працевлаштувати у 2008 р. 2 інваліди, фактично у ТОВ “Тофіс-сервіс” непрацевлаштований жоден інвалід.
На підставі даного висновку, позивачем нараховано суму адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2008р. у розмірі 18 261,82 грн. та суму пені нараховану на несвоєчасно сплачені адміністративно-господарські санкції - 598, 60 грн. у загальній сумі - 18 860,42 грн.
Пунктом 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено зобов'язання підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості за їх місцезнаходженням адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п.4 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженного Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814, затверджена та погодженна з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував вимоги законодавства щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів - щомісячного звіту за формою № 3-ПН, та щодо виділення та створювання робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Так, у ході розгляду справи встановлено, що звіти за вказаною вище формою відповідачем протягом 2008р. не подавались взагалі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав щодо застосування відносно ТОВ «Тофіс-сервіс» відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тофіс-сервіс” задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тофіс-сервіс” (87515, м. Маріуполь, Володарське шосе б.3, р/р 26004900177983, Ф-я «ПУМБ» м. Маріуполь МФО 334970, ЄДРПОУ 01413767) на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій обл.; ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у сумі 18 261 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят одна) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки та пеню у сумі 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок, разом 18 860 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 42 (сорок дві) копійки.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 07 жовтня 2009 року, у повному обсязі виготовлена 12 жовтня 2009р.
5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Буряк І. В.