14 червня 2017 р. Справа № 804/1253/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до Східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними та скасування вимоги №04-08-15/546 від 24.01.2017р., -
17.02.2017р. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області звернулася з позовом до Східного офісу Держаудитслужби та просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 24.01.2017р. №04-08-15/546 «Про усунення виявлених ревізією порушень» - у повному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на Ш квартал 2016р. ревізійною групою відповідача було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2014р. по 30.09.2016р. за результатами якої складено акт №08-20/5 від 28.12.2016р. на підставі якого складено вимогу № 04-08-15/546 від 24.01.2017р. «Про усунення виявлених ревізією порушень». Позивач не погоджується із вказаною вимогою відповідача, вважає її такою, що прийнята у розріз із чинним законодавством України, з порушенням матеріального права та порушенням прав позивача та підлягає скасуванню. Представник позивача вважає, що позиція відповідача щодо завдання збитків державі на загальну суму 1399501,45 грн. через зайве перерахування до пенсійного фонду єдиного соціального внеску від бази нарахування для працюючих інвалідів є хибною, а вимоги безпідставними так як нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 8,41% із заробітної плати працюючих інвалідів здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання підприємством відповідної довідки, яка була відсутня у позивача з огляду на те, що згідно наказу №51-з від 22.11.2004р. кадрове діловодство на підставі ст.24 Закону України «Про статус суддів» було передано до районних, міських та міськрайонних судів області. Також представник позивача зазначає, що є безпідставними і вимоги відповідача про відшкодування збитків державі на загальну суму 554 768,25 грн. через виплату премій працівникам до свята - «День працівників суду», оскільки такі вимоги суперечать самій суті Указу Президента України від 08.12.2000р. №1318/2000 «Про День працівників суду», оскільки вказаним указом не розмежовується категорії посад як державні службовці, службовці та робітники. Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 405548,24 грн. через завищення вартості виконання будівельних робіт, які були надмірно сплачені підприємствам, які ці роботи виконували, а також за надмірно сплачені позивачем суми за ремонті роботи коштів на відрядження працівників БПВП «Дніпробудресурс» та працівників ТОВ «КБ технагляд», то такі вимоги представник позивача вважає незаконними, так як чинним законодавством передбачено, що витрати на відрядження визначаються керівництвом суб'єкта господарювання та є їх виключним правом, позивач не наділений повноваженнями перевірки розрахунку вказаних коштів на відрядження, такі функції належать саме до державного фінансового контролю, який здійснює відповідач. Щодо усунення порушень позивачем в частині порушень норм ДСТУ - НБД.2.4-21:2012 п.4.4, ДСТУ Б Д.2..-46 та норм 9-70-19-75-2 ДСТУ Б Д.2.2.9, представник позивача вважає такі висновки такими, що не відповідають дійсності. Що стосується законності виплати працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань робітникам місцевих загальних судів (прибиральникам службових приміщень, робітникам, кур'єрам-прибиральникам, сторожам, кур'єрам та водіям) у загальній суму 149099,86 грн., то представник позивача вказує на те, що вказана матеріальна допомоги виплачувалась згідно до п.2 наказу № 77 від 02.10.1996р. у межах установленого фонду оплати праці та граничної чисельності працівників та кошторису на 2014р. затвердженому ДСА України на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». За викладеного, на думку представника позивача, оспорювана вимога відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, в усних поясненнях зазначили, що відповідач наділений повноваженнями пред'являти до підконтрольних установ обов'язкові для виконання вимоги згідно до вимог Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», при цьому, представники відповідача зазначили, що позивачем в порушення вимог п.13ст.8 Закону №2464 нарахування позивачем єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати працюючих в місцевих загальних судах Дніпропетровської області інвалідів відбувалось у розмірі 36,3%, 33,2% протягом 2014-2015 років та в розмірі 22% протягом січня-вересня 2016р., замість 8,41% протягом вказаних періодів, що, на думку представників відповідача, призвело до зайво нарахованого та перерахованого ЄСВ на загальну суму 1399501,45 грн. Також щодо преміювання працівників таких як кур'єр, прибиральник, робітник, водій та сторож з нагоди свят згідно до Наказу № 77 від 02.10.1996р. не передбачено у зв'язку з чим державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 554768,25 грн.; недостовірність даних включених до актів ф.КБ-2в виникла у зв'язку з невірним застосуванням підрядними організаціями ресурсних елементів кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи т документальним не підтвердженням у ході проведення зустрічних звірок з БПВП «Дніпробудресурс» та ТОВ «Комплексний будівельний технагляд» витрат на відрядження працівників будівельних організацій та завищення вартості робіт при проведенні поточних ремонтів приміщень місцевих загальних судів на загальну суму 405548,24 грн.; в порушення п. 2 наказу № 77 від 02.10.1996р. позивачем нараховано на виплачено матеріальну допомогу робітникам місцевих загальних судів (прибиральникам службових приміщень, робітникам, кур'єрам-прибиральникам, сторожам, кур'єрам та водіям) у розмірах, що сумарно перевищує їх середньомісячний заробіток, обчислений згідно постанови КМУ №100 від 08.02.1995р. на загальну суму 109390,95 грн. Окрім того, представники відповідача посилаються і на правові позиції Верховного Суду України, викладені у його постановах у 2014-2015р.р. про те, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою для виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Та зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. За викладеного, представники відповідача вважають позов необґрунтованим та безпідставним.
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Східним офісом Держаудитслужби відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на Ш квартал 2016р. було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області за період з 01.01.2014р. по 30.09.2016р. за результатами якої посадовими особами відповідача був складений акт №08-20/5 від 28.12.2016р. за висновками якого були виявлені порушення, які полягають у завданні збитків державі(а.с.128-231 том 1).
Позивачем були подані заперечення на акт ревізії за результатами розгляду яких відповідачем на адресу позивача були направлені висновки на заперечення до акту ревізії від 28.12.2016р. (а.с.61-127 том 1).
27.01.2017р. Східним офісом Держаудитслужби на підставі акту ревізії від 28.12.2016р. №08-20/5 була прийнята вимога за №04-08-15/546 «Про усунення виявлених ревізією порушень»(а.с.16-19 том 1).
Зі змісту вищевказаної оспорюваної вимоги, видно, а саме:
- п. 1 вимоги в порушення п.13 ст.8 Закону № 2464, ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області здійснювало нарахування єдиного соціального внеску на суму нарахованої заробітної плати 30 працюючих в 23 місцевих загальних судах Дніпропетровської області інвалідів в розмірі 36,3% і 33,2% (на суми лікарняних) протягом 2014-2015 років та в розмірі 22% протягом січня-вересня 2016р., замість 8,41% протягом вказаних періодів. В результаті застосування завищеної ставки ЄСВ від бази нарахування для працюючих інвалідів Управлінням за період з 01.01.2014р. по 30.09.2016р. зайво перераховано до Пенсійного фонду єдиного соціального внеску на загальну суму 1399501,45 грн., чим завдано збитки державному бюджету на відповідну суму;
-п.2 вимоги в порушення абз. ж) п.2 Наказу Міністерства праці України від 02.10.1996р. № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», Управлінням здійснювалося нарахування та виплати премій до Дня юриста та Дня працівників суду таким категоріям робітників місцевих загальних судів як: кур'єр, прибиральник, кур'єр-прибиральник, робітник, водій та сторож, що призвело до зайвого нарахування та виплати в жовтні-листопаді 2014р. премії на суму 215226,00 грн. та в жовтні і грудні 2015р. на суму 191794,00 грн. і, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 147748,25 грн., чим порушено вимоги ст.ст.7,8 Закону № 2464 та завдано збитків державному бюджету на загальну суму 554768,25 грн.;
- п.3 вимоги в порушення п.5 ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністрества фінансів України від 24.05.1998р. №88, п.1.2, п.4.1, п.6.2.7.4 та п.6.4.4 ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013р. №293, п.5.4.4 та п.5.4.4.1 ДСТУ-Н Б Д.1.1-5:2013 «Настанова щодо визначення розміру коштів на титульні тимчасову будівлі та споруди інші витрати у вартості будівництва» затвердженого Мінрегіонрозвитку від 27.08.2013р. № 405, п.1.1 ДСТУ Б Д.2.2-15:2012 ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи, Збірник № 15 «Оздоблювальні роботи» затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку будівництва та ЖКГ України від 28.12.2012р. №668 та п.1.2 ДСТУ-Н Б Д.2.4-21:2012 Ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи «Вказівки щодо застосування» затвердженого наказом Мінрегіонрозвитку будівництва та ЖКГ України від 28.12.2012р. №668 внаслідок включення підрядники організаціями до первинних документів (актів ф.КБ-2в) недостовірних даних у зв'язку з не вірним застосуванням ресурсних елементних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи та документальним не підтвердженням у ході проведених зустрічних звірок витрат на відрядження працівників будівельних організацій, призвело до завищення вартості робіт при проведенні поточних ремонтів приміщень місцевих загальних судів на загальну суму 405548,24 грн., які ТУ ДСАУ сплачено за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, чим завдано державному бюджету збитків на відповідну суму;
- п.4 вимоги в порушення абз. з) п.2 Наказу Міністерства праці України від 02.10.96р. № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» Управлінням двічі (при виході у чергову відпустку та у жовтні на підставі заяв працівників про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) нараховано та виплачено у 2014р. матеріальну допомогу робітникам місцевих загальних судів (прибиральникам службових приміщень, робітникам, кур'єрам-прибиральникам, сторожам, кур'єрам та водіям), умов оплати праці яких визначаються відповідно до наказу від 02.10.96р. №77 в розмірах, який сумарно перевищує їх середньомісячний заробіток, обчислений згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100, що призвело до зайвого нарахування та виплати матеріальної допомоги 106 робітникам по 46 місцевим судам на загальну суму 109390,95 грн. і, як наслідок, до зайвого нарахування та перерахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 39708,91 грн., чим порушено вимоги ст.ст.7,8 Закону України № 2464 та завдано збитків державному бюджету на загальну суму 149099,86 грн. (а.с.16-19 том 1).
Позивач звернувся з позовом та просить визнати протиправною та скасувати вищенаведену вимогу відповідача посилаючись на те, що оспорювана вимога не відповідає вимогам чинного законодавства, є хибною, трактується упереджено, а тому підлягає скасуванню.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016р. Державна аудиторська служба України ( далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитлужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються,обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держаудитслужба має право звернутися до суду в інтересах держави.
Відповідно до пункту 7 згаданого вище Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державної фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлених порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
За викладеного, суд приходить до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимоги про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, яка розглядається, Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області пред'явила вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги №04-08-15/546 від 24.01.2017р., які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
В той же час, враховуючи, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не шляхом подання адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною та її скасування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що питання про правомірність та обґрунтованість визначення відповідачем збитків, відображених в оспорюваної вимозі може бути предметом судового розгляду лише за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення вказаних у вимозі збитків, а не за позовом позивача про оскарження такої вимоги.
Відповідна правова позиції узгоджується також з правовою позицією і Верховного Суду України, яка викладена у постановах цього суду від 15.04.2014р. №21-40а14, від 13.05.2014р. №21-89а14, від 20.05.2014р. у справі №21-93а14 та від 21.04.2015р. у справі №21-155а15.
У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, і частина 1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, у ході судового розгляду даної справи, представниками сторін не наведено жодних підстав та не надано будь-яких доказів, які б свідчити про те, що фінансовою інспекцією вживаються заходи щодо стягнення збитків з позивача у судовому порядку за оспорюваною вимогою, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування оспорюваної вимоги з урахуванням вищевикладеної правової позиції Верховного Суду України, яка є обов'язковою для всіх судів України, є необґрунтованими.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до вимог ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167,244-2 Кодексу
У задоволенні адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області до Східного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними та скасування вимоги №04-08-15/546 від 24.01.2017р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 19.06.2017р.
Суддя ОСОБА_1