14 квітня 2017 р. справа № 804/60/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
встановив:
04 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо проведення атестації позивача; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії № 18 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 12.09.2016 р., оформлене протоколом від 12.09.2016 р. ОП № 15.0005014.0072153; визнати протиправним та скасувати наказ № 333 о/с від 28.11.2016 р. в частині звільнення капрала поліції поліцейського Синельниківського відділу поліції зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність); поновити його на посаді з 20.12.2016 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 10.01.2017 р. позовну заяву в частині вимог про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії № 18 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 12.09.2016 р., у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, було залишено без розгляду (а.с. 29-30).
В решті заявлених позовних вимог, зокрема, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 333 о/с від 28.11.2016 р. в частині звільнення капрала поліції поліцейського Синельниківського відділу поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), поновлення його на займаній посаді, а також стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відкрито провадження в адміністративній справі.
При цьому, суд виходить з того, що оскаржуваний наказ про звільнення грунтується на рішенні (висновку) Атестаційної комісії № 18 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 12.09.2016 р. про невідповідність позивача займаній посаді, а отже, обставини складання відповідачем зазначеного висновку підлягають дослідженню в межах справи про поновлення на посаді (без окремого оскарження).
28.02.2017 року позивачем подано позовну заяву в новій редакції, в якій він просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 333 о/с від 28.11.2016 р. в частині звільнення його зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), поновити його на займаній посаді, а також стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с. 62-66).
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем на підставі висновку Атестаційної комісії №18 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про його службову невідповідність. Своє звільнення позивач вважає незаконним та зазначає, що призначення атестування було проведено з грубим порушенням вимог Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про професійний розвиток працівників». При цьому, позивач стверджує, що відповідач не мав передбачених ч.2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для включення його до списку осіб, що підлягають атестації, перелік яких є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Крім того, позивач посилається на порушення посадовими особами відповідача Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 р. № 1465. Зокрема, позивач зазначає, що атестаційна комісія під час атестування не з'ясовувала його відповідність критеріям, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, матеріали особової справи розглянула поверхнево та упереджено, внаслідок чого дійшла необґрунтованого висновку про службову невідповідність, зокрема, атестаційною комісією при прийнятті рішення не було враховано обов'язкові критерії оцінювання, внаслідок чого дійшла необґрунтованого висновку про службову невідповідність. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача в частині свого звільнення, поновити його на займаній посаді, а також стягнути з відповідача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (а.с.4-6,62-66).
Відповідач надав до суду заперечення проти позову та додаткові пояснення, в яких зазначив, що атестування поліцейських проводилось атестаційними комісіями органів поліції відповідно ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей та, зокрема, з метою визначення відповідності посадам, на які вони призначені, та перспектив їхньої службової кар'єри. При цьому відповідач вказав, що основним завданням визначення відповідності колишніх працівників органів внутрішніх справ оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського є з'ясування під час проведення атестування рівня їх професійних якостей, мотивації особи, що спонукає до поведінки на досягнення цілей у службі, що в свою чергу передбачає встановлення рівня розвинутості суб'єкта, емоційного ставлення до професійної діяльності, вміння адаптувати свою поведінку відповідно до ситуацій, що виникають, вміння будувати процес спілкування, сформованості таких здібностей як мислення, уявлення, спостережливість, комунікативних умінь і широкого набору професійно значущих властивостей: емоційної стабільності, самоконтролю, щирості, доброти, наполегливості, тощо. З даною метою відповідачем, у відповідності до виданого наказу № 458 від 23.02.2016 р., призначено атестування поліцейських Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та створено атестаційні комісії. Представник відповідача зазначив, що відповідно до Інструкції, атестування поліцейських проводиться у два етапи - тестування та співбесіда. Так, позивач пройшов тестування, однак не набрав прохідну кількість балів за тестом на загальні здібності (15 балів з 60), а також за тестом на професійні навички (20 балів з 60). Під час співбесіди, були досліджені його атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та інформація з відкритих джерел, що є у вільному доступі в мережі Інтернет. Як стверджує представник відповідача в своїх запереченнях, під час співбесіди з членами атестаційної комісії останні зробили негативні висновки стосовно особи позивача у зв'язку з тим, що позивач має низький рівень теоретичних знань та показав низькі результати тестування. За результатами дослідження комісія дійшла висновку, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Викладене, на думку відповідача, свідчить про те, що атестування позивача було проведене атестаційною комісією у межах наданих повноважень та у спосіб, який передбачений наказом МВС України від 17.11.2015 р. № 1465, та не призвело до порушення прав позивача, а тому його звільнено оскаржуваним наказом за п.5 (через службову невідповідність) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Також, відповідач зазначив, що оскільки атестаційна комісія прийняла рішення про службову невідповідність та звільнення позивача зі служби, в силу вимог п. 28 Інструкції керівник відповідача мав обов'язок забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу, відтак дії відповідача цілком узгоджувались з приписами Інструкції та встановленого порядку проведення атестування поліцейських відповідно визначеної мети. Посилаючись на те, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу був атестаційний лист ОСОБА_1 та протокол ОП № 15.00035014.0072153 від 12.09.2016 р., представник відповідача вважає звільнення позивача правомірним та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 29-36, 80-87).
Сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки до суду не повідомили.
Враховуючи, що в судове засідання не прибули особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 у період з січня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 39, 50).
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 1 о/с від 07.11.2015 р. відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, ОСОБА_1 призначено, з присвоєнням спеціального звання капрал поліції в порядку переатестування, на посаду поліцейського Синельниківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (а.с. 9).
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 458 від 23.02.2016 р. прийнято рішення про проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та підпорядкованих підрозділів (а.с. 53).
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 2356 від 23.08.2016 р. затверджено персональний склад атестаційної комісії № 18 для проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (а.с. 52).
Безпосереднім керівником позивача - начальником відділу Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Пригон Ю.В. складено атестаційний лист на ОСОБА_1 від 01.03.2016 р., в якому зазначено, що ОСОБА_1 за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді зарекомендував себе з позитивного боку як дисциплінований працівник. Свої функціональні обов'язки знає та сумлінно виконує їх у своїй повсякденній роботі. Накази, інструкції, інші нормативні акти, що регламентують діяльність на посаді, вивчив і правильно використовує у роботі. У відношеннях з громадянами уважний, ввічливий і тактовний. До дисциплінарної відповідальності не питягувався. Дисциплінарних стягнень не має (а.с. 45).
За результатами тестування позивач набрав 15 з 60 балів (загальні навички) і 20 з 60 балів (професійні знання).
12.09.2016 року атестаційна комісія №18 ГУНП в Дніпропетровській області провела з ОСОБА_1 співбесіду, про що складено протокол засідання №15.00035014.0072153.
За висновком атестаційної комісії, позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 8).
19.12.2016 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 19 грудня 2016 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) (а.с. 88).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі Закон № 580, який згідно з п. 1 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набрав чинності з 07 листопада 2015 року.
Відповідно до пп. 9, 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива прийняття працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
При цьому, вказаним Законом визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом.
Реалізація цих умов відбувається у визначений строк упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону (тобто, з 07.08.2015 до 07.11.2015) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.
Таким чином, перевірка відповідності особи вимогам до поліцейських повинна бути проведена до видання відповідного наказу про призначення особи на посаду в Національній поліції України.
З матеріалів справи вбачається, що позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, прийнято на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» на підставі його заяви шляхом видання наказу про призначення за його згодою в порядку переатестування.
Вказаний наказ свідчить про те, що позивач відповідає вимогам до поліцейських, визначених Законом «Про Національну поліцію», та його призначення відбулось в порядку переатестування.
При цьому, зміст наказу ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.11.2015 р. № 1 о/с не дозволяє здійснювати будь-яке подвійне тлумачення підстав для його прийняття. Пославшись на приписи пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», видавник цього наказу прийняв на себе відповідальність за його достовірність, а саме, як було зазначено вище, за відповідність позивача вимогам до поліцейських та за його призначення в порядку переатестування, яке фактично не проводилось.
Порядок атестації поліцейського визначений статтею 57 Закону № 580, відповідно до якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 р. № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 р. за № 1445/27890 (далі Інструкція № 1465), зокрема її пункт 3 розділу І.
Вказаний перелік підстав для проведення атестування поліцейських є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, видання відповідного наказу є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України. Вказаним пунктом не передбачено можливість проведення атестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності вимогам до поліцейських після їх прийняття на посади в Національній поліції України без наявності підстав, передбачених статтею 57 Закону № 580.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що після призначення певної особи, в тому числі, що прибула з МВС, на посаду в органах Національної поліції, атестування останньої може проводитись виключно з підстав, передбачених статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Відтак, проведення атестації поліцейських, в тому числі прибувших з МВС, може мати місце виключно у таких випадках: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, передумовою прийняття рішення про проведення атестації особи має бути реальне настання обставин або встановлення фактів, що зумовлюють необхідність її проведення: у випадку призначення на вищу посаду - за наявності ініціативи поліцейського або керівництва; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби, тощо. Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII. При цьому, в наказі або в списках щодо кожної особи повинні бути наведені індивідуальні підстави для проведення його атестації.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент його включення до списку осіб, що підлягають атестації, мав позитивну характеристику, нележним чином виконував свої службові обов'язки, до дисциплінарної відповідальності не притягався, отже, будь-яких ознак службової невідповідності позивача займаній посаді матерілали справи не містять.
Зокрема, атестаційний лист на ОСОБА_1, складений його безпосереднім керівником 01.03.2016 року, який передував включенню позивача до списку осіб, що підлягають атестації, містив висновок про відповідність позивача займаній посаді та позитивну характеристику його діловим та особистим якостям (а.с. 19).
За викладених обставин, відповідачем не доведено, що позивач підлягав атестації через його службову невідповідність, та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ.
При цьому, закріплена у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мета атестування не може виступати самостійною і достатньою підставою для проведення атестування позивача, з ціллю визначення можливості його звільнення через службову невідповідність, без наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування.
Висновки атестування в такому випадку можуть носити лише аналітичний, інформаційний характер і не можуть використовуватись органами Національної поліції України як підстава для звільнення особи.
Водночас, правові наслідки для позивача може мати результат вчинених дій, а не сам процес їх вчинення.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача передбачених ч.2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ підстав для проведення атестування позивача, у зв'язку з чим відповідач діяв усупереч вимогам закону, провівши таке атестування та прийнявши рішення (висновок) Атестаційної комісії № 18 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 12.09.2016 р., оформлене протоколом від 12.09.2016 р. ОП № 15.0005014.0072153 про службову невідповідність ОСОБА_1, що стало підставою для його звільнення зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
При цьому, суд зазначає, що порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо неможливості проведення атестації поліцейського без наявності підстав, передбачених ч.2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ, є самостійною і достатньою підставою для визнання протиправними юридично значимих рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень на підставі такого рішення (висновку) атестаційної комісії і виключає подальшу перевірку судом додержання законодавства при проведенні процедури самої атестації та правомірності висновків такої атестації по суті, оскільки останнє вже не може впливати на правове вирішення спору.
За таких обставин, суд не досліджує питання, які стосуються дотримання відповідачем порядку проведення атестації позивача та правомірності висновків атестаційної комісії, прийнятих за результатами цієї атестації.
Крім того, суд зауважує, що висновок атестаційної комісії не може виступати самостійним предметом оскарження як процедурний акт, який не несе в собі негативних наслідків для позивача, а лише виступає підставою для прийняття юридично значимого рішення, в даному випадку - наказу про звільнення, який і є предметом спірних правовідносин у цій справі.
У зв'язку з чим, суд вважає належним способом захисту прав позивача визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19.12.2016 р. «По особовому складу» в частині звільнення капрала поліції поліцейського Синельниківського відділу поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді поліцейського Синельниківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
При цьому, суд виходить з того, що підставою для звільнення позивача із займаної посади, згідно наданої відповідачем належним чином завіреної копії цього наказу, виступає саме наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 357 о/с від 19.12.2016 р. (а.с. 88).
Отже, належним способом захисту прав позивача суд вбачає скасування саме цього наказу про звільнення, а не наказу № 333 о/с від 28.11.2016 р., який помилково зазначає позивач у позовній заяві.
Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Згідно довідки № 1274 від 07.04.2017 р., виданої Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.12.2016 року (день звільнення) становить 2 415 грн. (а.с. 90).
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 Федоровича-задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.12.2016 р. № 357 о/с в частині звільнення капрала поліції поліцейського Синельниківського відділу поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
Поновити капрала поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського Синельниківського відділу поліції з 19.12.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, але не більше ніж за один рік, за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Чорна