29 червня 2017 р. Справа № 804/405/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Науменко К.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніповської районної у місті Дніпропетровську ради до ОСОБА_2 про стягнення 18906 грн. 19 коп., -
13.01.2017р. Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради звернулося з позовом до ОСОБА_2 та, з урахуванням уточнення до позовних вимог від 30.03.2017р., просить стягнути з відповідача на користь позивача 18906 грн. 19 коп.
Позивач обґрунтовує своє позовні вимоги тим, що ОСОБА_2, як внутрішньо переміщена особа, безпідставно отримала з державного бюджету кошти за період з 15.04.2015р. по 14.04.2016р., з 24.05.2016р. по 31.07.2016р. на суму 18906 грн. 19 коп. Вказана сума грошової допомоги була виплачена надміру внаслідок подання ОСОБА_2 документів з недостовірними відомостями.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте, 21.06.2017р. подала до канцелярії суду заяву у якій просила перенести судове засідання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я одного із членів родини ( у бабусі виявили рак головного мозку) та на даний час з'явитися в судове засідання не має можливості через терміновий виїзд до м. Алушта АР Крим для надання допомоги при лікуванні(а.с. 64).
Розглянувши вищевказану заяву відповідача, вислухавши думку представника позивача з приводу вказаної вище заяви, суд не находить підстав для її задоволення та відкладення розгляду даної справи з обставин наведених відповідачем у поданій заяві з огляду на те, що вказані у ній обставини жодними доказами не підтверджені, а матеріали справи з січня 2017р. містять аналогічні заяви відповідача без надання будь-яких доказів, що може свідчити про зловживання відповідачем своїм процесуальним правом та способом затягування розгляду вказаної справи, а також виходячи з того, що провадження у цій справі відкрито ще 17.01.2017р. та строк розгляду даної справи встановлений в один місяць згідно до вимог ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, строки вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами у відповідності до вимог ст.т.71, 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у справі.
08.04.2015р. ОСОБА_2 була взята на облік та їй була видана довідка №1205003754 внутрішньо переміщеної особи з території, де виникли обставини, пов'язані з негативними наслідками збройного конфлікту, тимчасово окупованої території (місце реєстрації: АДРЕСА_1) на підставі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Також на підставі звернення ОСОБА_2 від 15.04.2016р., їй була призначена та виплачувалась допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг як непрацюючій особа, яка має дитину віком до 3х років за період з 15.04.2015р. по 14.04.2016р. та з 24.05.2016р. по 31.07.2016р., яка була виплачена на загальну суму 18906 грн. 19 коп.
В подальшому, у результаті проведеної ревізії Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області внутрішньо переміщених осіб було виявлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні праці (19.10.2009р. працевлаштована) станом на 14.04.2014р. (до початку періоду проведення АТО) та її статус не підпадав під дію вимог п.1 ст.1 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внаслідок чого відповідачеві безпідставно було призначено та виплачено адресну допомогу за рахунок коштів державного бюджету.
29.07.2016р. ОСОБА_2 рішенням управління було знято з обліку внутрішньо переміщеної особи з внесенням відомостей в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та припинена виплата допомоги як переміщеній особі на проживання з 01.08.2016р.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 необґрунтовано отримала щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщена особа та їй безпідставно, внаслідок подання нею документів з недостовірними відомостями, виплачено за період з 15.04.2015р. по 14.04.2016р., з 24.05.2016р. по 31.07.2016р. адресну допомогу із державного бюджету на суму 18906 грн. 19 коп.
Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.2 ст. 2 цього ж Кодексу, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владним повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що всі наведені підстави, коли громадянин, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Крім того, і пункт 5 частини 4 статті 50 вказаного Кодексу, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
Також і нормою ст.21 наведеного вище Кодексу, встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Так, у випадку, що розглядається, адміністративний позов заявлений про стягнення грошових коштів у розмірі 18906 грн. 19 коп., що стали власністю громадянки ОСОБА_2, які були нею отримані внаслідок надання недостовірних відомостей про внутрішньо переміщену особу, що фактично є відшкодуванням шкоди, завданої державі, яка може бути відшкодована в порядку цивільного судочинства з урахуванням вимог ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний спір не є публічно-правовим, а носить приватно-правовий характер, оскільки ОСОБА_2 набула права власності на вказані кошти.
Відтак, вирішення даного спору про стягнення коштів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі з урахуванням вищевикладених обставин та норм чинного законодавства України.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 22.09.2015р. ( справи №21-1884а15, 21-2209а15), від 25.05.2016р. у справі № 21-883а16, висновки якого мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права у відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене у суду відсутні правові підстави для не застосування вказаних висновків Верховного Суду України.
Керуючись ст.40, 49, 51, 128, п.1 ч.1 ст. 157, ч.3,7 ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження в адміністративній справі №804/405/17 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніповської районної у місті Дніпропетровську ради до ОСОБА_2 про стягнення 18906 грн. 19 коп. - закрити.
Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається згідно ч.2, ч.3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений - 30.06.2017р.
Суддя ОСОБА_3