Справа №2-5116/09
10 листопада 2009 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого судді Рахманкулової І.П.
при секретарі Верещагіній А.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому уточнивши зміст позовних вимог згідно заяви від 29.09.2009 року (а.с.94-95), просила проділити спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача ? вартості гаража в розмірі 2500 доларів США, майно, придбане в квартиру, а саме: телевізор, стільці, пральну машину, духовку, газову поверхню, кухонний гарнітур, диван, крісло, куточок кухонний та витяжку кухонну, а всього майна на суму 27114 грн. 06 коп. залишити у власності відповідача, стягнувши на її користь компенсацію в розмірі 13557 грн. 03 коп. Також позивач просила стягнути з відповідача половину вартості за висновок будівельно-технічного дослідження щодо визначення ринкової вартості квартири і визначення порядку користування нею в сумі 249 грн. та судові витрати.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на те, що вказане рухоме та нерухоме майно було придбане подружжям під час шлюбу, а тому згідно ст. 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, причин неявки суду не повідомив, хоча перед судовим засіданням 12.10.2009 року та 20.10.2009 року він особисто знайомився з матеріалами справи, про що свідчать відмітки на додатковому листі до справи. У попередньому судовому засіданні, яке відбулося 28.09.2009 року, відповідач ОСОБА_4 погоджувався з первісною позовною вимогою позивача щодо виплати їй компенсації за квартиру, проти інших вимог заперечував, зустрічної позовної заяви ним подано не було. ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні 28.09.2009 року просили його відкласти для підготовки зустрічної позовної заяви, хоча намір подати зустрічний позов ОСОБА_4 заявив ще 06.08.2009 року, подавши відповідну заяву на а.с. 65, а тому в цьому клопотанні відповідачу та його представнику було відмовлено та проведено попереднє судове засідання.
Представник відповідача згідно довіреності на а.с. 80 в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, проте з яких підстав, не вказав, від відповідача письмових заперечень на позов не надійшло.
Після оголошеної в судовому засіданні 23.10.2009 року перерви для витребування з автокооперативу №27 довідки, відповідач та його представник в судове засідання 10.11.2009 року не з»явилися, просили відкласти розгляд справи у зв»язку з перебуванням відповідача у відрядженні, а також у зв»язку з тим, що його представник за сімейними обставинами не може з»явитися в судове засідання.
З урахуванням вимог ч.1 ст. 169 ЦПК України, а також враховуючи, що згідно ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки, судом після оголошеної перерви було продовжено розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами було укладено 14.10.2006 року, а розірвано 18 червня 2009 року згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області 12 серпня 2009 року.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
У період шлюбу з позивачем 22.06.2007 року відповідачем було укладено кредитний договір з ВАТ «ОСОБА_11 Аваль» за яким отримано 20300 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_2. (а.с.21-22). Поручителем по даному договору виступила його дружина ОСОБА_12. (а.с.23).
Як пояснила суду позивач, кредит за квартиру повністю виплачений у січні 2008 року, в тому числі за рахунок коштів її батьків, оскільки її батько ОСОБА_5 12.12.2007 року продав належний йому будинок в м. Чернігові, Олександрівка, по вул. Тополиній, 7 за 393298 грн. (а.с.36), з яких 125000 грн. подарував їй, які вона витратила на погашення кредиту, що підтверджується квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій від 08.11.2007 року №42-20, 42-24, за якими було придбано 2500 доларів США та 2300 доларів США та від 21 січня 2008 року №218-24, за якою було придбано ОСОБА_13 7900 доларів США. (а.с.52-53). 08.11.2007 року та 21.01.2008 року, тобто в день здійснення валютно-обмінних операцій, ОСОБА_4 було сплачено 18000 доларів США на погашення кредиту в ВАТ «ОСОБА_11 Аваль». (а.с.59).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що після продажу будинку в м. Чернігові, Олександрівка, батько позивача ОСОБА_5 давав позивачу грошові кошти на загальну суму 125000 грн., які, як відомо свідкам, були використані на погашення кредиту.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що її чоловік у 2008 році продав гараж №19 у автокооперативі №27 м. Чернігова за 4500 доларів США. Вказане підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_8
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 показали, що у квартирі АДРЕСА_2, де сторони проживали під час шлюбу, було все необхідне для комфортного проживання, а саме: плазмовий телевізор, стільці, побутова техніка, холодильник, шафа, кухонний гарнітур, дивани, крісло. Телевізорів було три - один був особистий ОСОБА_1, який вона придбала ще до заміжжя, коли вчилася у інституті, інший маленький телевізор їй подарували батьки на день народження, а третій великий плазмовий телевізор сторони придбали після Нового року у 2008 році.
Крім того, свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що після розлучення вона разом із позивачем приходили до квартири АДРЕСА_3, щоб забрати речі ОСОБА_1, але у дверях були замінені замки, проте ОСОБА_4 впустив свою бувшу дружину забрати особисті речі. Коли вона вийшла із квартири, то повідомила, що ОСОБА_4 вивіз із квартири все майно, навіть, електрочайник.
По факту заміни замків у квартирі АДРЕСА_4 та неправомірної поведінки відповідача, позивач зверталася до міліції, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 04.10.2009 року, яка була винесена за заявою ОСОБА_1 від 29.09.2009 року. (а.с.126).
Згідно наданих позивачем копій квитанцій, у період шлюбу з відповідачем у квартиру АДРЕСА_3 були придбані наступні речі: телевізор марки «Самсунг» за 7866 грн. 87 коп., що підтверджується накладною №342 від 08.02.2009 року, стільці «Прага» згідно товарного чеку №01029411 на суму 1490 грн. 40 коп., пральну машину «Бош» за 2754 грн. 10 коп. згідно товарного чеку №7463 від 29.12.2007 року, духовку «Арістон» за 2088 грн. 54 коп. згідно товарного чеку №7463 від 29.12.2007 року, газову поверхню «Арістон» за 1311 грн. 31 коп. згідно товарного чеку №7462 від 29.12.2008 року, кухонний куточок за 863 грн. 96 коп. згідно замовлення на доставку від 01.08.2008 року, витяжку кухонну вартістю 1439 грн. 10 коп. згідно замовлення на доставку від 29.12.2007 року.
Позивач зазначає, що у період шлюбу з відповідачем було також придбано кухонний гарнітур в магазині «Браво» у 2008 році за 5000 грн. та диван з кріслом за 4500 грн., проте жодних доказів на підтвердження казаного не надано, хоча відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача у повному обсязі заперечував, а тому суд вважає, що відповідач не визнає факту придбання у період шлюбу за вказану позивачем ціну кухонного гарнітуру, дивана та крісла, а тому суд не вбачає підстав для віднесення вказаного майна до спільного майна подружжя та його поділу між сторонами.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За таких обставин, враховуючи, що спірна квартира була придбана сторонами під час шлюбу, а частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому позовна вимога про поділ квартири по ? частині між позивачем та відповідачем підлягає задоволенню.
Згідно довідки автокооперативу №27 ОСОБА_4 являється членом автокооперативу і власником гаража №19 блок 2 згідно його заяви про вступ у члени автокооперативу від 02.08.2008 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірний гараж сторонами придбано у період шлюбу, і він є об»єктом права спільної сумісної власності, а частки майна дружини та чоловіка відповідно до вимог ч.1 ст. 70 СК України є рівними.
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення одним із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
За вказаних обставин, враховуючи, що позивачем не доведено у суді вартість гаража, а відповідач не згоден з позовними вимогами позивача, суд приходить до висновку про можливість поділу спільного майна подружжя - гаража шляхом визнання ідеальної частки подружжя у цьому майні без його реального розподілу.
Враховуючи, що позивач в судовому засіданні стверджувала, що наміру проживати у спірній квартирі вона немає через неможливість спільного проживання з відповідачем, в подальшому бажає розпорядитися своєю часткою квартири, а тому просила стягнути з відповідача компенсацію половини вартості майна, придбаного в квартиру під час шлюбу.
Суд вбачає за можливе задовольнити таку позовну вимогу позивача, виділивши ОСОБА_4 придбане під час шлюбу майно, що позивачем доведено в судовому засіданні, а саме: телевізор марки «Самсунг» вартістю 7866 грн. 87 коп., стільці «Прага» в кількості 4 штуки вартістю 1490 грн. 40 коп., пральну машину марки «Бош» вартістю 2754 грн. 10 коп., духовку «Арістон» вартістю 2088 грн. 54 коп., газову поверхню «Арістон» вартістю 1311 грн. 31 коп., куточок кухонний вартістю 863 грн. 96 коп., витяжку кухонну вартістю 1439 грн. 10 коп., а всього на загальну суму 17814 грн. 28 коп.
На користь позивача з відповідача підлягає стягненню компенсація половини вартості вказаного вище майна в сумі 8907 грн. 14 коп.
Проте, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на експертне будівельно - технічне дослідження, оскільки воно проводилося Експертною фірмою «Еталон» з метою встановлення вартості спірної квартири та визначення порядку користування нею, що не входить до предмету позовних вимог позивача.
Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи судом, а на користь держави необхідно стягнути з відповідача державне мито, оскільки позивач не сплачувала його при пред»явленні позову до суду, бо є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 65, 68 - 70, 71 СК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4, гараж №19, блок №2 в автокооперативі №27 в м. Чернігові.
Поділити спільне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири №8 в будинку №263 в м. Чернігові та право власності на ? частину гаража №19 блок №2 в автокооперативі №27 м. Чернігова.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири №8 в будинку №263 в м. Чернігові та право власності на ? частину гаража №19 блок №2 в автокооперативі №27 м. Чернігова.
Виділити ОСОБА_4 придбане подружжям у період шлюбу майно: телевізор марки «Самсунг» вартістю 7866 грн. 87 коп., стільці «Прага» в кількості 4 штуки вартістю 1490 грн. 40 коп., пральну машину марки «Бош» вартістю 2754 грн. 10 коп., духовку «Арістон» вартістю 2088 грн. 54 коп., газову поверхню «Арістон» вартістю 1311 грн. 31 коп., куточок кухонний вартістю 863 грн. 96 коп., витяжку кухонну вартістю 1439 грн. 10 коп., а всього на загальну суму 17814 грн. 28 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? вартості придбаного у період шлюбу майна в сумі 8907 грн. 14 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 30 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 1490 грн. 50 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.П. Рахманкулова