"19" червня 2017 р. Справа № 922/2981/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,
при секретарі Бєлкіній О.М.,
за участю представників:
позивача - Красінський І.С. - дов. б/н від 03.10.2016, Левченко М.В. - дов. б/н від 29.08.2016,
відповідача - Пелепецький В.Д. - дов. б/н від 24.04.2017, Гоменюк А.М. - дов. б/н від 16.06.2017
3-ї особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача (вх. №1479 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 у справі № 922/2981/16,
за позовом Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД", м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ") в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", м. Харків,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєва Олена Дмитрівна, м. Харків,
про визнання недійсним договору застави, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2017 р. у справі №922/2981/16 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави, укладений між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування ПАТ "СБЕРБАНК"), посвідчений 13 вересня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою Оленою Дмитрівною за реєстраційним № 5138. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (попереднє найменування ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ") в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" на користь Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" 2067,00 грн. судового збору.
Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 року у справі №922/2981/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на те, що при укладенні договору застави від 13.09.2012 сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства, додаток до договору який є його невід'ємною частиною - містить перелік майна (48 одиниць транспортних засобів), який підписаний сторонами, є невід'ємною частиною основного договору, прошитий та засвідчений приватним нотаріусом Чуєвою О.Д.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач вказав, що під час укладання оспорюваного договору застави не було дотримано обов'язкової умови укладення договору саме в нотаріальній формі, оскільки невід'ємна його частина, а саме додаток 1 був укладений в простій письмовій формі не на спеціальному бланку нотаріального документу та не посвідчений відповідним написом нотаріуса, що і було підставою для визнання судом першої інстанції недійсним вищевказаного договору застави.
Третя особа в судове засідання не прибула, у письмових поясненнях просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 року у справі №922/2981/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Приватний нотаріус зазначає, що додаток до договору застави з описом його предмету, не є текстом договору, а лише конкретизує деякі його положення, а також і не є окремою угодою про його доповнення в розумінні ч. 1 ст. 654 ЦКУ. на яку посилається суд першої інстанції у своєму рішенні. Додаток є окремим документом, який не посвідчується нотаріально, тому і не вимагає проставлення на ньому посвідчувального напису, підпису та печатки нотаріуса. А викладання такого роду документи на спеціальних бланках нотаріальних документів Законом України "Про нотаріат" не передбачено.
12.06.2017 відповідачем було надано суду заява про накладення арешту на майно та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 922/6554/15 та № 904/11194/15.
Судова колегія зазначає, що вказані клопотання відповідача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, тому відмовляє в їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзивах на неї доводи позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.2012 між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК") (відповідач) було укладено договори про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО (кредитний договір № 1) та № 27-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (кредитний договір № 2).
04.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОКСОТРЕЙД» та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" було укладено договори про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО (кредитний договір № 3) та № 29-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 (кредитний договір № 4).
13.09.2012 в забезпечення зобов'язань за кредитними договорами №№ 1, 2, 3 та 4 між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК") укладений договір застави, посвідчений 13 вересня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О Д. за реєстраційним № 5138.
У відповідності до п. 3.1. договору застави, предметом застави за вказаним договором є транспортні засоби, в кількості 48 одиниць, які належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою №1510/1 від 13 вересня 2012 року. Предмет застави, що передається в момент підписання цього договору в заставу заставодержателю, перелічений в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Звертаючись з позовом позивач просить визнати недійсним вищевказаний договір застави в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04 вересня 2012 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ", та за договором про відкриття кредитної лінії №28-В/12/66/ЮО від 04 вересня 2012 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ". В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішеннями господарського суду Харківської області від 25.04.2016 у справі № 922/6554/15 та господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2016 у справі № 904/11194/15 визнано недійсними основні зобов'язання - договори про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, в той час як відповідно до ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що договір застави, посвідчений 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою ОД. за реєстраційним № 5138, разом з додатком 1, який є його невід'ємною частиною і містить відомості про предмет застави відповідно до пункту 3.1. договору застави, викладений на восьми аркушах у формі єдиного документу, який прошито, пронумеровано та скріплено печаткою нотаріуса. При цьому посвідчувальний напис нотаріуса вчинено на лицьовій стороні сьомого аркушу, а додаток 1 викладений на восьмому звичайному аркуші на його лицьовій та зворотній сторонах, тобто не на спеціальному бланку і не містить посвідчувального напису нотаріуса.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при укладенні договору застави позивачем та відповідачем не було дотримано обов'язкової нотаріальної форми для такого виду правочинів (договорів застави транспортних засобів), оскільки недотримання нотаріальної форми щодо невід'ємної частини договору застави транспортних засобів, яка містить відомості про предмет застави, свідчить про недотримання нотаріальної форми такого договору застави транспортних засобів в цілому.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що надані сторонами докази у вигляді копій судових рішень у справах № 904/11194/15 та № 922/6554/15 не мають значення для справи, оскільки вони стосуються забезпечених договором застави зобов'язань, тоді як сам спірний договір застави є нікчемним внаслідок недотримання сторонами при його укладенні вимог закону щодо нотаріального посвідчення правочину, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості нотаріального посвідчення частини правочину, тому суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 215 ЦК України визнав недійсним договір застави, укладений між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"), посвідчений 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою Оленою Дмитрівною, за реєстраційним № 5138.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України).
Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 гл. 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.
Відповідно до п. 6.15. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.
Згідно вимог ст. 34 Закону України "Про нотаріат" тексти договорів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься і у п. 1 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
П. 1 глави 10 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при посвідченні правочинів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи. Отже посвідчувльний напис є фактом, що підтверджує нотаріальне посвідчення договору та завершальним етапом цього процесу.
Як свідчать матеріли справи, договір застави, укладений між ПАТ "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" та ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування ПАТ "СБЕРБАНК"), посвідчений 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою Оленою Дмитрівною, є зареєстрованим за № 5138 та містить посвідчувальний напис.
В судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал спірного договору застави, який свідчить про те, що він укладений відповідно до вимог чинного законодавства, викладений на спеціальному бланку нотаріальних документів, містить реєстраційний номер (№ 5138), а також, посвідчувальний напис, що є фактом, який підтверджує нотаріальне посвідчення договору та завершальним етапом цього процесу.
В якості доказу вчинення нотаріальної дії, як то передбачено ст. 52 Законом України "Про нотаріат", приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. до матеріалів справи надано засвідчену копію договору застави від 13.09.2012 за реєстраційним № 5138 зі справ нотаріуса та виписку з реєстру для реєстрації нотаріальних дій № 5138 за 13.09.2012, згідно якої наявний запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 5138 у томі 3 за 2012 рік, тобто є доказом нотаріального посвідчення договору.
Судова колегія зазначає, що статтею 584 Цивільного кодексу України встановлені вимоги до змісту договору застави. Зокрема, у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). Аналогічні вимоги визначені і в ст. 12 Закону України "Про заставу".
Враховуючи викладене, додаток до договору застави з описом його предмету є невід'ємною частиною договору застави, який може бути викладений у загальній формі та який лише конкретизує опис предмету договору застави, і не посвідчується нотаріально, тому і не вимагає проставлення на ньому посвідчувального напису, підпису та печатки нотаріуса. Крім того, як чинним законодавством так і Порядком вчинення нотаріальних дій не передбачено вимоги щодо оформлення додатків, які містять перелік майна до договорів застави, на спеціальному бланку.
Більш того, договір застави від 13.09.2012 разом з додатком №1 викладений на восьми аркушах у формі єдиного документу, який прошито, пронумеровано та скріплено печаткою нотаріуса.
Суд першої інстанції посилається на ст. 654 Цивільного кодексу України, в якій визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Виходячи із змісту цієї статті вбачається, що в ній йдеться про зміну або розірвання договору, вона не стосується форми додатків, які є невід'ємною частиною договору під час його укладання.
Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував вимоги ст. 654 ЦК України до оформлення додатків до основних договорів, адже вони не стосуються ні змін, ні розірвання договору.
Суд першої інстанції визнав недійсним договір застави від 13.09.2012 з підстав недотримання обов'язкової нотаріальної форми додатку № 1 до спірного договору застави, не врахувавши природи цього договору, адже статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом, та в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна.
Згідно з приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як унормовано у статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що спірний договір застави оформлений у відповідності до вимог ст. ст. 209, 639 ЦК України, а та обставина, що додаток № 1 до спірного договору застави міститься не на нотаріальному бланку та не має посвідчувального напису нотаріусу не є підставою для недійсності або нікчемності договору застави від 13.09.2012 згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Дана позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2006р. у справі № 25/95.
Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджено те, що договір застави від 13.09.2012р. разом з додатком №1 до договору застави укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, містить перелік майна (48 одиниць транспортних засобів), який є невід'ємною частиною основного договору, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О.Д. здійснено належні дії щодо нотаріального посвідчення договору, про що були надані відповідні докази, тому судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору застави, укладеного між Приватним акціонерним товариством "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"), посвідченого 13 вересня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою Оленою Дмитрівною за реєстраційним № 5138, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 у справі № 922/2981/16 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ") в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", м. Харків, задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2017 у справі № 922/2981/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД" (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, ідентифікаційний код 24481702) на користь Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (попереднє найменування Публічне акціонерне товариство "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ") (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ідентифікаційний код 25959784) 1 515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Істоміна О.А.