04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" червня 2017 р. Справа№ 910/16935/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Яковлєва М.Л.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Головіна О.І. - дов. № 010-01/6986 від 31.08.2012р.
від відповідача: Гелетій І.І. - дов. №29/3 від 29.08.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р.
у справі №910/16935/14 (головуючий суддя Ярмак О.М., судді Стасюк С.В.,
Мельник В.І. )
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-
Імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"
про стягнення заборгованості
В судовому засіданні 12.06.2017р. відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" про стягнення 25 314 489,76 грн. заборгованості за Кредитним договором № 27112V1 від 05.01.2012.
В ході розгляду справи місцевим господарським судом, позивачем було подано дві заяви про зменшення розміру позовних вимог, остання з яких від 09.10.2015р. прийнята судом до розгляду як остаточна, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача 15 260 959,55 грн. - заборгованість за кредитом, 1 981 926,23 грн. - проценти за користування кредитом, 11 703,05 грн. - комісія за управління кредитом, 1 231 126,92 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту, 48 288,41 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 632,33 грн. - пеня за порушення строків сплати комісії за управління кредитом, 691 433,26 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 56 642,29 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 424,20 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом, 1 819 990,84 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за кредитом, 241 651,25 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом, 1 402,53 грн. - інфляційне збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №910/16935/14 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 15 260 959,55 грн. заборгованості за кредитом, 1 981 926,23 грн. процентів за користування кредитом, 10 684, 09 грн. комісії за управління кредитом, 650 994, 90 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 34 534,39грн. 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 267,19 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом, 1 816 054, 19 грн. інфляційного збільшення суми боргу за кредитом, 239 813, 07 грн. інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом, 915, 74 грн. інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом, 1 224 698, 06 грн. пені за прострочення погашення кредиту, 48 288, 41 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 453, 90 грн. пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом, а також 72 817, 79 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення комісії за управління кредитом; пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати комісії за управління кредитом; пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором №27112V1 від 05.01.2012р. та прийняти нове про відмову в позові в цій частині.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача 06.07.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Станік С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. у зв'язку з невідповідністю висновків первинної експертизи матеріалам справи, призначено повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі №910/16935/14 до повернення до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком судової економічної експертизи у даній справі.
У зв'язку з поверненням до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/16935/14 з висновком судової економічної експертизи № 15441/15442/16-45 від 27.01.2017р., ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 01.03.2017р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В. апеляційне провадження по справі №910/16935/14 зупинено до повернення з Вищого господарського суду України матеріалів справи №910/16935/14, у зв'язку з тим, що розгляд справи у Київському апеляційному господарському суді є неможливим до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги позивача на ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р.
У зв'язку з надходженням до Київського апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/16935/14 з Вищого господарського суду України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Куксов В.В. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 10.05.2017р.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, відповідно до ст.77 ГПК України у справі оголошувалась перерва, останній раз на 12.06.2017р.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.06.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення комісії за управління кредитом; пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати комісії за управління кредитом; пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором №27112V1 від 05.01.2012р. та прийняти нове про відмову в позові в цій частині.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.06.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бліц-Інформ" (далі - позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № 27112V1 (далі - кредитний договір), відповідно до умов п. 2.1 якого банк надає позичальнику Овердрафт у тимчасове користування на умовах цього Договору, а позичальник зобов'язується повернути Овердрафт, сплатити Проценти, комісії та інші платежі за цим договором.
Договорами № 27112V1-1 від 31.01.2012, № 27112V1-2 від 04.04.2012, № 27112V1-3 від 01.06.2012, № 27112V1-4 від 13.07.2012, № 27112V1-5 від 28.09.2012, № 27112V1-6 від 01.11.2013, № 27112V1-7 від 04.02.2014, №27112V1-8 від 05.03.2014, № 27112V1-9 від 31.03.2014 сторонами вносилися зміни до кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.2.1 та п.п. 2.2.2 п. 2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 27112V1-1 від 31.01.2012 ліміт Овердрафту: 8 801 417,79 грн. та 838 366,98 євро в гривневому еквіваленті по курсу продажу валюти на МВР України на день проведення операції надання кредитних коштів. Позичальник може користуватися Овердрафтом з дати виконання усіх умов для отримання Овердрафту, визначених цим договором, по 04.02.2015 року (включно).
Кінцевий термін погашення Овердрафту: "04" квітня 2012 року (п.п. 2.2.2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 27112V1-1 від 31.01.2012).
На виконання своїх зобов'язань за кредитним договором банк надав позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 17 768 324,05 грн. шляхом здійснення платежів з поточного рахунку позичальника, що підтверджується платіжними дорученнями позичальника:
- № 3 від 06.03.2012 на суму 3 291 613,44 грн. з призначенням платежу: "сплата виконавчого збору зг. постанови №ВП 29165643 від 27.10.2011";
- № 1 від 28.03.2012 на суму 5 472 724,70 грн. з призначенням платежу: "погашення боргу зг. мирової угоди про закінч. виконавч. провадж. №б/н від 10.01.2012 по справі № 16/495 від 01.02.2011";
- № 5 від 29.03.2012 на суму 9 004 061,37 грн. з призначенням платежу "оплата за купівлю євро зг. заяв. № 24 від 05.03.2012".
Договором про внесення змін № 27112V1-5 від 28.09.2012 умови кредитного договору було викладено в новій редакції, згідно п. 3.1 якого банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття не відновлюваної кредитної лінії на умовах цього договору (кредитна лінія), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором.
Згідно з п.п. 3.2.1, 3.2.2 кредитного договору в редакції договору №27112V1-5 від 28.09.2012 ліміт кредитної лінії: 16 960 959,55 грн.; кінцевий термін погашення кредиту: 25 січня 2013 року.
Відповідно до п.п. 3.2.4 кредитного договору в редакції договору №27112V1-9 від 31.03.2014 тип процентної ставки за користування кредитом за цим договором - фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 14%. На період з дати підписання додаткової угоди № 27112V1-6 від 01.11.2013 до цього договору по 31.12.2014 проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 0,1% річних. З 01.01.2015 до кінця строку дії договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 14% річних.
За приписами п.п. 3.5.1 кредитного договору в редакції договору №27112V1-5 від 28.09.2012 позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по останнє число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цієї угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.
За доводами позивача, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не повернув у встановлений строк кредит та не сплачував проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим банк звернувся до позичальника з письмовою вимогою № 040-06/598 від 28.01.2013 здійснити погашення заборгованості за кредитним договором № 27112V1 від 05.01.2012.
Оскільки позичальник не виконав вимогу банку, станом на 30.06.2014 за ним значиться заборгованість за кредитом у розмірі 15 260 959,55 грн. та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1 981 926,23 грн., на підтвердження існування якої позивачем долучено банківські виписки по рахунку відповідача за період з 05.01.2012 по 30.06.2014.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (платіжними дорученнями, банківськими виписками).
Відповідач факту прострочення повернення кредиту у розмірі 15 260 959,55 грн. та погашення процентів за користування кредитом у розмірі 1 981 926,23 грн. не заперечує, доказів сплати заборгованості не надав.
Окрім того, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" з повернення кредиту у сумі 15 260 959,55 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами на суму 1 981 926,23 грн. підтверджена висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи №8370/8371/15-45 від 31.08.2015р. та висновком експертів за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи №15441/15442/16-45 від 27.01.2017р.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки строк виконання договірних зобов'язань настав, а факт наявності 15 260 959,55 грн. заборгованості з повернення кредиту та 1 981 926,23 грн. заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором №27112V1 від 05.01.2012 належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з цим, позивачем заявлено до стягнення 11 703,05 грн. комісії за управління кредитом за січень-квітень 2013 року з розрахунку 3 052,97 грн. щомісячно за січень-березень 2013р. та 2 544,14 грн. за квітень 2013р.
Однак, в апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність заборгованості ПрАТ «Бліц-Інформ» зі сплати комісії за управління кредитом за січень-квітень 2013 року, оскільки вона була погашена у грудні 2013р.
Апелянт зазначає, що з урахуванням додаткових угод №27112V1-6 від 01.11.2013р. та №27112V1-9 від 31.03.2014р. до Кредитного договору №27112V1 від 05.01.2012р. і положень п.п. 3.7.5 Кредитного договору №27112V1 від 05.01.2012р. у редакції договору про внесення змін №27112V1-5 від 28.09.2012р., сплачені позичальником у грудні 2013р. 1 500 000,00 грн. повинні бути зараховані в першу чергу в рахунок погашення заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом, яка виникла у період з січня по квітень 2013р. і тільки після повного погашення заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом - в рахунок погашення заборгованості по основному боргу за кредитом. Проте, в порушення черговості погашення платежів, погоджений сторонами у п.п. 3.7.5 кредитного договору 27112V1 від 05.01.2012р. у редакції договору про внесення змін №27112V1-5 від 28.09.2012р. банк зарахував сплачені позичальником у грудні 2013р. 1 500 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по основному боргу за кредитом.
Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору в редакції договору №27112V1-5 від 28.09.2012 сторони погодили: комісія за управління кредитною лінією - 0,018% від ліміту кредитної лінії щомісяця, комісія за управління кредитною лінією розраховується пропорційно кількості днів дії ліміту (лімітів) кредитної лінії у відповідному періоді, розмір комісії за управління змінюється в залежності від виконання позичальником умов цього договору як зазначено в п.п. 4.1.2 цього договору.
Відповідно до п.п. 4.1.2 договору комісія за управління нараховується з дати укладання договору до дати повного виконання зобов'язань позичальником за основним боргом за кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за основним боргом за договором.
Така комісія за управління нараховується за період нарахування комісії за управління у національній валюті України в останній банківський день місяця і підлягає сплаті щомісяця з 1 по останнє число місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору. Комісія за управління за останній період нарахування комісії за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.
Договором №27112V1-5 визначено кінцевий термін погашення кредиту 25.01.2013р.
Враховуючи, що ПрАТ «Бліц-Інформ» станом на 25.01.2013р. кредит не погашено, то комісія за управління нараховується до дати повного виконання зобов'язань позичальником за основним боргом за кредитом, але не більше 90 днів (включно) з дати кінцевого терміну погашення кредиту, тобто до 25.04.2013р.
Нарахування комісії за управління кредитом призупиняється до укладання додаткової угоди від 01.11.2013р. №27112V1-6 до кредитного договору від 05.01.2012р. №27112V1, якою визначено, що комісія за управління кредитом нараховується з дати укладання договору до дати повного виконання зобов'язань позичальника за основним боргом за кредитом.
За результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи №15441/15442/16-45 від 27.01.2017р. експертами встановлено, що згідно даних банківських виписок по рахунках №26078124020520, №20681744020520 та №20698414020520, які відображають рух коштів за період з 05.01.2012р. по 31.03.2016р. включно, розмір нарахованої комісії за управління кредитом за 05.01.2012р. по 30.06.2013р. складає 70 822,16 грн.
Сума сплачених коштів по нарахованій комісії за період з 05.01.2012р. по 30.06.2016р., що відображена в вищезазначених документах, складає 56 066,14 грн.
Отже, заборгованість по сплаті нарахованої комісії за управління кредитом, станом на 30.06.2014р., документально підтверджується в сумі 14 756,02 грн. (70 822,16 грн. - 56 066,14 грн.).
Разом з цим, вищезазначена сума заборгованості включає в себе нараховану комісію за червень 2014р. у сумі 3 052,97 грн., строк сплати якої станом на 30.06.2014р. не настав.
Таким чином, без врахування нарахованої комісії за червень 2014р., сума заборгованості позичальника по сплаті нарахованої комісії за управління кредитом, станом на 30.06.2014р. становить 11 703,05 грн., що відповідає сумі заборгованості, наведеній у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 09.10.2015р.
Матеріали справи свідчать про те, що кошти в сумі 1 539 262,14 грн. сплачувались Позичальником із призначенням платежів, обраних самим Позичальником, в свою чергу, у Банку відсутні правові підстави самостійно змінювати призначення платежів та відповідно зараховувати їх на власний розсуд.
Дії Банку та Позичальника по виконанню Додаткових угод № 27112V1-6 від 01.11.2013 та № 27112V1-9 від 31.03.2014 свідчать про те, що сторони Кредитного договору однаково розуміли погоджені ними умови зазначених додаткових угод, а саме: сплачені Позичальником кошти будуть направлятись в рахунок погашення несплачених процентів та комісій, нарахованих до жовтня 2013 року, після повного погашення заборгованості за кредитом за Кредитним договором № 27112V1 від 05.01.2012, а строкові поточні проценти та комісії за Кредитним договором, нараховані починаючи з листопада 2013 року, сплачуються Позичальником в останній день кожного місяця, починаючи з грудня 2013 року.
Відтак, Банком підставно, відповідно до погоджених сторонами умов Кредитного договору було зараховано сплачені Позичальником кошти за період з грудня 2013 року по серпень 2014 року у рахунок погашення кредиту, а також процентів та комісії, нарахованих за період з листопада 2013 року по липень 2014 року.
Правильність вищенаведених доводів встановлена також рішенням Господарського суду м. Києва, від 22.12.2014 по справі №910/21869/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 по справі № 910/21869/14, (долучені до матеріалів справи 04.04.2016) за позовом Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання Додаткової угоди № 27112V1-6 від 01.11.2013 недійсною.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 по справі №910/21869/14 встановлено, що «як встановлено у судовому засіданні умовами спірного договору (прим. - Додаткова угода № 27112V1-6 від 01.11.2013 до Кредитного договору) виконувались як позивачем, так і відповідачем. Так, на виконання умов додаткової угоди до кредитного договору відповідач вчиняв дії зі сплати заборгованості за кредитом, зокрема, в грудні 2013 року погасив заборгованість по кредиту на суму 1 500 000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 9944510 від 18.12.2013р. па суму 500 000 гри., № 9944552 від 24.12.2013р. на суму 1 000 000,00 грн.
Також відповідачем сплачувались щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі 0,1% річних, нараховані за період з листопада 2013 року по липень 2014 року, в загальному розмірі 11 785,41 грн. та комісія за управління кредитом в розмірі 0,018% від ліміту кредитної лінії, нарахована за період з листопада 2013 року по липень 2014 року), в загальному розмірі 27 476,73 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, а також виписками з відповідних рахунків ПрА Т «Бліц-Інформ».
При цьому судом встановлено, що вказані платежі за кредитом, процентами та комісією були сплачені в розмірі, у строки та на умовах, визначених додатковою угодою № 27112 V1-6 від 01.11.2013 до кредитного договору.
Тобто позичальник приступив до виконання своїх зобов'язань за спірною угодою».
Частиною 3 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини, викладені в рішенні Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 по справі № 910/21869/14, є такими, що мають преюдиційне значення та відповідно не підлягають повторному доказуванню з огляду на приписи статті 35 ГПК України.
Аналіз погоджених сторонами змін до Кредитного договору, внесених Додатковими угодами №27112V1-6 від 01.11.2013 та № 27112V1-9 від 31.03.2014, в їх сукупності дає підстави стверджувати, що Додатковими угодами № 27112VI-6 від 01.11.2013 та № 27112V1-9 від 31.03.2014 сторони Кредитного договору визначили черговість погашення боргу за простроченими грошовими зобов'язаннями, що утворився до укладення Додаткової угоди № 27112V1-6 від 01.11.2013, а не досягли згоди щодо зміни строків сплати платежів за Кредитним договором.
Відтак, судом першої інстанції правомірно стягнуто три проценти річних на прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом. При цьому умови Додаткової угоди №27112V1-6 від 01.11.2013 до Кредитного договору жодним чином не змінюють вказаний розрахунок.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що факт наявності заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом у сумі 11 703,05 грн. є обґрунтованим, доведеним, документально підтвердженим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині щодо стягнення лише 10 684,09 грн. - скасуванню.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за кредитним договором, позивач заявив також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків за порушення строків погашення кредиту, сплати процентів та сплати комісії за управління кредитом, нарахованих за період прострочення відповідача.
Висновком експертів за результатами проведеної додаткової судово-економічної експертизи від 27.01.2017р. №15441/15442/16-45 встановлено наступне:
- заборгованість відповідача з повернення кредиту за кредитним договором документально підтверджуються в розмірі 15 260 959,55 грн.
- заборгованість відповідача зі сплати процентів за кредитним договором документально підтверджуються в розмірі 1 981 926,23 грн.
- заборгованість відповідача зі сплати комісії за управління кредитом за кредитним договором документально підтверджуються в розмірі 11 703,05 грн.
- розрахунок нарахованої пені за несвоєчасну сплату кредиту виконаний з порушенням строків позовної давності;
- пеня, нарахована позивачем за прострочення сплати процентів за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 7 145, 83 грн. (з урахуванням строку позовної давності);
- пеня, нарахована позивачем за прострочення сплати комісії за управління кредитом за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 70, 86 грн. (з урахуванням строку позовної давності)
- 3% річних, нараховані позивачем за несвоєчасне погашення кредиту за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 691 433,26 грн.
- 3% річних, нараховані позивачем за порушення строків сплати процентів за користування кредитними коштами не відноситься до компетенції судового експерта і є прерогативою суду
- 3% річних, нараховані позивачем за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитом за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 424,20 грн.
- сума втрат від інфляції, нарахована позивачем за несвоєчасне погашення кредиту за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 1 820 554,19 грн.
- сума втрат від інфляції, нарахована позивачем за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 257 098,80 грн.
- сума втрат від інфляції, нарахована позивачем за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом за кредитним договором розрахунково підтверджується у сумі 1 401,82 грн.
Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.
Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 ГПК України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Відповідно до п.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" у перевірці й оцінці експертного висновку судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
За розрахунками позивача, 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом за період з 28.01.2013 по 30.06.2014 становить 691 433,26 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом за період з 01.03.2013 по 30.06.2014 - 56 642,29 грн., 3% річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом за період з 01.03.2013 по 30.06.2014 - 424,20 грн., інфляційне збільшення суми боргу за кредитом за період з 28.01.2013 по 30.06.2014 - 1 819 990,84 грн., інфляційне збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом за період з 01.03.2013 по 30.06.2014 - 241 651,25 грн., інфляційне збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом за період з 01.03.2013 по 30.06.2014 - 1 402,53 грн.
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором, мотивуючи це тим, що розмір заборгованості зі сплати лише тіла кредиту становить 15 260 959,55 грн., станом на 30.06.2014р. строк погашення заборгованості зі сплати процентів, яка виникла у період з січня 2013р. по жовтень 2013р. не настав.
Посилаючись на лист Верховного Суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» зазначає, що нарахування пені, 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу зі сплати процентів за користування кредитом строк погашення яких, відповідно до погодженого сторонами індивідуального графіку не настав є неправомірним.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Згідно п. 1.3 вказаної постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Зокрема, про можливість застосування до кредитних відносин ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено також у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2015 у справі №910/20969/14.
Отже, оскільки відповідно до наведеного вище відповідач прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, то позивач правомірно реалізував своє право на звернення до суду про стягнення з відповідача компенсації за користування належними йому коштами.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних за заявлений період, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», дослідивши розрахунок, викладений у висновках судових експертів, та доводи судових експертів та сторін щодо невідповідності розрахунку позивача розрахунку судових експертів, з урахуванням заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 691 433,26 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 34 534,39 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом з такою сумою погодився і позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції, 424,20 грн. від простроченої суми боргу за несвоєчасну плату комісії за управління кредитом, 1 819 990,84 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу за кредитом в розмірі, заявленому позивачем, оскільки за висновком повторної експертизи інфляційна складова становить 1 820 554,19 грн., але суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог без клопотання сторони, 241 651,25 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу по сплаті процентів за користування кредитом, 1 401,82 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом (в сумі визначеній експертами у висновку від 27.01.2017р.).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 231 126,92 грн. пені за порушення строків погашення кредиту за період з 28.01.2013 по 28.07.2013, 48 288,41 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з 01.03.2013 по 29.08.2013 та 632,33 грн. пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за період з 01.03.2013 по 29.08.2013.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. 524, 533 ЦК України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 230, 231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 7.2 кредитного договору № 27112V1 від 05.01.2012 в редакції договору про внесення змін № 27112V1-5 від 28.09.2012 у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 цього договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України на рахунок, зазначений у пп. (б) пп. 3.8
Отже, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати комісії, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені.
Дослідивши матеріали справи, розрахунок пені, викладений у висновках судових експертів, та доводи судових експертів та сторін щодо невідповідності розрахунку позивача, розрахунку судових експертів, з урахуванням заявлених позовних вимог та строку позовної давності, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 224 698,06 грн. пені за порушення строків погашення кредиту за кредитним договором, 7 145,83 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором, 70,86 грн. пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за кредитним договором.
При цьому апеляційною інстанцією враховано, що до компетенції експертів не належить вирішення питання про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.
Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення Банку на заяву відповідача щодо пропущення позовної давності (залучені до справи 09.10.2015).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України). Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, гієні).
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого пору тісного права, встановлюється ЦК України.
Таким чином, пеня нараховується за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а з вимогою про стягнення пені особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3- 27гс12).
Статтею 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а такой якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: не нараховується неустойка (штраф, пеня); зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.
Частиною 7 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правові наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються, якщо провадження у справі припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 83 цього Закону, тобто господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.
18.11.2013р. Господарським судом м. Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 910/20149/13 про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ» за заявою Компанії «Мюллер-Мартіні», а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
29.11.2013 в газеті «Голос України» № 226 (5726) опубліковано оголошення про порушення справи №910/20149/13 про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ».
26.12.2013 Банком подано до Господарського суду м. Києва заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника ПрАТ «Бліц-Інформ» на суму 779 702 909,52 грн. (вих. № 040-02/9339 від 26.l2.2013), які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в т.ч. й вимогу за Кредитним договором на суму 18 698 087,11 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.01.2014 прийнято заяву Банку про визнання кредитором боржника на суму 779 702 909,52 грн. та розгляд-заяви призначено в попередньому судовому засідання на 20.01.2014.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.3014 зупинено провадження у справі № 910/20149/13 про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ» до моменту розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ПрАТ «Бліц-Інформ» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 про порушення провадження у справі про банкрутство.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 апеляційну скаргу ПрАТ «Бліц-Інформ» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 - без змін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2014 зупинено провадження у справі № 910/20149/13 про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ» до моменту розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПрАТ «Бліц-Інформ» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 по справі № 910/20149/13 скасовано, провадження по справі № 910/20149/13 припинено, постановлено державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію порушення справи про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ», проведену відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 18.11.2013 по справі №910/20149/13.
12.08.2014 Банком подано до Господарського суду м. Києва позовну заяву до ПрАТ «Бліц- Інформ» про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ПрАТ «Бліц-Інформ» за Кредитним договором станом на 17.11.2013 (додаток до заяви кредитора № 040-02/9339 від 26.12.2013), у справі № 910/20149/13 про банкрутство ПрАТ «Бліц-Інформ» Банком були заявлені вимоги стосовно пені за несвоєчасну сплату кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ПрАТ «Бліц-Інформ» за Кредитним договором станом на 30.06.2014 (додаток до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 09.10.2015 № 040- 02/4868), у справі № 910/16935/14 Банком були заявлені позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом.
З огляду на вищевикладене, аналіз норм ч.2 ст.264 ЦК України дає підстави стверджувати, що строк позовної давності для звернення банком з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату платежів за кредитним договором, який розпочався 28.01.2013 та 01.03.2013 відповідно, був перерваний 26.12.2013 в день, коли банк в порядку ст. 23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» звернувся з грошовими вимогами до боржника ПрАТ «Бліц-Інформ» у справі про банкрутство №910/20146/13, та з 27.12.2013 перебіг позовної давності почався заново, а оскільки позовна заява по даній справі подана банком 12.08.2014 (період з 27.12.2013 по 12.08.2014 склав 229 днів), тому строк позовної давності позивачем не пропущено.
Відтак, матеріали справи свідчать, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом за кредитним договором в межах річного строку позовної давності для звернення з даними вимогами.
Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 104 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. з викладених у ній підстав, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №910/16935/14 підлягає частковому скасуванню у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №910/16935/14 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016р. у справі №910/16935/14 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
" 1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, ідентифікаційний код 20050164) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) 15 260 959 (п'ятнадцять мільйонів двісті шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 55 коп. заборгованості за кредитом, 1 981 926 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять шість) грн. 23 коп. процентів за користування кредитом, 11 703 (одинадцять тисяч сімсот три) грн. 05 коп. комісії за управління кредитом, 691 433 (шістсот дев'яносто одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 26 коп. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом, 34 534 (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 39 коп. 3% річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 20 коп. 3% річних від простроченої суми боргу за комісією за управління кредитом, 1 819 990 (один мільйон вісімсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 84 коп. інфляційного збільшення суми боргу за кредитом, 241 651 (двісті сорок одна тисяча шістсот п'ятдесят одна) грн. 25 коп. інфляційного збільшення суми боргу за процентами за користування кредитом, 1 401 (тисяча чотириста одна) грн. 82 коп. інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом, 1 224 698 (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 06 коп. пені за прострочення погашення кредиту, 7 145 (сім тисяч сто сорок п'ять) грн. 83 коп. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 70 (сімдесят) грн. 86 коп. пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом, а також 72 838,84 грн. судового збору за подання позовної заяви.
3. В іншій частині позову відмовити."
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, ідентифікаційний код 00032112) на користь Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, ідентифікаційний код 20050164) 265,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
5. Матеріали справи №910/16935/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді М.Л. Яковлєв
С.А. Гончаров