14 червня 2017 р.Справа № 524/1757/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калитки О. М.
Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.05.2017р. по справі № 524/1757/17
за позовом ОСОБА_1
до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплачених сум пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про відкликання позовних вимог, просив суд визнати незаконними рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області від 01 березня 2017 року № 59 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передають року звернення за призначенням пенсії, визначеної частиною другою ст. 40 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 21 лютого 2017 року з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що по досягненню пенсійного віку 21.02.2017 року звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перехід з призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» довічної пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 01.03.2017року № 59 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки, на думку суб'єкта владних повноважень, розмір пенсії позивача зменшиться, так як її слід розраховувати із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України за 2007рік в сумі 1197,91грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення". Вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам закону та порушує права і інтереси позивача.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.05.2016 року у справі № 524/1757/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області про визнання не законним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплачених сум пенсії.
Визнано незаконним рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Полтавської області від 01 березня 2017 року № 59 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передають року звернення за призначенням пенсії, визначеної частиною другою ст. 40 Закону України від 09 липня 2003 року №1058- 4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 21 лютого 2017 року з врахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 після звільнення з військової служби з 01.08.2000 року була призначена довічна пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 07.08.2000 року Управлінням Служби безпеки України по Полтавській області (копія пенсійного посвідчення додається). (а.с.9)
Після призначення довічної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 продовжував працювати по 18.02.2013 року, що підтверджується записами трудової книжки позивача та сплачував у встановленому порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. (а.с.12-14)
По досягненню пенсійного віку 21.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перехід з призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» довічної пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 01.03.2017року № 59 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки, розмір пенсії позивача зменшиться, так як її слід розраховувати із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях України за 2007рік в сумі 1197,91грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення". (а.с.10-11)
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше.
Крім того, після позивач призначення довічної пенсії за вислугу років продовжував працювати продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31.03.2015 року у справі 21-612а14, які в силу ст. 244-2 КАС України мають враховуватися судами при застосуванні таких норм права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач вперше звернувся за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV, рішення відповідача про відмову в у призначенні пенсії за віком є протиправним, а позовні вимоги про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передають року звернення за призначенням пенсії, визначеної частиною другою ст. 40 Закону України від 09 липня 2003 року №1058- 4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 21 лютого 2017 року з врахуванням раніше виплачених сум пенсії, підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.05.2016 року у справі № 524/1757/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.05.2017р. по справі № 524/1757/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.
Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О.
Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2017 р.