12 червня 2017 року Житомир справа № 806/613/17
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Липи В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 5923, 84 грн. та моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 5923, 84 грн. та моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що на час звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати, однак остаточний розрахунок провів лише 16.02.2017 року, чим на думку позивачки порушив норми ст.116, 117 КЗпП, у зв'язку з чим повинен відшкодувати середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена вчасно і належним чином. В позовній заяві клопотала про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача про дату, час і місце судового розгляду повідомлений вчасно і належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечував з мотивів, викладених в письмових запереченнях.
У письмових запереченнях відповідач стверджує, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст.116. КЗпП України. Оскільки, фактично у відповідача відсутні були кошти на рахунках для виплати заборгованості та бухгалтер відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі перебувала на лікарняному з 11.01.2017 по 20.01.2017 року, що і стало причиною затримки розрахунку з позивачем, тобто вина відповідача у даному випадку була відсутня.
Справа розглядається судом за наявними у ній доказами на підставі положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом голови комісії з ліквідації Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області №5-к від 11.01.2017р. ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру 11.01.2017 року у зв'язку із ліквідацією Відділу Держеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області.
Згідно довідки від 30.01.2017 року №Ц-160/0-152/6-17 виданої Відділом Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області заборгованість заробітної плати позивачу станом на день звільнення (11.01.2017 року) складала 15037, 62 грн. ( а.с.11).
При цьому, виплата заробітної плати відповідачем не була проведена у день звільнення позивача, про що не заперечується відповідачем у письмових запереченнях. Відповідно до наданої довідки від 20.02.2017 року ПАТ " Приват Банк", повний розрахунок було проведено 16.02.2017 року. (а.с.13)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами ст. 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України ообов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що невиплата відбулась не з вини роботодавця, оскільки обставини, що її зумовили носили непереборний характер та не залежали від волі відповідача. Відсутність коштів на рахунках установи та перебування бухгалтера відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області на лікарняному не є підставою для визнання затримки розрахунку при звільненні позивача правомірною.
Крім того, суд бере до уваги той факт, що реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів був підготовлений та поданий до казначейської служби 23.01.2017 року, тоді коли датою звільнення позивача є 11 січня 2017 року.
Також безпідставними є посилання представника відповідача про відсутність коштів на рахунках відповідача, що унеможливило виплату ОСОБА_1 заробітної плати вчасно, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, що передбачено п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці".
Суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).
З довідки Відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області від 27.01.2017року № Ц-144/0-134/6-17(а.с.12) вбачається, що середньоденний заробіток позивача становив 227,84 грн. Тривалість затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить 26 робочих днів (з 11.01.2017 по 16.02.2017). Відтак, розмір середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 5923,84 грн. (227,84 грн.*26 днів).
Щодо посилань відповідача на те, що виплата заробітної плати Головним управлінням може здійснюватися виключно працівникам відповідача, суд зазначає наступне.
10 травня 2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи -Відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області.
Наказом Держгеокадастру від 03.02.2017 № 34 “Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області” встановлено можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» функцій і повноважень управлінь/відділів, що ліквідуються, зокрема, відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі.
За таких обставин вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. у зв'язку із порушенням його трудових прав та гарантій то суд також вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N4 від 31.03.95р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В обґрунтування вказаних вимог позивачем не надано жодних належних доказів.
Разом з тим, позивач не обґрунтував в чому саме полягає завдана йому шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
На підставі зазначеного суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 5923,84 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа