2 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 - ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12016100100011356 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зеленянка Крижопільського р-ну Вінницької обл., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 2 квітня 2004 року Крижопільським районним судом вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ст. ст. 70, 71 КК України до 12 років позбавлення волі, звільнився 3 травня 2013 року умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 25 днів,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі,
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
за участю сторін судового провадження
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим в тому, що він 12 вересня 2016 року, приблизно о 2 годині, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння у дворі будинку АДРЕСА_3 , побачив раніше невідому громадянку Індії ОСОБА_9 і у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна у останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений почав наближатися до потерпілої ОСОБА_9 , а, коли остання намагалась від нього піти, схопив її рукою за праву ногу, внаслідок чого вона впала, після чого схопив її за шию, подолавши її опір. Незважаючи на крики потерпілої про допомогу, обвинувачений схопив її сумку, яка знаходилась на землі біля потерпілої, та почав тікати з місця події, відкрито заволодівши майном потерпілої: сумкою жіночою коричневого кольору марки «Манго» вартістю 899 грн., в якій знаходились гроші в сумі 1688 грн., дві пачки цигарок «Вінстон» загальною вартістю 46 грн., косметичні засоби та інше майно, яке матеріальної цінності не становить.
Всього обвинувачений ОСОБА_6 заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_10 , на загальну суму 2633 грн., спричинивши потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, просить вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_6 - скасувати внаслідок м'якості, а також у зв'язку з необґрунтованим звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі. В решті вирок суду - залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд першої інстанції належним чином не мотивував прийняте рішення щодо призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Також, на думку прокурора, судом при постановленні вироку не враховано належним чином особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, має не зняту та непогашену у законному порядку судимість, повторно вчинив новий злочин майнового характеру, офіційно в шлюбі не перебуває, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_6 , його схильність до вчинення злочинів у сфері злочинів проти власності, стійку антисоціальну спрямованість та вперте небажання стати на шлях виправлення та ресоціалізації.
Окрім того, прокурор звертає увагу на те, що судом належним чином не врахована обставина, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а тому, з урахуванням зазначених обставин, вважає застосування ст. 75 КК України в даному випадку недопустимим.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також за клопотанням сторони захисту додатково надані докази, які характеризують особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши справу в її межах, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії обвинуваченого за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинені повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд врахував, що він на наркологічному та психоневрологічному обліках не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, що не оспорюються і прокурором в апеляційній скарзі.
Отже, вирок суду відносно ОСОБА_6 в частині призначення покарання є законним і обґрунтованим, тому підстави для скасування вироку в частині призначення покарання, як про це просить апелянт, відсутні.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та неправильне застосування вимог ст. 75 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст.. 75 КК України, суд першої інстанції не навів у вироку переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення, формально пославшись на те, що, не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, згідно матеріалів справи будь-яких даних компрометуючого змісту стосовно нього після відбування покарання не встановлено, має сім'ю та працює, що на переконання суду, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Однак, на думку колегії суддів, місцевий суд при цьому не врахував фактичні обставини даного кримінального правопорушення, а саме, вчинення злочину із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, що обтяжує покарання, дані про особу засудженого, який раніше судимий, в т.ч. і за вчинення тяжких корисливих злочинів, відбував покарання реально і після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, на що обґрунтовано посилається в апеляційній скарзі прокурор.
Внаслідок неврахування зазначених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції без достатніх підстав застосував ст.75 КК України та звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, а тому вирок суду в частині застосування ст. 75 КК України підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку, за яким обвинувачений має відбувати реально призначене йому за вироком суду першої інстанції покарання.
Надані стороною захисту в суді апеляційної інстанції докази щодо стану здоров'я обвинуваченого та його сімейного стану колегія суддів не вважає достатніми підставами для висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без відбування покарання без ізоляції від суспільства на підставі ст. 75 КК України з урахуванням обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, викладених в ухвалі вище.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, вирок суду в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року відносно ОСОБА_6 в частині застосування ст. 75 КК України - скасувати.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку апеляційного суду до виконання.
В решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року - залишити без зміни.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку.
Судді:
________________ _____ __________ _______________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3