Справа №22ц/796/4944/17 Головуючий у 1 інстанції - Васильченко О.В.
Унікальний номер 761/39602/15ц Доповідач - Панченко М.М.
31 травня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
Головуючого - Панченка М.М.
Суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання недійсною кредитної угоди в частині, -
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») і просила винести рішення, яким визнати недійсним пункт 10.3 Кредитної угоди від 01.07.2005 року за №906-014/05 Р 8, за якою Банк надав позивачці кредитні кошти на споживчі потреби у сумі 57.000 євро на термін до 01.07.2014 року під 13,5% річних.
Позивачка, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», зазначала, що указаним пунктом 10.3 Кредитного договору передбачена несправедлива умова, якою кредитору надано право у разі зміни кредитної політики відповідно до рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, а також Банка в 10-денний термін вносити зміни до Кредитного договору, а у разі відмови позичальника з цими змінами, вимагати від нього дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.
Зазначала також, що зміст Кредитної угоди в оспорюваній частині порушує вимоги законодавства, а саме: ст.651 ЦК України, ст.ст.18,19 Закону України «Про захист справ споживачів», а тому в силу ст.ст.203,215, 236 ЦК України указаний Кредитний договір є недійсним з моменту його укладення, як такий, що не відповідає вимогам законодавства.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року у позові відмовлено за пропуском строку позовної давності /а.с.80-81/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Скаржник ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за відсутності позивача та його представника.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
За правилами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, які є необхідними для чинності правочину.
Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Як слідує з матеріалів справи, 01.07.2005 року за №906-014/05 Р 8, між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Правекс-Банк укладено Кредитну угоду, за якою позивачка отримала споживчий кредит у сумі 57.000 євро на термін до 01.07.2014 року під 13,5% річних.
При цьому, у п.10.3 цього договору сторонами передбачено, що при зміні кредитної політики згідно з рішеннями Верховної Ради України, Кабінета Міністрів України, Національного банку України, а також Банка в даний договір протягом 10-денного строку вносяться відповідні зміни. При виникненні протиріч між Сторонами, Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту (з урахуванням нарахованих відсотків).
Дійшовши висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно керувався нормами чинного законодавства та роз»ясненнями Верховного Суду України зі спірних питань.
Так, відповідно дог ч.1 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
А, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Згідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів звертає увагу на п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита», зареєстрованою в Мінюсті 25.05.2007 року за №541/13808, які набрали чинності 05.06.2007 року, та згідно яких банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживачка про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Між тим, кредитний договір за №906-014/05 Р сторонами укладено 01.07.2005 року, тобто, до дати набрання чинності Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредита, затверджених Постановою НБУ №168, який набрав чинності 05.06.2007 року.
Також встановлено, що постанова НБУ №168, яка набрала чинності 05.06.2007 року була прийнята після укладення сторонами спірного кредитного договору, а тому цей договір, як і його частина, не може бути визнана недійсною, незважаючи на вище зазначену постанову НБУ.
Крім того, позивачка у позові посилається на порушення Банком ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні спірного кредитного договору, тому позивачці ще з часу укладання цього кредитного договору, тобто, з 01.07.2005 року було відомо про умови договору, в тому числі, і про ті умови, які вона вважає несправедливими.
Погоджуючись з тим, що права позивачки, як споживача, були порушені, однак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у позові за пропуском строку позовної давності звернення позивачки до суду з позовом про захист порушеного права.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
А,згідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Із аналізу указаних норм суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки позивачці було відомо про порушення її прав як споживача, в частині несправедливої умови підписаного нею пункту 10.3, а тому, саме з дня підписання цього кредитного договору, тобто, з 01.07.2005 року, їй стало відомо про порушення її прав як споживача кредитних послуг. І саме з цієї дати у позивача виникло право на судовий захист свого права.
Між тим, з позовом до суду позивачка звернулась лише у липні 2016 року, тобто, після спливу трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Встановлено, що в ході судового розгляду представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо визнання недійсним п.10.3 Кредитного договору за №906-014/05 Р від 01.07.2005 року, тому правомірно застосував наслідки пропуску строку позовної давності щодо визнання частково недійсним кредитного договору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а рішення Подільського районного суду м.Києва від 28 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді