26 травня 2017 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року,
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та неправильно встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. З позиції апелянта, його огляд працівниками поліції за допомогою приладу «Драгер» проводився з порушенням встановленої законом процедури, оскільки йому не було надано для огляду сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу, не перевірено справність приладу, у зв'язку з чим результати огляду вважає недійсними. Незважаючи на те, що він не погоджувався з результатами огляду, працівники поліції не виконали вимоги ст.266 КУпАП і не забезпечили проходження ним огляду в медичному закладі. У зв'язку з цим він був змушений самостійно звернутися до клініки «Соціотерапія» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, результат якого показав відсутність в його організмі алкоголю.
За результатами апеляційного перегляду просить оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження у зв'язку з тим, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, судовий розгляд відбувся без його участі, а копію оскаржуваної постанови зміг отримати лише 27.03.2017 року.
Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апелянта про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження з огляду на те, що розгляд справи відбувся у відсутності особи, яку притягнув до адміністративної відповідальності, та її захисника, без належного повідомлення його про час та місце розгляду справи. З матеріалами справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився лише 27.03.2017 року, про що свідчать матеріали провадження. У зв'язку з цим суд задовольняє клопотання та поновлює йому строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 20.11.2016 року о 07 год. 20 хв. по вулиці О. Теліги в місті Києві керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чимпорушив п.2.9а ПДР України.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддя розглянув справу у відповідності до положень ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.9а ПДР України.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху суд першої інстанції обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, результатами та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до якого в організмі ОСОБА_1 виявлено 2,04‰ алкоголю, рапортом інспектора патрульної поліції, що в сукупності підтверджує факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Не підтверджуються матеріалами справи те, що технічний засіб «Драгер», який використовувався поліцейськими, був технічно несправним, як про це посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі. При цьому, суду не надано і доказів того, що працівниками поліції було порушено порядок застосування спеціального технічного засобу або вони на вимогу особи, яка підлягала огляду, не надали сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Також до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав висновок про результати медичного огляду від 20.10.2016 року, згідно якого станом на 09:05 год. у нього ознак сп'яніння не виявлено.
Проте, за повідомленням заступника головного лікаря з медичної частини КМНКЛ «Соціотерапія» медичний огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння в зазначений апелянтом час не проводився, в Журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дані відсутні. У зв'язку з цим наданий ОСОБА_1 висновок щодо стану сп'яніння не може братися судом до уваги.
Оскільки наявними в матеріалах справи доказами доводиться, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, його на законних підставах притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.130 КУпАП.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, яке є безальтернативним стягненням та відповідає межам санкції ч.1 ст.130 КУпАП, суддя врахував передбачені ст.33 КУпАП обставини, в тому числі і ті, на які захисник посилається у апеляційній скарзі.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Мосьондз