25 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року,
за участю прокурора - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року щодо:
Справа № 11-сс/796/331/2017
Категорія: ст. 584 КПК України
Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_12
Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_1
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Клембівка Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді,вважаючи її такою, що постановлена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахування поданих доповнень до неї, просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2016 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого в порушення вимог кримінального процесуального закону не було встановлено доведеності обставин щодо переховування підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та не враховано наявність фактичних даних про його перебування за межами України, оскільки встановлення зазначених обставини було підставою для задоволення клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
Вдаючись до аналізу та оцінки доказів на предмет наявності в діях підозрюваного складу інкримінованих йому злочинів, слідчий суддя, в порушення вимог ст. ст. 284, 373 КПК України, вийшов за межі наданих йому кримінально процесуальним законодавством повноважень, оскільки аналіз доказів та питання їх достатності і допустимості відноситься виключно до стадії судового розгляду.
Слідчим суддею не було надано оцінки обґрунтованості, наявності чи відсутності повідомленої ОСОБА_13 підозри у вчиненні передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК Україникримінальних правопорушень шляхом перевірки наявності об'єктивних даних про ймовірне вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень.
Наведені у оскаржуваній ухвалі висновки, на думку прокурора, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зроблені без належної оцінки долучених до клопотання доказів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї і просив її задовольнити, захисників ОСОБА_13 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів, Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року, виділеного з матеріалів кримінального провадження № 42014000000000326 від 28.04.2014 року, за підозрою ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Органами досудового розслідування зазначено, що, будучи народним депутатом України та першим заступником Голови Верховної Ради України, ОСОБА_13 16.01.2004
року в приміщенні Верховної Ради України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, за попередньою змовою з ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , невстановленими слідством особами та спільно з ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_27 та ОСОБА_22 , зловживаючи своїми службовими повноваженнями, всупереч інтересам служби, з метою отримання неправомірної вигоди для самого себе та Президента України ОСОБА_14 , з використанням службових повноважень Президента України, керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді України, Голови, секретаря та членів Лічильної комісії Верховної Ради України, для проведення незаконного голосування та фальсифікації його результатів, спотворення результатів волевиявлення народних депутатів, прийняття, оприлюднення, підписання та введення в дію законів, що мали сприяти подальшій узурпації влади Президентом України ОСОБА_14 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, зазначено, що, будучи народним депутатом України та першим заступником Голови Верховної Ради України, тобто службовою особою, ОСОБА_13 всупереч інтересам служби, 16.01.2004 року в приміщенні Верховної Ради України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, за попередньою змовою з ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 та спільно з ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_27 та ОСОБА_22 вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та видав завідомо неправдивий документ, а саме протокол засідання Лічильної комісії Верховної Ради України № 2 від 16.01.2014 року про встановлення результатів голосування, проведеного шляхом підняття руки та законів України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» (№ 3879), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів» (№ 3837), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» (№ 3855), «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» (№ 3883), «Про внесення зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо заочного кримінального провадження» (№ 3587), «Про внесення зміни до статті 297 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам'ятників, споруджених в пам'ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців» (№ 2178а), «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму» (№ 2179а), «Про внесення зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо відтермінування набрання чинності положеннями пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» (№ 3792), «Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України природного газу» (№ 3853-1), які були внесені на розгляд Верховної Ради України та прийняті з порушенням Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366 КК України, а саме складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
01.12.2014 року слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , складено повідомлення про підозру ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Згідно рапорту слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 від 01.12.2014 року підозрюваний ОСОБА_13 , який був у встановленому порядку викликаний для проведення слідчих та процесуальних дій (оголошення підозри та допиту як підозрюваного) у кримінальному провадженні № 42014000000000326 від 28.04.2014 року, не прибув на виклик уповноваженої службової особи (слідчого), тобто не з'явився без поважних причин і не повідомив про причини свого неприбуття.
Постановою слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_28 від 02.12.2014 р. ОСОБА_13 оголошено в розшук, здійснення якого доручено оперативному підрозділу ГУ БКОЗ СБ України.
19.06.2015 р. слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , складено повідомлення про підозру ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, яку того ж дня направлено адресату за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2016 року надано дозвіл органу досудового розслідування на затримання підозрюваного ОСОБА_13 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно відомостей Адміністрації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_13 27.10.2014 з аеропорту «Бориспіль» рейсом № 1819 «Київ-Шереметьєво» залишив територію України у напрямку Російської Федерації та до цього часу в Україну не повертався.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року, слідчий суддя виходив з відсутності достатніх доказів для підозри ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та недоведеності органом досудового розслідування підстав, які свідчать про необхідність надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 рокуспеціального досудового розслідування.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на такі обставини.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням
положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до п. 20-1 Перехідних положень КПК України тимчасово, до 15.04.2017 року, положення Глави 241 "Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень" застосовуються із такими особливостями: спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113,114, 114-1, 115, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінальногокодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи які понад шість місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні дані, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цьому абзаці, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування проводиться за положеннями ст. 297-4 КПК України.
Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
Частиною 2 ст. 297-4 КПК України встановлено, що під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
За містом даної норми процесуального закону обов'язок доведення обґрунтованості підозри у вчиненні особою щодо якої подано клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування покладено на прокурора.
Виходячи зі змісту поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 Рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», - обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 про надання дозволу на здійснення щодо ОСОБА_13 спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року мотивовано тим, що ОСОБА_13 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України і в ході досудового розслідування встановлено, що останній переховується понад шість місяців за межами країни від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_13 передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування до клопотання надано стенограму пленарного засідання Верховної Ради України від 16.01.2014 року, протокол огляду відеозапису пленарного засідання Верховної Ради України, наданого парламентським телеканалом «Рада», яке відбулось 16.01.2014 року у залі пленарних засідань Верховної Ради України, відомості, отримані з Верховної Ради України щодо відсутності в приміщенні Верховної Ради України 16.01.2014 року ряду депутатів, протоколи допитів свідків, долучені до матеріалів, та протокол засідання Лічильної комісії Верховної Ради України № 2 від 16.01.2014 року.
Під час судового розгляду слідчий суддя на підставі наданих на обґрунтування клопотання доказів дійшов правильних висновків, що дії ОСОБА_13 по проведенню пленарного засідання та озвученню про прийняття рішення Верховною Радою України за результатами голосування шляхом підняття руки на підставі підрахунку голосів, проведеного Лічильною комісією, узгоджуються з ч. 5 ст. 26, ст. 27 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», оскільки полягають у проведенні Пленарного засідання Верховної Ради України та процедури голосування шляхом підняття рук та оголошення відповідних результатів після оголошення підрахованих голосів головою Лічильної комісії. Зазначене підтверджується зокрема долученою до клопотання стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України від 16.01.2014 року,
Також, згідно протоколу огляду відеозапису пленарного засідання Верховної Ради України, наданого парламентським телеканалом «Рада», яке відбулось 16.01.2014 року у залі пленарних засідань Верховної Ради України, ОСОБА_23 оголосив, що у залі присутні 203 депутати фракції Партії Регіонів та всі голосують «за» прийняття Закону. Обов'язок здійснення перерахунку даних щодо присутності у залі пленарних засідань депутатів лежить на членах Лічильної комісії, які надають такі дані головуючому на пленарному засіданні для відповідного оголошення.
Слідчим суддею правильно зазначено, що отримані з Верховної Ради України відомості про відсутність 16.01.2014 року в приміщенні Верховної Ради України народних депутатів України 7 скликання із фракції Партії Регіонів - ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , дані про що містяться і в долучених до матеріалів клопотання протоколах допиту вказаних осіб, не можуть свідчити про вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження висунутої ОСОБА_13 підозри, в тому числі і протоколи допиту свідків ОСОБА_31 ОСОБА_32 ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ОСОБА_38 ОСОБА_39 ,
ОСОБА_40 , ОСОБА_41 ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , які були досліджені у порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України, з метою забезпечення повноти та об'єктивності дослідження всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, протокол засідання Лічильної комісії Верховної Ради України № 2 від 16.01.2014 року, покази допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_51 не містять будь-яких даних, фактів або інформації, які б підтверджували вчинення ОСОБА_13 будь - яких інкримінованих та кваліфікованих за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України органом досудового розслідування дій.
Доводи клопотання та долучені до нього докази можуть свідчити про прийняття нормативних актів з порушенням встановленої процедури, визначеної законом, однак не доводять участі ОСОБА_13 у злочинній змові з іншими особами на виконання вказівки Президента України ОСОБА_14 щодо їх прийняття. Встановлення обставин щодо порушення головуючим на пленарному засіданні вимог Регламенту Верховної Ради України тягне за собою наслідки, передбачені Законом України «Про регламент Верховної Ради України» і жодним чином не передбачає кримінальну відповідальність за такі дії.
Особливу увагу звертає на себе той факт, що вказана у підозрі за ч.2 ст. 364 КК України спеціальна ознака - вчинення умисних дій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, взагалі включена до ст. 364 КК України Законом України від 21.02.2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції», і жодним чином не може бути спеціальною ознакою кримінального правопорушення, вчиненого, про що зазначає сторона обвинувачення, 16.01.2014 року.
Злочинність діяння визначається законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Зловживання владою або службовим становищем на час вчинення діяння 16.01.2014 року визнавалося злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Відсутність однієї із зазначених ознак взагалі свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України в редакції закону на час вчинення діяння.
Слід погодитися і з висновками слідчого судді суду першої інстанції, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження участі ОСОБА_13 у складанні, виготовленні, підписанні та видачі протоколу засідання Лічильної комісії Верховної Ради України № 2 від 16.01.2014 року.
Об?єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 366 КК України полягає у: 1) внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; 2) іншому підробленні документів; 3) складанні завідомо неправдивих документів; 4) видачі завідомо неправдивих документів.
Кваліфікуючою ознакою злочину за ч.2 ст. 366 КК України є спричинення тяжких наслідків. Згідно примітки 1 до ст. 364 КК України тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Згідно описової частини підозри ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, останній за попередньою змовою з ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 та спільно з іншими вищезазначеними особами, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та видав завідомо неправдивий документ, а саме протокол засідання Лічильної комісії Верховної Ради України № 2 від 16.01.2014 року про встановлення результатів голосування, проведеного шляхом підняття руки, що спричинило тяжкі наслідки.
Матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо будь-якої участі ОСОБА_13 у складанні, виготовленні, підписанні та видачі протоколу засідання Лічильної комісії. Також відсутні навіть посилання на спричинення реальної майнової шкоди, тобто тяжких наслідків як обов?язкової кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення за ч.2 ст. 366 КК України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_13 не містить достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.
Тому слід погодитися з відповідним процесуальним рішенням слідчого судді суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування могло бути лише недоведення стороною обвинувачення обставин переховування підозрюваного від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошення у розшук, не ґрунтуються на законі.
Частиною 2 ст. 297-4 КПК України встановлено, що під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
Відхиляються колегією суддів доводи апеляційної скарги і щодо виходу слідчим суддею за межі наданих йому кримінально процесуальним законодавством повноважень, оскільки аналіз доказів та питання їх достатності і допустимості відноситься виключно до стадії судового розгляду. За положеннями ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питання щодо здійснення спеціального досудового розслідування, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року щодо ОСОБА_13 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, у зв'язку з чим вказана апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 297-1 - 297-4, 376, 407, 422 КПК України, п. 20-1 Перехідних положень КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , про надання дозволу на здійснення щодо ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27.11.2015 року -залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: «підпис»
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5