79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" травня 2017 р. Справа № 909/1056/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Н.М. Кравчук
- О.І. Матущак
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р.
у справі № 909/1056/15
за заявою: ТзОВ "Фірма "Хімтехнопласт" та ПП "Вестхім"
до: ВАТ "Пресмаш"
про: банкрутство
за участю представників:
від апелянта - ОСОБА_2 - ОСОБА_2
Хоптій М.В. - представник.
від апелянта - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області - Ковтун Н.О. - представник (довіреність №10531/10/10-039/649 від 12.09.2016р.)
Бабій Т.С. - представник (довіреність №943/10/10-039/1036 від 30.01.2017р.)
від кредитора - ТзОВ "Аурум Транс" - Павлюк В.В. - представник (довіреність №11-11/16 від 11.11.2016р.)
від кредитора - ПП "Вестхім" - Пукіш Н.М. - представник (довіреність №125/09 від 01.09.2015 р.);
від кредитора - ТОВ "Хімтехнопласт" - Хоптій М.В. - представник.
від боржника - Слідзьона Н.П. - керуючий санацією.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р., головуючий суддя Скапровська І.М., судді Булка В.І., Фрич М.М., було визнано кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області в сумі 4 019 333,16 грн., з яких 2 272 600,37 грн. - віднесено до другої черги; 1 746 732,79 грн. - віднесено до третьої черги. 54176,60 грн. обліковано в реєстрі вимог кредиторів окремо в шосту чергу. В решті вимог відмовлено.
З даною ухвалою не погодився кредитор ОСОБА_2 і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому апелянт просив відмовити в визнанні кредиторських вимог ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області в розмірі 106451,91 грн. другої черги та включити до вимог шостої черги кредиторські вимоги в розмірі 1746732,79 грн.
Також з ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р. не погодилася ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області і оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому апелянт просив задоволити його кредиторські вимоги в повному обсязі.
Керуючий санацією подала заперечення на апеляційну скаргу в яких просила скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ДПІ, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області -задовольнити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. було зобов'язано апелянтів - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області та ОСОБА_2 надати апеляційному суду обґрунтований розрахунок кредиторських вимог ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області відповідно до поданої заяви про визнання кредиторських вимог від 04.11.2015р. та за наявними документами долученими до вказаної заяви - Том справи 9.
15.05.2017р. до апеляційного суду, на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р., від апелянта - ОСОБА_2 надійшла заява з розрахунком кредиторських вимог ДПІ у м. Івано-Франківську. Також надійшов розрахунок та ряд документів від ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
Розгляд справи відкладався неодноразово за клопотанням сторін.
За клопотанням представника ПП «Вестхім» від 10.05.2017р. здійснювався звукозапис судового процесу.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р. у справі №909/1056/15 - частково скасувати, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2015р. Господарським судом Івано-Франківської області було порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна ВАТ "Пресмаш" арбітражного керуючого Стадника А.Л.
04.11.2015р. ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області заявила свої вимоги до боржника. В обумовлений Законом тридцятиденний строк, 04.11.2015, було заявлено вимоги на суму 6 383 787,87 грн. В обґрунтування вказаної заяви, інспекція вказала на невиконання боржником зобов'язань по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 2 272600,37 грн. та наявність іншого податкового боргу в сумі 4 111 187,50 грн. В підтвердження факту заборгованості надала копії вимог по сплаті ЄСВ, що подавались до органів ДВС та копії звітностей поданих боржником за попередні періоди.
30.11.2015р., після закінчення строку, встановленого для подання вимог, ДПІ в м. Івано-Франківську подала заяву з вимогами до боржника на суму 2 633 884, 34 грн. В обґрунтування зазначеної заяви послалась на невиконання боржником зобов'язань, зокрема, в частині сплати штрафних санкцій та пені, що нарахована за несвоєчасне виконання зобов'язань. В підтвердження боргу надала розрахунок пені та копії податкових повідомлень - рішень.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2015р., за наслідками попереднього засідання, було частково задоволено заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області: визнано грошові вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську в розмірі 2436,0 грн., як вимоги першої черги, 2166148 грн. 46 коп. - другої , 3946447 грн. 09 коп. - третьої черги та облікував в шосту чергу - 2156429 грн. 67 коп. для погашення в ліквідаційній процедурі, решту грошових вимог відхилив.
09.11.2016р. Вищий господарський суд України зазначену ухвалу в частині розгляду кредиторських вимог Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківськ Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області скасував та в цій частині направив на новий розгляд в іншому складі, вказавши, що при новому розгляді суду слід врахувати встановлений Законом про банкрутство (ст.ст. 23-24) порядок подання та розгляду заяв з конкурсними грошовими вимогами кредиторів та врахувати той факт, що ряд документів, зокрема, розрахунки сум податків, обтяжені спливом строку позовної давності і те, що вимоги до боржника повинні бути підтверджені документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного зобов'язання боржника.
З поданої до суду податковою інспекцією заяви про визнання кредитором вбачається, що в якості документів, що підтверджують зобов'язання боржника, зокрема, щодо самостійно задекларованого єдиного соціального внеску в розмірі 2 272 600,37 грн. кредитором подано копії звітів на 29-ти аркушах, а на доказ узгоджених та направлених на виконання до ВДВС вимог на суму 1 630 001,34 грн. - копії корінців вимог на 18-ти аркушах.
Натомість, з додатка до заяви вбачається, що документи на обґрунтування податкового боргу в сумі 4 111 187,50 грн. та документів, що підтверджують передачу заборгованості по єдиному соціальному внеску пенсійним фондом на суму 1 352 068,12 грн. інспекцією не долучались.
За приписами ч. 3 ст. 23 Закон про банкрутство, заява кредитора має містити, зокрема, розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; перелік документів, які додаються до заяви.
Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення норм ст. 23 Закону про банкрутство, не надано оцінки, коли саме були подані документи на обґрунтування зазначених вимог, та не вбачається виконання судом вимог ст. 24 Закону про банкрутство, в силу якої, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону та у разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Таким чином, задовольняючи вимоги податкової інспекції, зокрема, щодо наявності у боржника перед кредитором податкового боргу та передані вимоги пенсійним фондом, суди попередніх інстанцій проігнорували встановлений Законом про банкрутство порядок подання та розгляду заяв з конкурсними грошовими вимогами кредиторів.
Наведене не було враховано судами, що свідчить про грубе порушення встановленого статтями 23 та 24 Закону про банкрутство порядку розгляду грошових вимог до боржника.
Разом з тим, з оскаржуваних процесуальних документів вбачається, що суди визнали обґрунтованими та правомірними узгоджені вимоги кредитора на загальну суму 1 630 001,34 грн., направлені на виконання у ВДВС м. Івано-Франківська. Однак, в матеріалах справи містяться корінці вимог в якості первинних документів з виправленими сумами, або з сумами, які не узгоджуються із заявленими вимогами податкової інспекції.
Водночас, судом касаційної інстанції встановлено, що судами не надано оцінки тому факту, що ряд документів, зокрема, розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податкові розрахунки комунального податку тощо обтяжені спливом строку позовної давності.
Отже, грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути підтверджені відповідними документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного зобов'язання боржника.
Таким чином, суди припустились порушення норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають нормам чинного законодавства, висновки щодо зобов'язань сторін.
Відповідно до ст.. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" подало суду заяву про визнання неналежними та недопустимими доказами у справі №909/1056/15 документи, подані ДПІ в м. Івано-Франківську та заяву про застосування строків давності щодо заборгованості ВАТ "Пресмаш" перед ДПІ у м. Івано-Франківську в сумі 766580,82 грн.
ПП "Вестхім" подало до суду клопотання про здійснення перерахунку грошових вимог кредитора ДПІ у м. Івано-Франківську в сумі 3946447,09 грн. з застосуванням строку давності - безнадійний податковий борг відповідно до ПК України та включення різниці в шосту чергу вимог кредиторів ВАТ "Пресмаш" для погашення в ліквідаційній процедурі та здійснення перерахунку грошових вимог кредитора ДПІ у м. Івано-Франківську, які включені до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Пресмаш" в шосту чергу в розмірі 2156429,68 грн. (штрафні санкції, пеня) з застосуванням строку давності - безнадійний податковий борг відповідно до ПК України, так як частини сум, які є похідними від сум основного грошового зобов'язання, що підлягають списанню, як безнадійний податковий борг.
ТОВ "Аурум транс" направило суду пояснення, в яких вказало на те, що документи на підтвердження грошових вимог ДПІ у м. Івано-Франківську в розмірі 4111187,50 грн., подано після закінчення строку для їх подання, тому дані вимоги у разі їх обґрунтованості підлягають включенню в шосту чергу вимог кредиторів ВАТ "Пресмаш" для погашення в ліквідаційній процедурі.
Судом першої інстанції було визнано кредиторські вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області в сумі 4 019 333,16 грн., з яких 2 272 600,37 грн. - облікувати в реєстрі в другу чергу; 1 746 732,79 грн. - в третю чергу; 54176,60 грн. облікувати в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
За імперативною нормою ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( надалі Закон) у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцію у м. Івано-Франківську заявлено грошові вимоги до боржника в сумі 2 272 600,37грн., як борг, що виник внаслідок невиконання боржником зобов'язань по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з проханням віднести в другу чергу вимог. Дані вимоги заявлено в тридцятиденний строк, обумовлений в Законі, підтверджені відповідними документами, зокрема, вимогами про сплату боргу ЄСВ.
Однак, апеляційний суд приходить до висновку, що сума вимог ДПІ по єдиному соціальному внеску в розмірі 2 272 600,37грн підлягає зменшенню в розмірі 106451,91грн, так як дані зобов'язання виникли у боржника у жовтні 2015 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, відповідно є поточними, а тому не можуть бути включені до реєстру конкурсних вимог кредиторів.
Відповідно слід визнати грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до боржника за невиконання боржником зобов'язань по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2166148,5 грн. з віднесенням даного боргу в другу чергу вимог.
Згідно ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Частиною 4 статті 23 Закону про банкрутство передбачено,що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Відповідно до заяви від 04.11.2016 року ДПІ у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (заява 10-039/10 від 04.11.15) просила визнати кредитором ВАТ «Пресмаш», зокрема, по заборгованості, переданій податковій інспекції пенсійним фондом по єдиному соціальному внеску в сумі 1 352 068,12грн., по самостійно задекларованому єдиному соціальному внеску на суму 2 272 600,37 грн., по узгодженим та направленим на виконання у ВДВС вимогам на загальну суму 1630001,34грн. та заборгованості по податковому боргу на суму 4111187,50 грн.
З додатків до заяви вбачається, що документи на обґрунтування податкового боргу в сумі 4111187,50грн. та документів, що підтверджують передачу заборгованості по єдиному соціальному внеску пенсійним фондом на суму 1 352 068,12грн. інспекцією не долучались (Том 9, а.с. 2-171).
30.11.2015р., тобто поза межами встановленого законом тридцятиденного строку, ДПІ у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до господарського суду Івано-Франківської області було подано додаткову заяву про визнання кредиторських вимог в розмірі 2633884,34 грн. (Том 9, а.с. 172-213).
08.12.2015р., знову ж таким поза межами встановленого законом строку, ДПІ у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до господарського суду Івано-Франківської області було подано письмові пояснення до яких і були долучені копії судових рішень (Том 9, а.с. 226-245).
Дані обставини справи були підтверджені також і в постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2016р. по даній справі.
За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Івано-Франківську Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області кредиторські вимоги, що виникли на підставі наявних судових рішень були заявлені з пропуском граничного строку передбаченого ст.. 23 Закону про банкрутство, а саме 08.12.2015р., а тому відповідно до ч. 4 ст. 23 вказаного Закону їх слід віднести у шосту чергу вимог кредиторів.
Тобто, місцевий господарський суд помилково відніс до третьої черги борг в розмірі 1746732,79грн., що виник внаслідок невиконання боржником постанов Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2014р. та від 07.06.2013р., так як дані вимоги не були заявлені та постанови не були долучені до первинної заяви ДПІ від 04.11.2015р., в межах тридцятиденного строку, відтак грошові вимоги в розмірі 1746732,79грн слід обліковувати в шосту чергу вимог кредиторів ВАТ «Пресмаш» для погашення в ліквідаційній процедурі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що слід визнати і облікувати в шосту чергу 54176,60 грн. (штрафні санкції), як такі, що заявлені після закінчення строку, встановленого для подання вимог, однак підтверджені відповідними документами, зокрема, вимоги на суму 9871,00 грн. податковими повідомленнями - рішеннями №0029091501 від 11.11.2014р. та №0001591501 від 13.02.14р.; вимоги на суму 44176,60 грн. постановами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2014р. (справа №809/990/13-а), та від 07.06.2013р. (справа №809/990/13-а) та податковими повідомленнями - рішеннями №0006761592 від 11.12.2012р.; №0006771592 від 11.12.2012р.; №000616150310/0 від 31.03.2009р.; №0000031593 від 09.01.2013р.; №0006151503/0 від 31.03.2009р.; №0000041593 від 09.01.2013р.; №0000051593 від 09.01.2013р.; №0006171503/0 від 31.03.2009р.; №0000011593 від 09.01.2013р. та №0000021593 від 09.01.2013р.
В решті вимог слід відмовити, як таких, що заявлені без дотримання порядку подання заяв з конкурсними грошовими вимогами кредиторів та таких, що обтяжені спливом строку позовної давності і не підтверджені документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного зобов'язання боржника.
Таким чином, в шосту чергу кредиторських вимог ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до боржника слід обліковувати грошову суму в розмірі 1800909,4 грн.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р. по справі №909/1056/15 винесена з неповним дослідженням обставин справи, порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині віднесення до другої черги кредиторських вимог ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 106 451,91 грн. та до третьої черги вимог - 1746732,79 грн.
Керуючись ст.ст. 101,103,104,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р. у справі №909/1056/15 скасувати в частині віднесення 106451,91 грн. до другої черги та 1 746 732,79 грн. до третьої черги.
В даній частині постановити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області та віднести 2 166 148,5 грн. - до другої черги; 1800909,4грн. до шостої черги кредиторських вимог.
Апеляційну скаргу ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
В іншій частині ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2017р. у справі №909/1056/15 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Н.М. Кравчук
О.І. Матущак
«Повний текст постанови ви