79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"31" травня 2017 р. Справа № 914/2378/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючий-суддя: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
ОСОБА_1,
при секретарі судового засідання Фака С.,
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_2 (представник за довіреністю);
від відповідача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” №119-1052/2 від 21.03.2017
на рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017
у справі № 914/2378/15, суддя Фартушок Т. Б.
за позовом публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів,
до відповідача комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, Львівська область, м.Дрогобич,
про стягнення 176450,58грн.
постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року в даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Вказана постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, оскільки вони не звільняють боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляють кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, пунктом 4.2.1 договору.
Також, касаційний господарський суд зазначає, що позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України №55/57/43 від 03.02.2009 і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що наслідки передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовуються, оскільки відповідачем порушені договірні строки оплати вартості спожитої електричної енергії, незалежно від підписання спільних протокольних рішень не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Разом з тим, вищевказані обставини судами попередніх інстанцій не досліджувалось і не була надана належна правова оцінка спільному протокольному рішенню про організацію взаєморозрахунків від 19.05.2015 № 20/1851, яке відсутнє в матеріалах справи.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.
Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2017 частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про стягнення 52 600,99 грн. пені, 2661,75 грн. трьох відсотків річних та 121 187,84 грн. інфляційних нарахувань.
Стягнуто з комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» на користь публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 24,66 грн. пені, 1,23грн. трьох відсотків річних.
Відмовлено в задоволенні позову в частині 52 576,33 грн. пені, 2 660,52 грн. трьох відсотків річних та 121 187,84 грн. інфляційних нарахувань.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, у такий спосіб виявив своє бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію. Після підписання позивачем цих рішень проведення розрахунків за електроенергію здійснюється згідно з пунктом 2.9 цього Порядку.
Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору про постачання електричної енергії, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.
Місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем порушено порядок і строки здійснення оплати перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку за березень 2015 №300403/45734-2 від 20.03.2015 на суму 5000,09 грн., а тому здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2015 року до 31.03.2015 року суд встановив, що сума пені за прострочення оплати вартості перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку за березень 2015 №300403/45734-2від 20.03.2015 становить 24,66 грн., трьох відсотків річних - 1,23 грн., інфляційних втрат - 0,00 грн. В частині решти позовних вимог, а саме 52 576,33 грн. пені, 2 660,52 грн. трьох відсотків річних та 121 187,84 грн. інфляційних нарахувань - відповідач здійснений оплату в межах порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, а тому в задоволенні вказаних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство “Львівобленерго” (позивач) просить рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 та постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» не врегульовує договірні відносини суб'єктів господарювання і не змінює договірні умови про постачання електричної енергії.
Спільні протокольні рішення, які укладені відповідно до Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України № 55/57/43 від 03.02.2009 не містять вказівок про зміну умов договору про постачання електричної енергії, не є додатковою угодою до даного договору, не змінюються обов'язки відповідача та строки виконання за вказаним договором.
В судовому засіданні 31.05.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017 без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване з відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», що підтверджується, зокрема, 1.1. Статуту ПАТ «Львівобленерго», затвердженого протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «Львівобленерго» від 20.03.2014р. №11, зареєстрованого 28.03.2014 року.
27.11.2007 між ВАТ «Львівобленерго», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - позивач, постачальник) та комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (надалі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №90338 (надалі - договір), відповідно до якого (п.1.1) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору; точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 «Однолінійна схема».
Відповідно до п.2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п.2.3.4).
Як зазначено в п.2 додатку №2 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 20 числа попереднього місяця до 19 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
У п.6 додатку №2 до договору зазначено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу; тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку; дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що спірні питання та розбіжності виконання умов договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.
У п.9.4 договору зазначено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року; договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази повідомлення однією із сторін іншої про припинення його дії або перегляд його умов.
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки за активну електроенергію №300402/43688-1 від 20.02.2015 за лютий 2015 на суму 552 314,39 грн., №300403/45733-1 від 20.03.2015 за березень 2015 на суму 1 132 261,43 грн., №300504/47896-1 від 20.04.2015 за квітень 2015 на суму 926 920,11 грн., №300505/50069-1 від 20.05.2015 за травень 2015 на суму 52 846,70 грн., а також рахунок за реактивну електроенергію №300403/45734-2 від 20.03.2015 за березень 2015 на суму 5000,09 грн.
Відповідачем оплата поставленої активної та реактивної електричної енергії за договором проводилась з порушенням порядку та строку здійснення платежів.
Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку суми основного боргу комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (відповідач) перед публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (позивач) по договору про постачання електричної енергії №90338 від 27.11.2007 станом на 16.02.2016 основна заборгованість сплачена у повному обсязі (а.с. 49, т.1; а.с.118, т.2). Вказані обставини щодо відсутності основної заборгованості на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції підтверджена представниками сторін у судовому засіданні.
З цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 52 600,99 грн. пені, 2 661,75 грн. трьох відсотків річних та 121 187,84 грн. інфляційних нарахувань.
Отже, предметом позову є вимога публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (позивач) до комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (відповідач) про стягнення 52 600,99 грн. пені, 2 661,75 грн. трьох відсотків річних та 121 187,84 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
При розгляді справи судами встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, позивачем та ДП «Енергоринок» підписано спільні протокольні рішення №20/629 від 17.02.2015 року, №20/1010 від 18.03.2015 року, №20/1477 від 17.04.2015 року, №20/1851 від 19.05.2015 про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".
Згідно з п.2.1 зазначених спільних протокольних рішень, сторони погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення, серед яких є і позивач.
При прийнятті відповідних рішень, сторони керувались постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі Порядок №20) і наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі Порядок №493/688).
У пункті 1.2 Порядку №493/688 визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Відповідно до п.п.2.1-2.3 Порядку №493/688 постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку, складають щомісяця до 10 числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а в разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та/або транспортувальники ресурсів (товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг) та надаються відповідним департаментам фінансів. Відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
Згідно з п. 2.6 Порядку №493/688 розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг), відкриті в органах Казначейства, в разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку.
Через спільні протокольні рішення сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків згідно договору про постачання електричної енергії №90338 від 27.11.2007.
У пунктах 5 спільних протокольних рішень сторони визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.
У зведених реєстрах до спільних протокольних рішень від 17.02.2015, від 18.03.2015, від 17.04.2015 року вказана заборгованість, що підлягає погашенню, у розмірі 1335200,00 грн., а відповідно до повідомлень фінансового управління Дрогобицької міської ради від 16.04.2015 року, 28.04.2015 року, 12.05.2015 року, 12.06.2015 року списуються борги КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради за спожиту електроенергію перед ПАТ «Львівобленерго» на загальну суму 2046000,00 грн.
Умовами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, які виникли на підставі договору, а також те, що розрахунок за поставлену згідно договору електричну енергію відбувся у порядку та строки, передбачені у спільному протокольному рішенні.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору про постачання електричної енергії, та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суми пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати виставлених рахунків за активну електроенергію №300402/43688-1 від 20.02.2015 за лютий 2015 на суму 552 314,39 грн., №300403/45733-1 від 20.03.2015 за березень 2015 на суму 1 132 261,43 грн., №300504/47896-1 від 20.04.2015 за квітень 2015 на суму 926 920,11 грн., №300505/50069-1 від 20.05.2015 за травень 2015 на суму 52 846,70 грн., а також рахунок за реактивну електроенергію №300403/45734-2 від 20.03.2015 за березень 2015 на суму 5000,09 грн.
В свою чергу, спільними протокольними рішеннями №20/629 від 17.02.2015 року, №20/1010 від 18.03.2015 року та №20/1477 від 17.04.2015 року погоджено порядок здійснення погашення заборгованості між сторонами.
Платіжними дорученнями №353 від 02.04.2015 року на суму 11792000,00 грн., №414 від 20.04.2015 року на суму 3398900,00 грн., №451 від 08.05.2015 року на суму 2438100,00 грн., департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації перераховано на користь позивача 17629000,00 грн.
Окрім того, платіжними дорученнями №335 від 31.03.2015 року на суму 5000,09 грн., №476 від 28.04.2015 року на суму 49206,80 грн., а також квитанцією №ПН957 від 02.03.2015 року на суму 1426,77 грн. відповідачем здійснено часткове погашення вартості поставленої за договором електричної енергії на суму 55633,66 грн.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У п.4.2.1 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Пунктом 7 додатку №2 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 52 576,33 грн. пені, 2 660,52 грн. трьох відсотків річних та 121 187,84 грн. інфляційних нарахувань за порушення відповідачем порядку і строку здійснення оплати виставлених рахунків за активну електроенергію №300402/43688-1 від 20.02.2015 за лютий 2015 на суму 552 314,39 грн., №300403/45733-1 від 20.03.2015 за березень 2015 на суму 1 132 261,43 грн., №300504/47896-1 від 20.04.2015 за квітень 2015 на суму 926 920,11 грн., №300505/50069-1 від 20.05.2015 за травень 2015 на суму 52 846,70 грн. - не підлягають до задоволення, оскільки шляхом підписання спільних протокольних рішень сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків згідно договору про постачання електричної енергії №90338 від 27.11.2007, тому відповідачем дотримано строки виконання обов'язку по оплаті, а наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України в цій частині позовних вимог не застосовуються.
Окрім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем порушено порядок і строки здійснення оплати перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку №300403/45734-2 від 20.03.2015 за березень 2015 на суму 5000,09 грн., а саме сплачено вказану заборгованість платіжним дорученням №335 від 31.03.2015 року на суму 5000,09 грн. при тому, що граничний строк оплати згідно договору минув 27.03.2015. Також, при перевірці розрахунку пені та 3% річних судом першої інстанції правильно зазначено, що, оскільки останнім днем оплати рахунку №300403/45734-2 від 20.03.2015 є 27.03.2015, то першим днем прострочення оплати є 28.03.2015, відтак, пеня та 3% річних підлягають до стягнення за період з 28.03.2015 по 30.03.2015 включно.
Щодо інфляційних нарахувань апеляційний господарський суд зазначає, що в п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Крім того суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N62-97р, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
З врахуванням вищенаведеного місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних нарахувань за період з 28.03.2015 по 30.03.2015.
Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 28.03.2015 року до 31.03.2015 року погоджується з місцевим господарським судом, що сума пені за прострочення оплати вартості перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку №300403/45734-2 від 20.03.2015 за березень 2015 становить 24,66 грн., трьох відсотків річних - 1,23 грн., інфляційних втрат - 0,00 грн., а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення пені за прострочення оплати вартості перетікання реактивної електричної енергії згідно рахунку №300403/45734-2 від 20.03.2015 за березень 2015 становить 24,66 грн., трьох відсотків річних - 1,23 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017 залишенню без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення сплати судового збору за подання апеляційної скарги за позивачем (апелянтом).
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
рішення господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі №914/2378/15 залишити без змін.
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
ОСОБА_1
Повний текст постанови виготовлений 02.06.2017.