24 травня 2017 року м. Київ К/800/16169/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" про визнання протиправними та скасування розпоряджень за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року
У липні 2014 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді м. Києва пред'явила позов до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" про визнання протиправними та скасування розпоряджень.
Просила визнати протиправними та скасувати розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 січня 2014 року № 60 "Про передачу до сфери управління Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації жилого будинку на АДРЕСА_1" та Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 березня 2014 року № 139 "Про закріплення за комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" житлового будинку АДРЕСА_1".
Постановою Окружного адміністративного суду м/ Києва від 15 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,
ОСОБА_4 подала касаційну скаргу.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані розпорядження відповідачів від 24 січня 2014 року № 60 та від 19 березня 2014 року № 139 прийняті суб'єктами владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року без зміни.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що приймаючи спірне розпорядження про передачу до сфери управління Шевченківської районної у
м. Києві державної адміністрації жилого будинку по АДРЕСА_1 Київська міська рада розпоряджалась комунальною власністю, що складає 743,90 кв. м. Тобто, спірні розпорядження приймались суб'єктами владних повноважень лише щодо частини майна, яке є комунальною власністю та не може належати власникам квартир будинку на праві спільної сумісної власності.
У зв'язку із викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачі своїми рішеннями правомірно розпорядились комунальною власністю та жодним чином не порушили права позивача на володіння та розпорядження майном, яке належить на праві сумісної власності жителям будинку АДРЕСА_1.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 118 Конституції України передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:
а) власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;
б) делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
За приписами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року
№ 19-рп/2011 (справа щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Як видно з матеріалів справи, розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 24 січня 2014 року № 60 "Про передачу до сфери управління Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації жилого будинку на АДРЕСА_1" вирішено зобов'язати Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" передати, а Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації прийняти до сфери управління житловий будинок на АДРЕСА_1, доручено останньому визначити балансоутримувача, вирішені й інші питання щодо реальної передачі вказаного об'єкта.
Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 березня 2014 року № 139 "Про закріплення за комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" житлового будинку АДРЕСА_1" з метою ефективного використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" житловий будинок по АДРЕСА_1., запропоновано останньому у встановленому порядку вирішити питання про приймання-передачі будинку.
Вказані розпорядження були прийняті на підставі рішення Київської міської ради від 15 грудня 2011 року № 844/7080 "Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва житлового фонду, гуртожитків, інженерних мереж та об'єктів соціальної інфраструктури", пунктом 2.4 якого було вирішено здійснити закріплення майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого лдо сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій на праві господарського відання , оперативного управління, за суб'єктами господарювання комунальної власності територіальної громади міста Києва, що віднесені до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій.
З метою оновлення житлового фонду і прибудинкових територій, контролю за виділенням і витрачанням коштів на таке оновлення, економії державних коштів дорученням голови Київської міської державної адміністрації від 21 серпня 2014 року № 16269/69, листом заступника голови Київської міської державної адміністрації від 15 серпня 2014 року № 004-906 Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації доручено доопрацювати узагальнену інформацію щодо інвентаризації об'єктів житлового та нежитлового фонду (галузі житлово-комунального господарства) комунальної власності територіальної громади м. Києва, віднесених до сфери управління райдержадміністрації.
Згідно з копією витягу інвентаризації нежитлових будівель, житлових та нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та віднесені до сфери управління Шевченківської районної в
м. Києві державної адміністрації, станом на 01 липня 2014 року загальна площа об'єкту по АДРЕСА_1 складає 3780,00 кв. м., з яких площа приміщень комунальної власності складає 743,90 кв. м.
Оскаржувані розпорядження суб'єктів владних повноважень не стосуються об'єктів нерухомого майна, яке перебуває у власності співвласників будинку, а їхня дія поширена лише на об'єкти комунальної власності територіальної громади району.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що оскаржувані розпорядження від 24 січня 2014 року № 60 та від 19 березня 2014 року № 139 прийняті суб'єктами владних повноважень на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, оскільки відповідачі, приймаючи спірні рішення, не порушили права позивача на володіння та розпорядження майном, яке належить на праві сумісної власності мешканцям будинку АДРЕСА_1.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" про визнання протиправними та скасування розпоряджень - без зміни.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.