25 травня 2017 року м. Київ К/800/13096/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Іваненко Я.Л.,
Мойсюка М. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області (далі - УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області) про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та зобов'язання призначити пенсію з дня набуття права на таку пенсію. В обґрунтування вимог зазначив, що з 11 березня по 07 липня 1988 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим має право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон № 796-ХІІ). Проте, УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області відмовило йому у призначенні такої пенсії, оскільки позивач перебував у зоні відчуження менше 30 днів. Вважаючи відмову відповідача неправомірною, просив суд задовольнити позов.
Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано дії УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови у нарахуванні пільгової пенсії ОСОБА_1 учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС неправомірними. Зобов'язано УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області обчислити та виплачувати пільгову пенсію ОСОБА_1 з дня набуття права на таку пенсію.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про відмову в позові.
У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Закону № 796-ХІІ. Вказує, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки обставинам справи та наданим доказам, що підтверджують роботу позивача у зоні відчуження. Зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 25 жовтня 2000 року (справа № 1-29/2000) наведено тлумачення поняття «зона відчуження», яке, на думку позивача, поширюється і на населені пункти, що перебувають на території зони безумовного (обов'язкового) відселення, де він працював.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що статтею 2 Закону № 796-ХІІ передбачено поділ території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, на відповідні зони і саме робота в зоні відчуження дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ. Враховуючи те, що згідно з наданими довідками позивач не відпрацював необхідну кількість днів в зоні відчуження, він не має права на призначення пенсії за нормами абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням.
Згідно із записами у військовому квитку, у період з 11 березня по 07 липня 1988 року, позивач приймав участь у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі військової частини № 43187.
У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Красилівському районі Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ. Листом від 20 липня 2012 року № 5280/05 відповідач відмовив йому у призначенні такої пенсії, оскільки згідно з наданими позивачем документами, він пропрацював в зоні відчуження менше 30 календарних днів.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, які приймали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і які працювали в зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів мають право на пенсію зі зниженням на 5 років.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 796-ХІІ зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році. В цій-же нормі наведено види зон, на які поділено територію, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, це зокрема : зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.
Наведений перелік зон є вичерпним, а таке розмежування радіоактивно забрудненої території проведено, в тому числі, з метою визначення критеріїв та видів соціального захисту населення, яке перебувало на такій території та зазнало наслідків радіоактивного забруднення.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 (далі - Перелік).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.
Позивач є 1957 року народження і 12 січня 2012 року йому виповнилося 55 років.
Абзацом 7 підпункту «г» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Пенсійного фону від 2 листопада 2005 року № 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням положень статті 55 Закону № 796-ХІІ додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-ХІІ).
Згідно із архівною довідкою, виданою Галузевим державним архівом Міністерства оборони України від 19 квітня 2012 року №72674, позивач приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 11 березня по 07 липня 1988 року. Проте у зоні відчуження він перебував лише 23 дні, а решту часу ОСОБА_1 перебував у населених пунктах Вільча, Воровичи та Поліське, які відповідно до Порядку віднесені до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а не до зоні відчуження.
Враховуючи те, що архівна довідка, видана 06 травня 1993 року Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу № 24/15189 містить лише загальну інформацію про те, що позивач виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте не містить відомостей де саме останній працював, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про тотожність понять «зона відчуження» та «зона безумовного (обов'язкового) відселення» у контексті рішення Конституційного Суду України у справі № 1-29/2000 є помилковими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спор, оскільки таке тлумачення понять у цьому рішенні Конституційного Суду України відсутнє.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішення чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк