"25" травня 2017 р. м. Київ К/800/1476/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Іваненко Я.Л.,
Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції м. Миколаєва
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції (далі - УПП) м. Миколаєва про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Ухвалою судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою УПП у м. Миколаєві на постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі Управління патрульної поліції у м. Миколаєві просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду справи, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права. Вказує, що апеляційним судом порушено принцип забезпечення апеляційного оскарження рішень адміністративного суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи видно, що у травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про скасування постанови інспектора патрульної поліції 2 роби другого батальйону УПП у м. Миколаєві рядового поліції Гокк А.О. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2016 року позов задоволено. Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності скасовано.
Вперше відповідач подав апеляційну скаргу 29 серпня 2016 року.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки до скарги не було додано документ про сплату судового збору.
22 вересня 2016 року УПП у м. Миколаєві звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, оскільки його сплата вимагає певного часу, а встановлений судом п'ятиденний строк не є достатнім для виконання ухвали суду.
Проте, Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 жовтня 2016 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання та повернув апеляційну скаргу відповідачу.
03 листопада 2016 року УПП у м. Миколаєві вдруге подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки її подано з пропуском строку апеляційного оскарження, а вказані підстави пропуску цього строку не є поважними.
На виконання ухвали суду відповідач надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що УПП у м. Миколаєві не навело обґрунтованих причин пропуску строку апеляційного оскарження, а доводи про недостатність часу для сплати судового збору під час першого звернення до суду з апеляційною скаргою є не поважними.
Проте, з такими висновками суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.
Згідно із частиною 2 статті 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Вперше апеляційна скарга подана 29 серпня 2016 року, тобто в строк встановлений законом.
Вимоги до апеляційної скарги встановлені статтею 187 КАС України, частиною 6 якої, зокрема, встановлено, що до скарги додається документ про сплату судового збору.
За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, базою для обчислення ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду є розмір ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Законом України «Про судовий збір» (статті 3 і 5) особи, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення, не віднесені до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.
Проте, цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону (пункт 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, відносини щодо звільнення від сплати судового збору врегульовуються не тільки статтею 5 Закону України «Про судовий збір», яка не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, а й іншими законами України.
Так, частиною 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, норми якої є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про судовий збір», встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом України «Про судовий збір», а відтак розмір ставки судового збору для звернення з апеляційною або касаційною скаргами дорівнює нулю, тобто судовий збір в таких випадках сплаті не підлягає.
У зв'язку з цим у суду апеляційної інстанції не було підстав для зобов'язання відповідача сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.
Разом з тим, відповідачем сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням від 27 вересня 2016 року № 2474 (а.с. 105).
Апеляційний суд, при залишенні апеляційної скарги без руху з підстав пропуску строку оскарження рішення суду та відмові у відкритті апеляційного провадження, вказаним нормам законодавства та обставинам справи не надав належної оцінки, не врахував, що дії відповідача були направлені на своєчасне оскарження рішення суду і виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 07 вересня 2016 року.
Колегія суддів зазначає, що рішення апеляційного суду порушує принцип забезпечення апеляційного оскарження рішень адміністративного суду, передбачений статтею 13 КАС України.
Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції м. Миколаєва задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк