АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 754/3925/16-ц Головуючий в 1 інстанції -Панченко О.М.
апеляційне провадження № 22-ц/796/3627/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.
24 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТіДіСі Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ТіДіСі Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування позову зазначав, що з 03 січня 2006 року він працює в ТОВ «ТіДіСі Україна» на посаді консультанта з економічних питань на підставі наказу директора Товариства №45/к від 03.01.2006 року. Починаючи з 01.01.2015 року Товариство не виплачує йому заробітну плату, вказуючи при цьому на відсутність коштів.
Посилаючись на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просивзадовольнити позов та стягнути на його користь з ТОВ «ТіДіСі Україна» заборгованість по заробітній платі в сумі 156 555.00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діюча в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи в недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 03 січня 2006 року позивача ОСОБА_2 було прийнято на постійну роботу до ТОВ «ТіДіСі Україна» на посаду консультанта з економічних питань, що підтверджується копією наказу директора ТОВ «ТіДіСі Україна» №45/к від 03.01.2006 року (а.с. 16 т. 2).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає про те, що він, починаючи з 01.01.2015 року, не отримує заробітну плату з підстав відсутності коштів у Товариства.
Проте, з такими доводами погодитись не можна, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01 квітня 2015 року керівником відділу ефективності персоналу ОСОБА_3 було подано докладну записку директору ОСОБА_4 про те, що 01 квітня 2015 року консультант з економічних питань ОСОБА_2 не з'явився на роботі, про причини ймовірної відсутності не повідомив, у табелі обліку робочого часу за період 01 квітня 2015 року було зроблено відмітку про неявку ОСОБА_2 з нез'ясованих причин. В зв'язку з цим попросила вжити заходів щодо з'ясування причин відсутності ОСОБА_2 на роботі. (а.с. 27 т. 2).
Того ж дня, директором ОСОБА_5, консультантом з ефективності підприємства ОСОБА_6, економістом планово-економічного відділу ОСОБА_7 та керівником відділу ефективності персоналу ОСОБА_3 було складено Акт №1 про відсутність на роботі ОСОБА_2 в якому зафіксовано відсутність консультанта з економічних питань ОСОБА_2 на роботі протягом усього робочого дня 01.04.2015 року з 9:00 до 18:00.
01 квітня 2015 року директором товариства ОСОБА_4 був виданий наказ № 09-П від 01.04.2015 року, яким у зв'язку з неповідомленням поважної причини відсутності на робочому місці консультанта з економічних питань ОСОБА_2 прийнято рішення, починаючи з 01.04.2015 року припинити нарахування йому заробітної плати до дня його з'явлення на роботі або до повідомлення поважної причини відсутності на робочому місці. (а.с. 100 т. 1). Крім того в даному наказі було зазначено, що з 01.04.2015р. вести акти обліку про відсутність на роботі ОСОБА_2 та робити відповідні відмітки про нез'явлення на робочому місці в табелі обліку робочого часу на підприємстві. Станом на 27 квітня 2016 року позивач на роботу не з'явився про причини відсутності на робочому місці починаючи з 01.04.2015 року не повідомив.
З матеріалів справи також вбачається, що 02-03 квітня, 06 квітня - 10 квітня, 17 квітня, 24 квітня, 30 квітня, 8 травня, 15 травня, 22 травня, 29 травня, 05 червня, 12 червня, 2015 року, 19 червня, 26 червня, 03 липня, 10 липня, 17 липня, 24 липня, 31 липня, 07 серпня, 14 серпня, 21 серпня, 28 серпня, 04 вересня, 11 вересня, 18 вересня, 25 вересня, 02 жовтня, 09 жовтня, 16 жовтня, 23 жовтня, 30 жовтня, 06 листопада,13 листопада, 20 листопада, 27 листопада, 04 грудня, 11 грудня, 18 грудня, 25 грудня, 31 грудня 2015 року, 06 січня, 16 січня, 22 січня, 29 січня, 05 лютого, 12 лютого, 19 лютого, 26 лютого, 04 березня, 12 березня, 18 березня, 25 березня, 01 квітня, 08 квітня, 15 квітня, 22 квітня, 25-29 квітня, 31 травня, 30 червня, 29 липня, 16 - 17 серпня, 19, 31 серпня 2016 року, директором ОСОБА_4, консультантом з ефективності підприємства ОСОБА_6, економістом планово-економічного відділу ОСОБА_7 та керівником відділу ефективності персоналу ОСОБА_3 були складені Акти про відсутність на роботі консультанта з економічних питань ОСОБА_2 протягом робочого дня з 9:00 до 18:00. (а.с. 113-185 т. 1).
Аналогічні акти були складені також 14 вересня, 21 вересня, 28 вересня, 30 вересня 11 жовтня та 16 листопада 2016 року, 30 листопада 2016 р., 30 грудня 2016 р., 31.01.2017 р., 06.03.2017 р. (а.с.73-79 т.2).
В табелях обліку використання робочого часу за спірний період відповідачем зазначено про нез'явлення позивача на роботу з нез'ясованих причин.
Вказані докази ні позивачем, ні його представником не спростовані, тому сумнівів у колегії суддів не викликають.
Крім того, 02.04.2015 року та 30.04.2015 року комісією Товариства у складі директора ОСОБА_4, економіста планово-економічного відділу ОСОБА_7 та керівника відділу ефективності персоналу ОСОБА_3 було здійснено виїзд за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1, за якою позивача не було вдома. Про виїзди за адресою проживання позивача було складено також відповідні акти від 02.04.2015 р. та від 30.04.2015 р. (а.с. 101-102 т.1).
Також, Товариством 06 квітня 2015 року, 17 квітня 2015 р., 18 серпня 2015 року, 02 вересня 2015 року на адресу позивача були надіслані листи з вимогою з'явитися для роз'яснення причин відсутності на роботі в період з 01 квітня 2015 року по 06 квітня 2015 року за адресою: м. Київ, вул. Радистів, 73А, ТОВ «ТіДіСі Україна», або надіслати роз'яснення причин такої відсутності на робочому місці. (а.с. 28-29, 30-35 т. 2).
Вказані листи були отримані позивачем особисто, проте залишені ним поза увагою.
Крім того, як вбачається з розрахунково-платіжної відомості ТОВ «ТіДіСі Україна» за березень 2015 року та відомостями зарахувань на картрахунки працівників №322 від 13 березня 2015 року та №325 від 02 квітня 2015 року, відповідно до яких заробітна плата ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася в повному розмірі до моменту, коли він не з»явився на роботу з нез'ясованих товариством причин, тобто до 01.04.2015 року (а.с. 186-201 т. 1).
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що позивач з 01 квітня 2015 року не виходив на роботу й не виконував трудових обов'язків, тому підстав для стягнення на його користь заробітної плати немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що документи, що були надані представником відповідача щодо відсутності позивача на робочому місці, починаючи з квітня 2015 року, табелі обліку робочого часу - є документами, що підроблені працівниками Товариства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем, у відповідності до вимог ст.10,60 ЦПК України не надано доказів, які б підтверджували недостовірність вказаних доказів. Разом з тим, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_7 та директор Товариства ОСОБА_4 спростували твердження позивача щодо недійсності вказаних документів або їх підробки працівниками Товариства.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що деякі акти щодо невиходу на роботу позивача було підписано працівниками Товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які працюють у відповідача неповний день, а тому не могли пересвідчитись про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці протягом всього робочого дня, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки вказані акти підписані й іншими працівниками Товариства, які працюють повний робочий день і стверджують про відсутність на роботі позивача протягом робочого дня.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на правильність постановленого рішення.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: