24 травня 2017 року Апеляційний суд міста Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.,
суддів Шахової О.В.,
ПоливачЛ.Д.,
при секретарі Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ВоловиченкаВалерія Володимировича; третя особа: ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Воловиченка ВалеріяВолодимировича; третя особа: ОСОБА_4 про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання останнього вчинити нотаріальні дії щодо розірвання Договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 16 жовтня 2003 року, реєстраційний номер К-2520.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.95-97).
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовано усі фактичні обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам; суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Справа № 761/8906/16-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/4675/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
При постановленні рішення, суд не врахував постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зафіксовано наявність згоди сторін; рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року, ухвалене між тими же сторонами і з тих же підстав, яким встановлені обставини згоди сторін на розірвання спірного договору дарування квартири; ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року, в якій також встановлені вказані обставини.
Крім того, в обґрунтуванні судового рішення суд послався на ненадання доказів того, що сторони правочину - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, разом звернулись до нотаріуса із заявою про вчинення відповідної нотаріальної дії, однак відповідач у своїх поясненнях не заперечував факту звернення сторін з відповідними заявами.
В суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_7, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Приватний нотаріус КМНО Воловиченко В.В. та його адвокат - Сінкевич О.Г., просили апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали справи і письмові докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.
В ході розгляду справи встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2. до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Воловиченка Валерія Володимировича, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинення нотаріальної дії щодо розірвання договору дарування, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Рішення суду набрало законної сили.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що 16 жовтня 2003 року між ОСОБА_9 (дарувальник), від імені якої діяла за дорученням ОСОБА_10, та ОСОБА_2 (обдарований) було укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Вказаний договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченком В.В., реєстровий № к-2520 та зареєстрований у серпні 2004 року в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
У зв'язку з укладенням шлюбу, ОСОБА_7 отримала прізвище «Білошицька».
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до відповідача з заявою про посвідчення договору розірвання договору дарування, у зв'язку із укладанням договору про таке: Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Воловиченком В.В. 16 жовтня 2003 року за реєстром № 2520, згідно якого ОСОБА_4 подарувала гр.ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 цим договором розриваємо. Ця квартира АДРЕСА_1 повертається у власність гр. ОСОБА_4
06 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ВоловиченкомВ.В., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у розірванні спірного договору дарування.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2015 року - залишено без змін.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у спірній квартирі зареєстрована неповнолітня дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи 06 лютого 2017 року ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про ненадання доказів, що заява (звернення) позивача до відповідача про призначення дати і часу вчинення нотаріального оформлення договору про розірвання Договору дарування квартири, була отримана нотаріусом; крім того, не надано доказів, що обидві сторони правочину - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 разом звертались до нотаріуса із заявою про вчинення відповідної нотаріальної дії, а оскільки згідно норм чинного законодавства для посвідчення договору розірвання Договору дарування квартири необхідна воля обох сторін, а в судовому засіданні не було встановлено, що вони звертались із зазначеною заявою і отримали відмову нотаріуса, суд не встановив порушень прав позивача, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як зазначає позивач, чинним законодавством України передбачено право сторін на розірвання договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, виходячи зі змісту ст.727 ЦК України, дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі.
Отже, якщо річ (нерухоме майно) повертається дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку угоду слід визнавати новим договором дарування.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, на які посилається ОСОБА_2, є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням діючого законодавства України, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів.
Договір, який просили посвідчити позивач та дарувальник, не міг бути посвідченим відповідачем, а тому дії приватного нотаріуса та винесена ним постанова не суперечать вимогам закону.
Виходячи з вищенаведеного, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року є законним та обгрунтованими, ухваленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а вказане судове рішення - залишити без змін.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.М. Вербова
Судді: О.В. Шахова
Л.Д.Поливач