03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/ 5308/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Лісовська О.В.
Справа № 754/10311/16-ц Доповідач - Мараєва Н.Є
24.05.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 р.
в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати по справі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13.01.2009 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір бн на суму 3300, 00 грн. із сплатою 30, 00 % річних із строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою.
Згідно п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід"ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 58 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач відкрив відповідачу картковий рахунок з лімітом кредитування 3300, 00 грн.
Згідно ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, відкривши відповідачу картковий рахунок з лімітом кредитування, а відповідач зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до умов Договору та Правил позивач відкрив відповідачу картковий рахунок з лімітом кредитування та видав кредитну картку для проведення безготівкових розрахунків за товари та послуги, для переказу грошових коштів з карткового рахунку та отримання готівкових коштів в межах витратного ліміту.
Здійснення розрахунків за операціями з використанням платіжних карток на момент укладення Кредитного договору регулювалось Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Правління НБУ №137 від 19.04.2005 р.
Пунктом 2.9 вказаного Положення встановлено, що кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та у межах установленого договору ліміту кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом.
Згідно вказаних Правил позивач відкрив відповідачу картковий рахунок та видав кредитну картку терміном на один рік. Після спливу цього терміну відповідач зобов'язаний був повернути кошти по встановленому ліміту кредитування.
У подальшому кінцевий термін повернення коштів за встановленим лімітом кредитування сторонами продовжено не було, і жодних доказів на підтвердження того, що такий строк був продовжений, суду надано не було.
За умови виконання держателем всіх положень договору картка держателя та картки всіх додаткових держателів автоматично перевипускаються банком, а договір вважається продовженим на наступний строк, якщо держатель не повідомив про бажання розірвати (припинити) договір за 20 календарних днів до дня закінчення строку дії основної картки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що кредитний договір може бути подовжений на наступний строк лише за певних умов: належного виконання відповідачем положень договору та перевипуску позивачем картки.
Також суд правильно вважав, що виходячи із правовідносин, що склалися між сторонами стосовно цього кредитного договору, лімітом кредитування можливо скористатися тільки за наявності діючої кредитної картки. Тобто, що при укладанні кредитного договору 13.01.2009 р. був встановлений строк дії кредитної картки в один рік, а саме : до 13.01.2010 року.
Встановлено, що картка у 2010 році і пізніше не перевипускалася, а відповідно і кредитний договір у 2010 році і пізніше не продовжувався. Після закінчення строку дії цієї кредитної картки, а саме 13.01.2010 р., відповідач не користувався картковим рахунком через відсутність відповідної картки з січня 2010 р.
Згідно ст.ст. 530, 631 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Таким чином, суд правильно дійшов висновку, що і зв"язку з тим, що останнім днем виконання зобов'язань з повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є 13.01.2010 р., при відсутності платежу у зазначений строк, з наступного дня позивачу стало відомо про порушення його права, у зв"язку з чим починається дія трирічного строку для звернення банку до суду із вимогою щодо захисту своїх прав та інтересів.
Також, у зв"язку з тим, що строк дії кредитної картки закінчився у січні 2010 р., відповідач не міг використовувати її для отримання коштів; а позивач, у свою чергу, не міг не знати про закінчення строку дії картки та про наявність заборгованості на той період.
Таким чином, строк позовної давності про повернення заборгованості за кредитним договором сплинув 14.01.2013 р., проте позивач звернувся до суду з даним позовом лише у серпні 2016 р., тобто, з пропуском встановленого законом строку.
Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд повно з»ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам.
Доводи апеляції висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити, а р ішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :