Ухвала
іменем україни
27 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
КузнєцоваВ.О., Карпенко С.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми авансу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми авансу.
В обґрунтування позову зазначав, що 04 липня 2007 року було досягнено згоди між ним та відповідачем про купівлю-продаж будинку, який належить на праві власності останньому та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження досягнутої домовленості ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 1 700 доларів США, а останній передав позивачу розписку про отримання грошових коштів за будинок, який відповідач зобов'язався продати позивачу. Однак в розписці не було визначено дати продажу будинку, оскільки на момент підписання розписки у ОСОБА_5 не були готові всі необхідні документи.
У листопаді 2015 року позивач дізнався, що відповідач відчужив будинок іншій особі.
Вважаючи, що ОСОБА_5 володіє його грошовими коштами без достатніх правових підстав та в зв'язку з тим, що мирним шляхом спір врегулювати не вдалося, просив суд стягнути на його користь з відповідача 1 700 доларів США.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької областівід 20 січня 2016року відмовлено в задоволенні позову.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 700 доларів США, що на час звернення до суду відповідно до курсу НБУ становить 39 457 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 згідно з виданою ОСОБА_4 розпискою від 04 липня 2007 року, мав намір продати ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 за 14 500 доларів США, в зв'язку з чим взяв завдаток 1 500 доларів США та 200 доларів США. На розписці містяться два підписи біля прізвищ ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.3).
Право власності на зазначений будинок ОСОБА_5 набув на підставі ухвалиВінницького районного суду від 25 січня 2008 року про укладення мирової угоди за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свідоцтво про право власності № 331 від 07 жовтня 2008 року на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами видано ОСОБА_5 згідно рішення виконавчого комітету Парпуровецької сільської ради Вінницького району № 85 від 26 серпня 2008 року (а.с.46).
Зобов'язання по договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_5 не виконано.
06 листопада 2015 року ОСОБА_5 подарував вказаний будинок іншій особі - ОСОБА_8 (а.с.28).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК Українипопереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Статтею 570 ЦК України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку. Оскільки ні попередній договір, ні основний договір купівлі-продажу будинку, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти договір в майбутньому, передання позивачем відповідачу грошової суми в розмірі 1 700 доларів США є авансом, а тому підлягає поверненню позивачу.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6 - 176 цс 12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_5 посилався на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду.
За загальним положенням початку перебігу позовної давності визначеним ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Право на пред'явлення вимоги до ОСОБА_5 про виконання зобов'язання у ОСОБА_4 виникло з часу, коли він довідався про дарування будинку третій особі - ОСОБА_8, а саме з 10 листопада 2015 року.
Тобто позивачем строк позовної давності звернення до суду не пропущено.
Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 не доведено факту, що 1 700 доларів США переданих ОСОБА_5 є завдатком та того, що розписка про отримання коштів написана саме ОСОБА_5
З урахуванням викладеного та встановлення, що договір купівлі-продажу, на підтвердження зобов'язання якого був переданий ОСОБА_4 аванс ОСОБА_5, про що останнім власноруч написана розписка, не укладений, апеляційний суд дійшов вірного й обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову шляхом стягнення суми авансу в визначеному позивачем розмірі -1 700 доларів США, що на час звернення до суду відповідно до курсу НБУ становить 39 457 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 висновків суду не спростовує.
Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргуОСОБА_5 відхилити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Кузнєцов
С.О.Карпенко
Г.І.Мостова