Ухвала
іменем україни
25 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015160240000841 від 08 квітня 2015 року щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
уродженця м. Красноярськ Російської Федерації, громадянина України,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за ст. 164 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
у касаційній скарзі прокурор просить ухвалу щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання у виді штрафу не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції уваги не звернув на доводи апеляційної скарги прокурора і в порушення ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Потерпіла ОСОБА_8 подала заяву до касаційного суду, у якій вказала, що підтримує в повному обсязі обвинувачення прокуратури щодо ОСОБА_5 та просить застосувати до нього найсуворіше покарання, передбачене санкцією ст. 164 ч. 1 КК України. Зазначає, що станом на 17 травня 2017 року ОСОБА_5 продовжує злісно ухилятися від сплати аліментів на неповнолітнього сина, офіційно не працює, будь-яких заходів щодо їх сплати та погашення існуючої заборгованості останній не здійснює. Також зазначає, що станом на 30 квітня 2017 року аліментна заборгованість ОСОБА_5 складає 53 374,90 грн., на підтвердження чого надає відповідний розрахунок заборгованості від 16 травня 2017 року.
Вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2016 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 164 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 жовтня 2003 року по справі № 2-1005/03 вирішено стягнути з ОСОБА_5 аліменти у розмірі частини всіх видів доходів на користь ОСОБА_8 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 23 вересня 2003 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначене рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області набрало законної сили 23 вересня 2003 року, однак ОСОБА_5 починаючи з 22 листопада 2011 року по 30 квітня 2015 року злісно ухиляється від виконання вказаного рішення суду, жодного разу не здійснивши платежів на користь дитини, реальних заходів по працевлаштуванню та виплаті аліментів не робив, на обліку в Білгород-Дністровському міськрайонному центрі зайнятості не перебуває, на виклики до відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області з'являвся несвоєчасно.
Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 30 квітня 2015 року згідно розрахунку, виданим відділом державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, складає 20 546 гривень 22 копійки.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено. Виключено з резолютивної частини вироку вказівку про те, що вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ст. 164 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженому у виді штрафу, послався на конкретні обставини справи та дані про особу засудженого ОСОБА_5 . Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, встановлено не було.
Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, призначивши покарання у виді штрафу, яке є найбільш м'яким з 4 можливих видів покарань, передбачених санкцією частини 1 статті 164 КК України, не врахував поведінку засудженого ОСОБА_5 , який систематично не з'являвся до суду, свою вину у вчиненому не визнав та не вжив заходів для працевлаштування і відшкодування виниклої станом на 30 квітня 2015 року заборгованості у розмірі 20 546, 22 гривень за аліментами.
Суд апеляційної інстанції зазначені обставини належним чином не врахував, залишив поза увагою доводи прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_5 покарання у виді штрафу, їх ретельно не перевірив, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_5 покарання у виді штрафу не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора -задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, перевірити та надати відповідну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора та касаційної скарги прокурора, а також обставинам, на які вказує потерпіла ОСОБА_8 у своїй заяві до ВССУ, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання у виді штрафу слід вважати м'яким.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2016 рокущодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _____________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3