18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"16" травня 2017 р. Справа № 925/303/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участі представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт» про стягнення 455 567 грн. 50 коп.,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № АЕ-187-1403/16 від 14.03.2016 року, 396 175 грн. 30 коп. основного боргу, 36 165 грн. 90 коп. пені, 19 351 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 3 875 грн. 3% річних, що разом складає 455 567 грн. 50 коп., та відшкодування судових витрат.
В засіданні суду представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.
Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.
14.03.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт», як продавець, і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіт», як покупець, уклали договір поставки № АЕ-187-1403/16 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець передає у власність покупцеві (постачає), а покупець приймає та оплачує (купує) товари у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці, за ціною та вартістю, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п.п. 2.1, 3.1 Договору ціна товарів визначається у додатках-специфікаціях. Основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються додатками-специфікаціями до Договору.
Приймання товару покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною (п.5.1 Договору).
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та/або чинним законодавством України.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов'язку погашення своїх грошових зобов'язань та відповідальності за порушення умов цього Договору (п.12.1, 12.2 Договору).
Згідно Додатку-Специфікацій № 1 від 14.03.2016 року (а.с. 14), яка є додатком до Договору, сторони погодили, що продавець поставляє посівне насіння на загальну суму 396 175 грн. 30 коп., умова оплати: 100% вартості товару оплачується покупцем до 15.11.2016 року.
На виконання умов Договору та Специфікації № 1 від 14.03.2016 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 396 175 грн. 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № 638 від 14.04.2016 року на суму 396 175 грн. 30 коп. (а.с. 15)
Підписи уповноважених представників сторін скріплені їх печатками на видатковій накладній та довіреність на отримання ТМЦ № 2646 від 14.04.2016 року виданої на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 16) підтверджують факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної.
Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № АЕ-187-1403/16 від 14.03.2016 року, Договір є укладеним, виконаний позивачем, вимоги позивача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цього Договору.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань купівлі-продажу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст.ст. 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 396 175 грн. 30 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовано та не заперечено, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 36 165 грн. 90 коп. пені за період прострочення з 15.11.2016 року по 14.03.2017 року на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення з дня спливу строку на виконання зобов'язання встановленого згідно Додатку-Специфікацій № 1 від 14.03.2016 року.
Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.
Таким чином, враховуючи те, що між сторонами відсутній правочин яким було б передбачено застосування заходу забезпечення зобов'язання неустойкою у вигляді пені, погоджено розмір та умови її нарахування, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого виду забезпечення виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 36 165 грн. 90 коп. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Однак, відповідно до ч. 4 п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.
У зв'язку з чим позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача 19 351 грн. 32 коп. інфляційних втрат за період прострочення з листопада 2016 року по лютий 2017 року, 3 875 грн. 3% річних за період прострочення з 15.11.2016 року по 14.03.2017 року в порядку ст. 625 ЦК України
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення 19 351 грн. 32 коп. інфляційних втрат та 3 875 грн. 3% річних відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані на суму фактичного прострочення за вказаний період, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним, тому вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленій сумі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 419 401 грн. 62 коп. з яких: 396 175 грн. 30 коп. основного боргу, 19 351 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 3 875 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 49 ГПК України відшкодування судових витрат покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам в розмірі 6 291 грн. 02 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт» код ЄДРПОУ 34334001, місцезнаходження: 20351, Черкаська область, Уманський район, смт. Бабанка, вул. Леніна, буд. 1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Експерт» код ЄДРПОУ 32010004, місцезнаходження: 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Комунарська, буд. 54 - 396 175 грн. 30 коп. основного боргу, 19 351 грн. 32 коп. інфляційних втрат, 3 875 грн. 3% річних та 6 291 грн. 02 коп. судового збору.
В задоволені решти вимог в частині стягнення 36 165 грн. 90 коп. пені, 542 грн. 49 коп. судових витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
Повний текст рішення підписано 17.05.2017 року.
Суддя В.М. Грачов