10 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства охорони здоров'я України, державного підприємства «Укрмедпроектбуд» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона була призначена на посаду директора державного підприємства «Укрмедпроектбуд» (далі - ДП «Укрмедпроектбуд») наказом Голови Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів від 18 квітня 2013 року № 41 за погодженням з Київською міською державною адміністрацією.
29 квітня 2013 року між нею як директором ДП «Укрмедпроектбуд» та Національним агентством з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів укладено контракт на термін до 31 грудня 2013 року. Додатковою угодою від 11 червня 2013 року № 1 до вищезазначеного контракту внесено зміни.
Додатковою угодою від 2 грудня 2013 року № 2 контракт продовжено до 30 червня 2014 року. Додатковою угодою від 23 червня 2014 року № 3 контракт продовжено до 31 грудня 2015 року. Додатковою угодою від 30 грудня 2014 року № 4 контракт продовжено до 30 грудня 2017 року. Додатковою угодою від 17 квітня 2015 року № 5 до контракту внесено зміни.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року № 498-р «Про передачу цілісного майнового комплексу ДП «Укрмедпроектбуд» цілісний майновий комплекс ДП «Укрмедпроектбуд» передано із сфери управління Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року і реалізації інфраструктурних проектів до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України. 24 червня 2015 року Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 370 затверджено нову редакцію статуту ДП «Укрмедпроектбуд».
Наказом Міністра охорони здоров'я України від 7 серпня 2015 року № 84-0 з нею укладено додаткову угоду до контракту від 7 серпня 2015 року № 834, згідно якої контракт було викладено в новій редакції.
Наказом Міністра охорони здоров'я України від 29 січня 2016 року № 4-0 «Про звільнення ОСОБА_3» позивача звільнено з посади директора ДП «Укрмедпроектбуд» з формулюванням «у зв'язку з порушенням пункту 34 контракту від 7 серпня 2015 року № 835 згідно із п. 8 ст. 36 КЗпП України».
Зазначала, що за час роботи на посаді директора ДП «Укрмедпроектбуд» вона жодного разу не притягувалась до дисциплінарної відповідальності за порушення трудового законодавства України чи умов будь-якого пункту контракту, щодо неї не проводилось адміністративних розслідувань та не відбирались від неї будь-які пояснення щодо порушень жодного пункту Контракту чи трудового законодавства України.
Єдиною підставою її звільнення в наказі Міністерства охорони здоров'я України від 29 січня 2016 року № 4-о зазначено контракт від 7 серпня 2015 року № 835, але даний контракт є діючим, не є протизаконним чи таким, що порушує будь-які норми законодавства України. Крім того, зазначала, що вона не отримувала від відповідачів будь-яких пропозицій чи повідомлень про розірвання контракту. У зв'язку з цим вважала, що її звільнено без наявності фактичних обставин та встановлення будь-якої діяльності чи бездіяльності позивача щодо виконання чи порушення умов контракту.
Також 18 березня 2016 року видано наказ № П/1-ОС «Про звільнення ОСОБА_3» відповідно до якого її також звільнено з посади директора ДП «Укрмедпроектбуд» з 21 березня 2016 року у зв'язку з порушенням п. 34 контракту від 7 серпня 2015 року № 835 згідно із п. 8 ст. 36 КЗпП України. 22 березня 2016 року позивач дізналася про призначення на посаду директора ДП «Укрмедпроектбуд» ОСОБА_5 24 березня 2016 року вона отримала у ДП «Укрмедпроектбуд» свою трудову книжку.
З урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністра охорони здоров'я України від 29 січня 2016 року № 4-о «Про звільнення ОСОБА_3», визнати протиправним та скасувати наказ ДП «Укрмедпроектбуд» від 18 березня 2016 року № 11/1-ОС «Про звільнення ОСОБА_3», зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України та ДП «Укрмедпроектбуд» поновити її на посаді директора ДП «Укрмедпроектбуд», стягнути з Міністерства охорони здоров'я України та ДП «Укрмедпроектбуд» солідарно на її користь середню заробітну плату за вимушений прогул з 22 березня 2016 року по день поновлення на роботі.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів з приводу того, за якою саме підставою з 12, що містяться в пункті 34 контракту, прийнято рішення про звільнення позивача. Проте ОСОБА_3 пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України місячний строк для оскарження до суду свого звільнення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами установлено, що ОСОБА_3 призначена на посаду директора ДП «Укрмедпроектбуд» наказом Голови Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів від 18 квітня 2013 року № 41 за погодженням з Київською міською державною адміністрацією.
Наказом Міністра охорони здоров'я України від 29 січня 2016 року № 4-0 «Про звільнення ОСОБА_3» позивача звільнено з посади директора ДП «Укрмедпроектбуд» з формулюванням «у зв'язку з порушенням пункту 34 контракту від 7 серпня 2015 року № 835 згідно із п. 8 ст. 36 КЗпП України».
Також 18 березня 2016 року видано наказ № П/1-ОС «Про звільнення ОСОБА_3» відповідно до якого позивача також звільнено з посади директора ДП «Укрмедпроектбуд» з 21 березня 2016 року у зв'язку з порушенням п. 34 контракту від 7 серпня 2015 року № 835 згідно із п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
ОСОБА_3 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даною позовною заявою, у якій датою підписання позову зазначено 23 березня 2016 року, проте на вхідному штампі зазначено дату 23.02.2016, яка виправлена на 23.03.2016.
Суди дійшли висновку про подання позову саме у березні 2016 року, при цьому звернули увагу на доводи позивача та надану нею копію позовної заяви із датою подачі 23 лютого 2016 року.
Проте, суди не звернули уваги та не з'ясували, коли саме ОСОБА_3 було вручено копію наказу про звільнення або видано трудову книжку, оскільки у справах про звільнення працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Таким чином, посилання судів лише на те, що з відповідним позовом ОСОБА_3 звернулася у березні 2016 року, а не у лютому 2016 року, тобто з порушенням місячного строку після видачі наказу про звільнення, є передчасним, оскільки з'ясуванню у даному випадку ще підлягають факти вручення копії наказу про звільнення або дати видачі трудової книжки. Крім того, позивач просила скасувати наказ про її звільнення від 18 березня 2016 року, місячний строк на оскарження якого не сплинув навіть у разі звернення позивача 23 березня 2016 року.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Проте, оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
Таким чином, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик