11.05.2017 року Справа № 904/1735/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.
При секретарі Логвіненко І.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №01-09/2196 від 19.10.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність №77/1 від 23.02.2017 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства ОСОБА_3»янської міської ради «Міськводоканал»
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у справі № 904/1735/17
за позовом комунального виробничого підприємства ОСОБА_3»янської міської ради «Міськводоканал», м. Кам»янське Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-Ком», м. Кам»янське Дніпропетровської області
про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.07.2016 року
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у справі № 904/1735/17 (суддя Фещенко Ю.В.) у задоволенні позовних вимог комунального виробничого підприємства ОСОБА_3»янської міської ради «Міськводоканал» - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач - комунальне виробниче підприємство ОСОБА_3»янської міської ради «Міськводоканал» звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, безпідставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи.
Зокрема, апелянт вважає, що наданими доказами не підтверджено вчинення дій позивача, направлених на виконання додаткової угоди. Суд надав неправильну оцінку листам відповідача та позивача, оскільки їх зміст не свідчить про пропозицію укладення договору саме в тому вигляді, як зазначає відповідач.
Суд не звернув уваги і не надав оцінку неможливості використання факсиміле підпису керівника підприємства на додатковій угоді, а справжність підпису позивач заперечує.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду, призначення експертизи почеркознавчої та задоволення позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 березня 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 11 травня 2017 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Крім того, позивач звернувся із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга та клопотання про призначення експертизи не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2015року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфо-Ком" (далі - виконавець, відповідач) та Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської (змінено назву на Кам'янську) міської ради "Міськводоканал" (далі - замовник, позивач) було укладено договір про надання послуг № 439/15 (далі - договір, а.с.11-13), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати, відповідно до умов договору, наступні послуги:
- розробити для споживачів замовника рахунок з оплати спожитих послуг;
- сформувати рахунок замовнику та розмістити вказану інформацію у єдиному рахунку оплати комунальних послуг;
- забезпечити роздрукування вказаних рахунків та доставку їх споживачам замовника за адресами споживачів, які передаються виконавцю щомісяця у вигляді електронних реєстрів (пункт 1.1. договору).
У пункті 1.2. договору сторони вказали, що надання даних та обмін інформацією для формування рахунків здійснюється відповідно до Регламенту обміну інформацією (додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору).
Загальна сума договору на момент його підписання орієнтовно становить 140 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 23 333 грн. 33 коп. (пункт 3.2. договору).
У розділі 2 договору сторони визначили взаємні права та обов'язки, а саме:
1) замовник зобов'язується:
- у строк з 1-го по 3-е число кожного поточного місяця передавати виконавцю електронні реєстри з інформацією про споживачів, яка буде розміщуватись у єдиному рахунку з оплати послуг, відповідно до структури (пункт 2.1.1. договору);
- підписувати акти приймання-передачі послуг, виконаних виконавцем або направляти мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку не підписання акту протягом 10 днів з моменту отримання його замовником або не направлення мотивованої відмови від підписання акту, послуги вважаються виконаними, а акт - підписаним (пункт 2.1.2. договору);
2) виконавець зобов'язується:
- у строк з 3-го по 7-е число кожного календарного місяця сформувати єдиний рахунок оплати комунальних послуг, розмістити інформацію замовника у даному рахунку та роздрукувати на паперових носіях сформований єдиний рахунок (пункт 2.2.1. договору);
- у строк з 8-го по 12-е число кожного календарного місяця забезпечити доставку рахунків споживачам замовника (пункт 2.2.2. договору);
- щомісяця направляти на адресу замовника акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок-фактуру для оплати послуг виконавця (пункт 2.2.3. договору).
При цьому, у розділі 4 договору сторони визначили порядок здачі-прийняття послуг, а саме:
- здача-приймання послуг оформлюється сторонами Актом приймання - передачі наданих послуг (пункт 4.1. договору);
- виконавець протягом 2-х робочих днів після виконання послуг за договором оформлює та надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірників (пункт 4.2. договору);
- замовник протягом 2-х робочих днів перевіряє їх відповідність фактично виконаному об'єму послуг і в разі відсутності зауважень - підписує акт приймання-передачі наданих послуг, один примірник повертає виконавцю (пункт 4.3. договору);
- в разі наявності у замовника зауважень, він протягом 2-х робочих днів направляє виконавцю мотивовану відмову від прийому результатів наданих послуг, на підставі якого сторонами складається двосторонній акт з переліком недоліків та строк їх усунення за рахунок виконавця, який не повинен перевищувати 3-х днів. У випадку не підписання акту приймання-передачі наданих послуг протягом 10-ти днів з моменту його отримання замовником або не направленням мотивованої відмови від підписання акту, послуги вважаються виконаними, а акт - підписаним (пункт 4.4. договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору замовник оплачує послуги виконавця в наступному порядку:
- у розмірі 0,1376 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, дорівнює, або перевищує 80 000 шт.;
- у розмірі 0,1861 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, не перевищує 80 000 шт.
У пункті 7.1. договору сторони визначили строк дії договору, а саме: договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
29.07.2016 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015, в якій сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1. розділу 3 "Вартість послуг та порядок розрахунків" договору в наступній редакції:
- "3.1. Замовник оплачує послуги виконавця у наступному порядку:
- у розмірі 0,1376 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам багатоквартирних будинків рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, дорівнює, або перевищує 80 000 шт.
- у розмірі 0,1861 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам багатоквартирних будинків рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником у випадку, коли кількість особових рахунків споживачів, за якими передається інформація для формування та друку, не перевищує 80 000 шт.
- у розмірі 0,34 грн., в тому числі ПДВ 20% - за кожний сформований та доставлений споживачам приватному сектору рахунок, в якому міститься інформація, передана замовником."
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо-Ком" із позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015, позивач - комунальне виробниче підприємство ОСОБА_3»янської міської ради «Міськводоканал» посилався на те, що оспорювана додаткова угода підписана не генеральним директором ОСОБА_3, а іншою невідомою особою або за допомогою факсиміле. Також, позивач вважає, що спірна додаткова угода укладена із порушенням умов пункту 7.7. договору, статті 203 Цивільного кодексу України та зі сторони позивача була підписана особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а отже підлягає визнанню судом недійсною.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинені дії, які свідчать про схвалення правочину, а саме: надання у відповідності до пункту 2.1.1. договору відповідачу електронних реєстрів з інформацією про споживачів, яка буде розміщуватись у єдиному рахунку з оплати послуг, відповідно до структури; прийняття виконаних відповідачем послуг за актами за період з вересня по грудень 2016 року, до яких були включені послуги, визначені додатковою угодою № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань перед відповідачем, позивачем надавалися послуги, обумовлені договором від 25.12.2015 та додатковою угодою від 29.07.2016 , за результатами приймання яких складалися такі акти:
- акт № И-00000360 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 на суму 11 008 грн. 69 коп. (а.с.70);
- акт № И-00000401 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016 на суму 19 557 грн. 50 коп. (а.с.71);
- акт № И-00000450 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016 на суму 19 564 грн. 64 коп. (а.с.72);
- акт № И-00000500 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016 на суму 20 505 грн. 29 коп. (а.с.73);
- акт № И-00000554 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 на суму 20 044 грн. 51 коп. (а.с.74).
При цьому, в акти за період з вересня по грудень 2016 року включені послуги, які були визначені додатковою угодою № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015, оскільки виходячи зі змісту додаткової угоди та вартості послуг за обслуговування приватного сектору, суд першої інстанції правильно зазначив, що вартість цих послуг збігається із вартістю визначеною сторонами у спірній додаткові угоді.
У вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивач та відповідач зафіксували факт того, що виконавець (відповідач) надав замовнику (позивачу), зокрема, і послуги обумовлені додатковою угодою № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015.
Крім того, у кожному акті сторони підтвердили, що сторони претензій одна до одної не мають.
Заперечення позивача щодо якості та обсягів наданих послуг в матеріалах справи також відсутні.
Всі акти підписані представником позивача у графі "Від замовника", а також скріплені підписом генерального директора підприємства-позивача та печаткою - "Затверджую".
Справжність вказаних підписів не заперечується позивачем.
Згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Оскільки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) прийняті відповідачем, про що свідчить їх підписання зі сторони замовника послуг, а також затвердження цих актів підписом керівника підприємства з посвідченням печаткою підприємства, дійсність яких позивач не заперечував, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що вказані акти є належними доказами, які підтверджують надання відповідачем послуг позивачу, в тому числі тих, які були узгоджені сторонами у спірній додатковій угоді.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання позивача на неправильну оцінку, надану судом першої інстанції листам відповідача та позивача, оскільки дійсно їх зміст не свідчить про пропозицію укладення договору саме в тому вигляді, як зазначає відповідач.
Так, з листа № 01-09/1486 від 19.07.2016 вбачається, що позивач просив надати на розгляд позивачу комерційну пропозицію щодо виконання робіт з вручення рахунків на оплату послуг з водопостачання та водовідведення споживачам по особовим рахункам у кількості 111 570 одиниць, з деталізацією, які належать до сплати з урахуванням пільг та субсидій (а.с.68), тобто, зі змісту даного листа не вбачається, що позивач просив виконати роботи з виставлення рахунків на оплату послуг водопостачання споживачам приватного сектору.
Проте, на вказаний лист відповідачем було надано відповідь - лист вих№218 від 28.07.2016, в якому відповідач надав на розгляд позивачу додаткову угоду № 1 до діючого договору № 439/15 від 25.12.2015 щодо пропозиції виконання робіт з виставлення рахунків на оплату послуг з водопостачання та водовідведення споживачам приватного сектору(а.с.69), яка була прийнята до виконання позивачем і були здійснені дії на її фактичне схвалення.
Факт виконання позивачем спірної додаткової угоди підтверджується тим, що ним, у відповідності до пункту 2.1.1. договору надавалися відповідачу електронні реєстри з інформацією про споживачів, яка буде розміщуватись у єдиному рахунку з оплати послуг, відповідно до структури, оскільки інакше, відповідач не мав би можливості надати послуги, про надання яких складені акти.
Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем мотивованої відмови від підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з вересня по грудень 2016 року в порядку пункту 2.1.2. договору або зауважень щодо фактично виконаного відповідачем об'єму послуг, що підтверджується самим фактом підписання актів (пункт 4.3. договору), а також не надано доказів складання двостороннього акту з переліком недоліків та строк їх усунення за рахунок виконавця, в порядку, визначеному пунктом 4.4. договору.
Колегія суддів також зазначає, що фактичне визнання позивачем факту укладання додаткової угоди, якою умови договору доповнені наданням послуги з формування та доставлення споживачам приватному сектору рахунку, в якому міститься інформація, передана замовником, підтверджується також актом звірки ( а.с. 75), в якому позивачем визнано існування заборгованості за спірними актами здачі-прийняття робіт з урахуванням витрат за послуги, передбачені додатковою угодою.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як роз'яснено у п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчинені дії, які свідчать про схвалення правочину, а саме: надання у відповідності до пункту 2.1.1. договору відповідачу електронних реєстрів з інформацією про споживачів, яка буде розміщуватись у єдиному рахунку з оплати послуг, відповідно до структури; прийняття виконаних відповідачем послуг за актами.
З огляду на вищезазначене, заявлене суду апеляційної інстанції клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, окрім оспорюваного підпису на додатковій угоді, з приводу якої і заявлено клопотання, відповідачем надані акти здачі-прийняття наданих послуг, до складу яких ввійшли і послуги, передбачені оспорюванню додатковою угодою, і ці акти підписані керівником підприємства і посвідчені печаткою, справжність яких не заперечувалась позивачем і не спростована ним.
Крім того, оспорювана додаткова угода крім підпису керівника також містить печатку підприємства, справжність якої також позивачем не ставиться під сумнів.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відтиском печатки засвідчується, серед іншого, також справжність підпису її власника. Порядок використання печатки встановлюється її власником самостійно, власник на свій розсуд розпоряджається печаткою, а також самостійно відповідає за її збереження.
Отже, позивачем, під час розгляду справи не було надано суду доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували той факт, що додаткова угода № 1 від 29.07.2016 до договору про надання послуг № 439/15 від 25.12.2015 суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального виробничого підприємства ОСОБА_3»янської міської ради «Міськводоканал» - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2017 року у справі № 904/1735/17 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 травня 2017року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г.Антонік
Суддя О.Г.Іванов