04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" травня 2017 р. Справа№ 927/1152/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Михальської Ю.Б.
Чорної Л.В.
При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.05.2017 року по справі №927/1152/16 (в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017
у справі №927/1152/16 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Виробничого підприємства теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго"
про стягнення заборгованості у сумі 10 817,21 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач; ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Виробничого підприємства теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 10 817,21 грн., що складається з пені в сумі 5 890,25 грн., 3% річних у сумі 308,68 грн., інфляційних витрат у сумі 4618,28 грн. у зв'язку із порушенням відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 3113/15-КП-39 від 05.12.2014.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 по справі №927/1152/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено, як заявлених необґрунтовано.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 24.01.2017, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, у доводах апеляційного оскарження позивач наголосив, що господарським судом неправильно застосовано норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII. За ствердженням скаржника, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то відсутні підстави для застосування до Виробничого підприємства теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" вищеназваного Закону.
Відповідач у відзиві, просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 по справі №927/1152/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. При цьому, відповідач пояснював, що розрахувався за природний газ, поставлений позивачем на підставі договору № 3113/15-КП-39 від 05.12.2014, в повному обсязі станом на 05.01.2016. В свою чергу, 30 листопада 2016 року набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", згідно ч. 3 ст. 7 якого на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Отже, на думку відповідача, відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню з 30.11.2016, тобто з набранням чинності Закону № 1730-VIII.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Виробничим підприємством теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" (далі-Покупець) укладено договір №3113/15-КП-39 купівлі-продажу природного газу.
За умовами вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних установ та організацій) .
Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені за договором. Так, продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ за обсягом до 31тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає Покупцю та газорозподільному/газовидобувному/ газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами ( п.3.4. Договору в редакції Додаткової угоди №9 від 22.10.2015).
Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
Відповідно до п.6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 22.10.2015, акр. справи 31), оплата за газ природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до цін і на умовах, зазначених в п. 5.2.. Датою оплати вважається зарахування коштів на рахунок продавця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Судом першої інстанції встановлено та, що слідує з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за договором у період з січня 2015 року по грудень 2015 року на загальну суму 94 330,37грн., що підтверджується трьохсторонніми актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 23 337,36грн., від 28.02.2015 на суму 15 345,44грн., від 31.03.2015 на суму 11 798,32грн., від 30.04.2015 на суму 825,62грн., від 31.10.2015 на суму 8 237,42грн., від 30.11.2015 суму 13 311,02грн., від 31.12.2015 на суму 21 475,19грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін у справі, а також газотранспортного підприємства ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз".
Позивач вказує на те, що відповідачем було здійснено несвоєчасний розрахунок за природний газ, поставлений у січні-грудні 2015 року.
Виходячи із змісту п. 6.1. договору, у відповідача виник обов'язок щодо оплати природного газу, поставленого у лютому 2015 року до 15.03.2015, оплати природного газу поставленого в березні 2015 року до 15.04.2015, оплати природного газу, поставленого в квітні 2015 року до 15.05.2015, оплати природного газу поставленого у жовтні 2015 року до 15.11.2015, оплати природного газу, поставленого у листопаді 2015 року до 15.12.2015, оплати природного газу, поставленого у грудні 2015 року до 15.01.2016.
Відповідач за поставлений природний газ у спірному періоді розрахувався в повному обсязі станом на 05.01.2016, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також з наданих відповідачем банківських виписок.
Однак, заборгованість відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами договору (п.6.1 Договору).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5890,25грн. пені за період з 15.02.2015 по 05.10.2015, 308,68грн. 3% річних за період з 15.04.2015 по 05.10.2015 та 4618,28грн. інфляційних втрат за період з 15.02.2015 по 31.01.2016.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII (надалі- Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Так, ст. 1 названого Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 ст. 7 даного Закону визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У відповідності до п. п. 2.1, 2.2 Статуту Виробничого підприємства теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" (наданого відповідачем), затвердженого рішенням двадцять п'ятої сесії Борзнянської міської ради п'ятого скликання від 21.10.2009, зареєстрованого за № 10421050005000089, підприємство відповідача створене з метою надійної експлуатації джерел теплопостачання та теплових мереж для забезпечення тепловою енергією жилого фонду міської ради, бюджетних установ та інших категорій споживачів. Одним з основних напрямів діяльності відповідача є виробництво і транспортування теплової енергії. Відповідач здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на постачання теплової енергії (серія АГ за № 572246) та ліцензії на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) (серія АС за № 572244) .
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась підприємствами та організаціями (п. 1.2 договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 05 січня 2016 року, тобто, до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відтак, з вищенаведеного можна зробити висновок, що єдиною умовою для списання на підставі ч. 3 ст. 7 вищеназваного Закону неустойки, інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані на погашену відповідачем заборгованість, є набрання чинності 30.11.2016 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII.
Наведене у даному випадку є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 даного Закону, оскільки є нормою прямої дії.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Як було зазначено вище, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з огляду на вищенаведені положення Закону України № 1730-VIII, стверджує про те, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а саме Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
Стосовно наведеного слід звернути увагу, що як вбачається з матеріалів справи, листом № 50 від 22.03.2017 відповідач звернувся до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства з проханням роз'яснити, чи підлягають включенню до реєстру підприємства, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії в частині нарахування неустойки (штрафу, пені), інших штрафних санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних для можливості їх списання згідно ч. 3 ст. 7 Закону 1730-VIII, зокрема, в тому випадку якщо основний борг по спірним договорам станом на момент набрання чинності Законом було погашено.
За результатами розгляду звернення Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства листом № б/10-786-17 від 11.04.2017 повідомило відповідача, що нараховані на погашену Виробничим підприємством теплових мереж "Борзнатеплокомуненерго" заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону № 1730-VIII, а саме неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річні підлягають списанню на підставі ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які нараховані на основну заборгованість за спожитий у 2015 році природний газ та те, що така заборгованість була погашена відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом, взявши до уваги, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», за оцінкою колегії суддів, відповідно до ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем відповідачеві пеня, інфляційні та 3% річних у даному випадку підлягають списанню.
З огляду на викладене, колегія суддів доводи скаржника, що відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості з огляду на те, що не включений до реєстру, а тому порядок списання пені, інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ч. 3 ст. 7 Закону не може бути застосований до відповідача, вважає необґрунтованими, оскільки вищевказаний Закон не передбачає подання будь-яких додаткових документів для списання чи не нарахування штрафних санкцій, а лише визначає одну підставу, зокрема, погашення основної заборгованості до набрання чинності вказаним Законом.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що як на час розгляду справи як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції дійсно згаданий реєстр не сформований. Однак, виходячи із системного аналізу положень Закону № 1730-VIII , формування відповідного реєстру здійснюється відносно підприємств, які мають заборгованість.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.01.2017 по справі №927/1152/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/1152/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Ю.Б. Михальська
Л.В. Чорна