11 травня 2017 рокусправа № 211/5086/16-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_2
до старшого сержанта поліції, інспектора роти патрульної поліції батальйону Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головка Івана Михайловича
про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
ОСОБА_2 у листопаді 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії інспектора роти патрульної поліції батальйону Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Головка Івана Михайловича та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 25.09.2016, закрити провадження у справі.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ДР № 134911 від 25.09.2016 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що інспектором роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, старшим сержантом поліції Головко І.М. 25 вересня 2016 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 134911, якою до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 25 вересня 2016 року, керуючи транспортним засобом в м. Кривому Розі по вулиці Кокчетавській, користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці, чим порушив п. 2.9 «д» Правил дорожнього руху.
ОСОБА_2, не погоджуючись з вказаною постановою, зазначив, що під час керування транспортним засобом не користувався засобом зв'язку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підтвердження обґрунтованості та законності оскаржуваної постанови відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, відсутні такі докази й в матеріалах справи.
Також відповідачем не доведено факту порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та не спростовано доводи позивача щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Спростовуючи доводи апелянта, що факт вчинення ОСОБА_2 доводиться усними поясненнями позивача, колегія суддів зазначає, що належним доказом в адміністративній справі можуть бути лише пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів, тоді як позивач в свою чергу заперечує факт скоєння адміністративного правопорушення.
Доводи апелянта, що позивачем не надано жодних доказів у спростування факту вчинення адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, адже, як зазначалося вище, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення № 134911 від 25 вересня 2016 року.
Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року в адміністративній справі № 211/5086/16-а - без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров