ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.04.2017Справа № 910/60/17
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД"
простягнення 5 915 796 грн 98 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро"
прозобов'язання виконати умови договору та прийняти обладнання
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Доненко І.В. - представник за довіреністю; Доненко В.В.- представник за довіреністю за довіреністю;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Маліхатко С.В., представник за довіреністю,
03.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" про стягнення 5 915 796 грн 98 коп. заборгованості за договором поставки № 361 від 29.07.2013, в тому числі: 3 925 830 грн 93 коп. основного боргу та 1 989 966 грн 05 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/60/17 та справу призначено до розгляду на 13.02.2017.
13.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 розгляд справи відкладено на 06.03.2017, у зв'язку неявкою представників відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
02.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
02.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява у справі № 910/60/17 Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро" про зобов'язання виконати умови договору та прийняти обладнання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро" про зобов'язання виконати умови договору та прийняти обладнання, для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" про стягнення 5 915 796 грн 98 коп. заборгованості за договором поставки № 361 від 29.07.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 20.03.2017, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду.
20.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 20.03.2017 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Цюкала Ю.В., справу № 910/60/17 передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу № 910/60/17 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2017 справу № 910/60/17 було прийнято суддею Плотницькою Н.Б. до свого провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2017.
У судове засідання 24.04.2017 представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги, викладені у первісному позові підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) у судове засідання 24.04.2017 з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення вимог, викладених у первісному позові заперечував, зустрічний позов підтримав в повному обсязі.
У судовому засіданні 24.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
29.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (далі - постачальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврида Електрик Дніпро» (далі - покупець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) було укладено Договір поставки № 361 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю електротехнічне обладнання, в подальшому - обладнання, за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору ціна за одиницю обладнання вказана в Додатку 1. Загальна вартість обладнання складає 6 543 051,38 грн, крім того, податок на додану вартість складає 1 308 610,48 грн. Загальна вартість обладнання з ПДВ складає 7 851 661,86 грн.
Оплата обладнання здійснюється шляхом перерахування безпосередньо на рахунок постачальника грошових коштів у два етапи:
І етап - попередня оплата - 3 925 830,93 грн, в тому числі ПДВ - 654 305,24 грн - протягом 10 днів від дати підписання Договору обома сторонами:
ІІ етап - попередня оплата - 3 925 830,93 грн, в тому числі ПДВ - 654 305,24 грн - протягом 5 днів від дати отримання повідомлення про готовність обладнання до постачання постачальнику з заводу-виробника.
31.07.2013 позивачем за первісним позовом, на виконання умов Договору, були сплачені кошти в розмірі 3 925 830,93 грн, в якості передоплати, у відповідності до п. 2.2 вказаного правочину, що підтверджується матеріалами справи, а саме, наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 5263 від 31.07.2013.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з частинами 1 - 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88 було затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 та 2.7 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Таким чином, наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 5263 від 31.07.2013 є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом факту перерахування позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом коштів в якості передоплати за поставку обладнання відповідно до умов Договору.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що постачальник постачає обладнання за цим Договором не пізніше ніж 30 тижнів від дати отримання попередньої оплати за І етапом (за умови виконання п. 2.3.), але за умови, що в цей же строк отримає попередню оплату за ІІ етапом (за умови виконання пункту 2.3).
Відповідно до пункту 3.3 Договору якщо постачальник передбачає, що обладнання не буде поставлено у встановлені строки, він має письмово повідомити покупця, вказавши причини та нову дату поставки. Сторони мають підписати Додаткову угоду, у якій встановити нові дати поставки.
Позивач за первісним позовом зазначає суду про те, що відповідно до визначених умов Договору, поставка обладнання мала відбутись до 27.02.2014, за умови здійснення позивачем за первісним позовом доплати за ІІ етапом та доплат, пов'язаних із коригування курсової різниці. В свою чергу, доплата за другим етапом безпосередньо пов'язана із виконанням відповідачем за первісним позовом свого обов'язку у відповідності до пункту 2.2 Договору, щодо направлення повідомлення про готовність обладнання до постачання постачальнику із заводу-виробника.
Таким чином, позивач за первісним позовом зазначає суду про те, що враховуючи прострочення в поставці обладнання більш ніж на три місяці, непогодження сторонами нових строків поставки в порядку пунктів 3.2., 3.3. Договору шляхом укладання Додаткової угоди, та фактичну відмову відповідача за первісним позовом від Договору та виконання взятих на себе зобов'язань, сплив строку дії Договору, істотною зміною обставин (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане) (прив'язка вартості обладнання до курсу національної валюти гривні до Євро, який на дату подання цього позову змінився) підстава для володіння відповідачем за первісним грошовими коштами в розмірі 3 925 830,93 грн відпала.
01.02.2016 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з письмовою вимогою № 48, копія якої наявна в матеріалах справи, в якій позивач за первісним позовом запропонував відповідачу за первісним позовом повернути кошти в розмірі 3 925 830,93 грн через відсутність підстав для користування ними.
Вказану вимогу відповідач за первісним позовом отримав 08.02.2016, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.
Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем за первісним позовом не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача за первісним позовом, а тому, спираючи на вищевказане та те, що обладнання не було поставлено відповідачем за первісним позовом у визначений законом строк, підстави для володіння постачальником грошовими коштами попередньої оплати у розмірі 3 925 830,93 грн станом на поточну дату не існує, оскільки між сторонами Договору не було укладено Додаткової угоди, якою було б змінено строки поставки обладнання.
Відтак, позовна вимога первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом збережених ним без достатньої правової підстави коштів в розмірі 3 925 830,93 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач за первісним позовом просив суд у своєму первісному позові стягнути з відповідача за первісним позовом розмір відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 989 966,05 грн, з посиланням на ст. ст. 530, 693, 536, 1048 Цивільного кодексу України та статті 232 Господарського кодексу України.
Проте, суд не погоджується з даною позицією позивача за первісним позовом, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 1214 Цивільного кодексу України з посиланням на статтю 536 цього Кодексу передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей.
За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок припинення договору поставки і безпідставного збереження грошових коштів, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 № 910/2899/14/3-39гс15.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом відсотків за користування коштами в розмірі 1 989 966,05 грн задоволенню не підлягають.
В свою чергу, позивач за зустрічним позовом своєму зустрічному позові просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) виконати умови Договору, а саме, прийняти поставлене обладнання.
Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про те, що позивачем за зустрічним позовом були порушені умови Договору, в частині строків поставки обладнання, через що відсутні підстави для прийняття обладнання.
Суд погоджується з позицією відповідача за зустрічним позовом.
Як вже зазначалось судом вище, за умовами Договору, а саме, за пунктом 3.2 Договору постачальник постачає обладнання за цим Договором не пізніше ніж 30 тижнів від дати отримання попередньої оплати за І етапом (за умови виконання п. 2.3.), але за умови, що в цей же строк отримає попередню оплату за ІІ етапом (за умови виконання п. 2.3).
Відповідно до пункту 3.3 Договору якщо постачальник передбачає, що обладнання не буде поставлено у встановлені строки, він має письмово повідомити покупця, вказавши причини та нову дату поставки. Сторони мають підписати Додаткову угоду, у якій встановити нові дати поставки.
09.12.2013 позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом із повідомленням про готовність вантажу.
Проте, відповідач за зустрічним позовом заперечує факт отримання вказаного повідомлення.
Абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
У відповідності до пункту 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59 Правил).
Згідно з пунктом 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Позивачем за зустрічним позовом, в супереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не було надано жодного доказу на підтвердження направлення відповідачу за зустрічним позову.
При цьому, позивачем за зустрічним позовом була надана суду копія повторного повідомлення про готовність обладнання вих. № 1043 від 12.05.2014, до якого долучена копія рекомендованого повідомлення про вручення відправлення, опис вкладення у цінний лист № 3510981 та фіскальний чек.
За таких обставин, суд, враховуючи відсутність доказів направлення позивачем за зустрічним позовом, повідомлення про готовність вантажу від 09.12.2013, бере до уваги лише повторне повідомлення про готовність обладнання вих. № 1043 від 12.05.2014, проте, таке повідомлення було направлено з порушенням строків, встановлених Договором, а Додаткової угоди про продовження строків поставки обладнання між сторонами не укладалось, що не заперечується сторонами.
За таких обставин, зустрічний позов є необґрунтований.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом коштів в розмірі 5 915 796,98 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 925 830,93 грн, в свою чергу вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом прийняти обладнання за Договором, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (03680, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 2/1; ідентифікаційний код: 21664678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврида Електрик Дніпро» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Карла Маркса, будинок 76-А, квартира 10; ідентифікаційний код: 32131293) безпідставно утримані кошти в розмірі 3 925 830 (три мільйони дев'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн 93 коп. та судовий збір в розмірі 58 887 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн 46 коп.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ
5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик Дніпро" про зобов'язання виконати умови договору та прийняти обладнання відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 10.05.2017
Суддя Н.Б. Плотницька