Справа № 639/2349/17
Провадження № 1-кс/639/627/17
15 квітня 2017 року м. Харків
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м.Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 розглянувши винесене в кримінальному провадженні №12016220500001418 від 30.05.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, прокурором Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 та погоджене заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_5 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Прокурор Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
У клопотанні слідчий посилається на те, що приблизно о 13-15 год. 29.05.2016 року, по вул. Полтавський Шлях у м. Харкові в напрямку центральної частини міста, ОСОБА_6 , проїжджаючи разом з невстановленою особою на своєму автомобілі ВАЗ-2106, номер державної реєстрації НОМЕР_1 , наздогнав автомобіль марки BMW під керуванням ОСОБА_7 , в якому знаходилася його дружина ОСОБА_8 та їх неповнолітня дитина, та зупинив його на узбіччі дороги шляхом перекривання траекторії руху його автомобіля своїм транспортним засобом. Після чого ОСОБА_6 разом з невстановленою особою вийшли із салону автомобіля та, використовуючи надуманий малозначний привід, розуміючи, що перебувають у громадському місці, почали безпричинно висловлюватися нецензурною лайкою на адресу раніше їм незнайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Після того, як останні запропонували їм заспокоїтися та припинити хуліганські дії, у ОСОБА_6 та невстановленої особи виник спільний злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, пов'язаних з насильством, у відношенні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також пошкодженням їх автомобілю. Реалізуючи свій злочинний умисел, спільно із невстановленою особою, ОСОБА_6 , діючи з хуліганських мотивів, з причин явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загальновизнані правила поведінки і моральності, не реагуючи на законну вимогу з боку подружжя ОСОБА_9 щодо припинення хуліганства, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій, наніс декілька ударів кулаком в область обличчя ОСОБА_7 , який в той час перебував за кермом свого автомобіля, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження (згідно висновку судово-медичної експертизи № 3236-ая від 30.05.2016 р.). В подальшому ОСОБА_6 , не задовольнившись скоєним, бажаючи протиставити себе суспільству, прагнучи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, в тому числі неповнолітньої дитини, діючи з особливою зухвалістю та цинізмом, висловлюючись нецензурною лайкою, наніс ще декілька ударів руками в область обличчя ОСОБА_10 , який зробив йому повторне зауваження щодо припинення протиправних дій. При цьому ОСОБА_6 разом з невстановленою особою продовжив у грубій формі висловлюватись ненормативною лексикою у бік ОСОБА_11 . Після цього тривалі (приблизно 10 хвилин) хуліганські дії ОСОБА_6 та невстановленої особи були припинені у зв'язку з численними зауваженнями з боку представників громадськості.
Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганство), вчинене групою осіб.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220500001418 від 30.05.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.296 Кримінального кодексу України.
В ході подальшого досудового розслідування встановлено особу, яка обґрунтовано підозрюється в вчиненні вказаного злочину, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
13.10.2016 року ОСОБА_6 у спосіб, передбачений ст. 135, гл. 6, 11 КПК України для вручення повідомлень повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Згідно пояснень прокурора, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого злочину, доводить наявність обґрунтованої підозри, а наявні ризики зумовлюють підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор зазначає, що вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , пред*явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду місця події, протоколом огляду предмету, протоколом визнання речового доказу.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості, максимальна міра покарання за яке передбачена у вигляді позбавлення волі на строк до 4 років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: у зв'язку з переховуванням ОСОБА_6 від органу досудового розслідування є об'єктивні підстави вважати, що він може вчинити нове кримінальне правопорушення, впливати на потерпілого та членів його сім'ї.
Вищезазначене, на думку прокурора, свідчить про неможливість запобігання вищезазначених ризиків відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим він просить суд надати дозвіл на затримання останнього з метою приводу до Жовтневого районного суду м. Харкова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати інший захід не пов'язаний з позбавлення волі, оскільки ризики не доведені та ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання та місце роботи, крім того має на утриманні неповнолітню дитину.
Суд, заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення клопотання, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Процесуальні дії органу досудового розслідування, на які посидається прокурор в своєму клопотанні, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, дослідженим в судовому засіданні.
В судовому засіданні прокурором не доведено та не надано доказів про наявність на теперішній час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у їх сукупності, які давали б підстави вваж ти, що більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків. Прокурор обгрутовуючи ризики, обмежився тільки їх переліком, який наведений КПК України та не надав відповідних доказів на підтвердження їх існування.
Обгрунтування клопотання суперечить наступному.
Відповідно до Інформаційного листа Вищего спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/04/0/4-13 від 04 квітня 2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», під час розгляду клопотань про обрання, заміну чи скасування запобіжного заходу судам необхідно враховувати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, а також підстав для зміни запобіжного заходу, зобов'язаний прийняти рішення відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України.
Посилаючись на необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на тяжкість підозри, як головний чинник при оцінці ймовірності того, що обвинувачений буде переховуватися від правосуддя, перешкоджати ходу судового розгляду або вчинити нові злочини, впливати на потерпілих і свідків.
Слідчий суддя не може з таким твердженням погодитись та звертає увагу, що Вищі суди неодноразово відзначали, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення підозрюваного волі не можна оцінювати з винятком абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Ризик того, що ОСОБА_6 може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами - Рішення Європейського суду з прав людини «Бекчієв проти Молдови».
Ризик тиску на свідків та потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено Рішенням Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірко, дачі показів - Рішення Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгій».
Матеріалами провадження встановлено, що потерпілі та свідки були допитані, жодного доказу впливу на них з боку підозрюваного та інших осіб не надано, з відповідними заявами до компетентних органів вони не звертались.
Ризик переховування ОСОБА_6 від суду не може вимірятися від суворості можливого покарання , її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.
Слідчий суддя припускає, що на початкових стадіях розслідування ризик втручання підозрюваного у здійснення правосуддя міг виправдовувати їх тримання під вартою. Однак після того, як докази були зібрані, ця підстава своє значення втратила - Рішення Європейського суду з прав людини «Мамедов проти Росії».
Відповідно до рішеня ЄСПЛ, тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов'язок доводити наявність підстав для її звільнення - Рішення «Биков проти Росії».
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, з урахуванням вищезазначеного, зокрема, даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту можливо забезпечити виконання ОСОБА_6 відповідних процесуальних обов'язків.
За таких обставин встановлена відсутність доцільності тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 та відповідно клопотання його захисника про заміну запобіжного заходу є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 181 КПК України, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Судом встановлена можливість перебування ОСОБА_6 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі наведеного, керуючись ст. 327, 331, 369, 372, 392, 532, 533 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 у виді домашнього арешту задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 цілодобовий домашній арешт, поклавши на нього такі обов'язки: не відлучатися з місця проживання за адресою АДРЕСА_2 ; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Виконання ухвали доручити Харківському ВП ГУ НП в Харківській області.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, підозрюваному та направити до Харківського ВП ГУ НП в Харківській області.
Строк дії ухвали до 13 червня 2017 року
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1