Справа №2а-1365\09
22 жовтня 2009 року м.Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі головуючого: судді Кочевої І.В., при секретарі Вороніній О.В., представника позивача - ОСОБА_1, що діє за довіреністю, представника відповідача - Олійник М.М., що діє за довіреністю, представників третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що діють за довіреностями: Гостіщева О.І. та Білки І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області,за участю третіх осіб: на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - об'єднання громадян «Місцева громадська організація «Союз кіоскерів м.Дніпрорудне»; на стороні відповідача - комунального підприємства «Дніпрорудненський міський ринок» про зобов'язання прийняти рішення та видати дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі,-
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд: зобов'язати відповідача у межах наданих йому повноважень прийняти рішення - нормативний акт про порядок видачі дозволів на розміщення стаціонарних об'єктів торгівлі, які належать на праві приватної власності суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, встановленим по вул.Леніна,2 на земельних ділянках, переданих відповідачем у постійне користування комунальному підприємству «Дніпрорудненський міський ринок» на підставі рішення за №04 від 30.04.2007 року; зобов'язати відповідача видати їй дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі - належного їй на праві приватної власності стаціонарного об'єкту торгівлі - металевого павільйону площею 30 кв.м., встановленого 06 квітня 2009 року по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне на земельній ділянці, яка передана КП «Дніпрорудненський міський ринок»; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов'язаний, на підставі п.34 ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеве самоуправління в Україні», повноважень делегованих Декретом КМУ «Про місцеві податки і збори», Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» регулювати правовідносини, не забезпечив дотримання прав позивача та інших суб''єктів підприємницької діяльності, на розміщення належних їм на праві приватної стаціонарних об'єктів у спеціально відведених для цього місцях та видачі дозвільних документів - дозволів на розміщення об'єктів торгівлі.
Позивач вказує, що у грудні 2000 року нею в районі цілісного майнового комплексу по вул.Леніна у м.Дніпрорудне було встановлено металевий кіоск площею 10 кв. м. із якого на підставі патенту про фіксований податок, а з 01.04.2007 року на підставі торгового патенту вона здійснює дрібнороздрібну торгівлю. 11 грудня 2002 року відповідачем було прийнято рішення №11 про створення комунального підприємства «Дніпрорудненський міський ринок», статут якого було зареєстровано 10.01.2005 року з юридичною адресою: м.Дніпрорудне, вул.Ентузіастів,11. 14 квітня 2005 року рішенням відповідача за №16 КП «Дніпрорудненський міський ринок» передано земельну ділянку площею 5924 кв.м. по вул.Леніна,2 разом з цілісним майновим комплексом, що знаходився на ньому. 30 травня 2007 року відповідач рішенням №03 вніс зміни до статуту КП «Дніпрорудненський міський ринок» про зміну юридичної адреси - на вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне, а рішенням №04 передав КП «Дніпрорудненський міський ринок» всі прилеглі до цілісного майнового комплексу земельні ділянки, в тому числі і ті, на яких з 1999-2000 років були встановлені стаціонарні торгові об'єкти, що належать підприємцям, загальною площею 1,4976 га для обслуговування міського ринку. Позивач вважає, що відповідач приховав від територіальної громади факт передачі вказаних земельних ділянок у користування КП «Дніпрорудненський міський ринок», чим порушив вимоги ст.140, 143, 144 Конституції, ст.ст. 2, 3, 4, 5, 6, 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». 07 червня 2007 року КП «Дніпрорудненський міський ринок» було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1, 4976 га по вул.Леніна,2 ум.Дніпрорудне без врахування права позивача та інших підприємців на користування земельними ділянками, що є комунальною власністю. Позивач вважає, що відповідач не виконавши вимоги ст.17 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» порушив право позивача та інших підприємців на отримання дозвільних документів про розміщення належних їм на праві приватної власності стаціонарних об'єктів торгівлі у спеціальному місці - по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне. Крім того, відповідачем не визначено порядок видачі підприємцям - власникам стаціонарних торгових об'єктів, встановлених на території ринку ще до передачі земельної ділянки у користування ринку, дозволів на розміщення об'єктів торгівлі; не наділив кого-небудь повноваженнями з видачі власникам стаціонарних об'єктів торгівлі по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне дозвільних документів. Відсутність у позивача та у інших підприємців - власників стаціонарних торгових об'єктів, які відповідно до рішення відповідача №04 від 30.05.207 року опинилися на території переданої у постійне користування КП «Дніпрорудненський міський ринок» перешкоджає кожному з них в укладенні будь-яких господарських договорів у зв'язку з відсутністю дозвільних документів, які підтверджують правомірність розміщення їх за адресою по вул.Леніна,2 в м.Дніпрорудне.
06 квітня 2009 року позивач звернулася до відповідача з заявою з проханням видати їй дозвіл на розміщення її нового стаціонарного торгового об'єкту площею 30 кв.м., встановленого на місці колишнього - по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне, до якої додала квитанції про сплату збору за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі у розмірі 340 грн., договір про придбання нового торгового об'єкта у виробника та квитанцію про сплату його вартості, паспорт на об'єкт торгівлі. Відповідач надав позивачу 07 квітня 2009 року відповідь з відмовою, відповідно до якої орган місцевого самоврядування не має відповідних повноважень. З аналогічною заявою позивач зверталася до відповідача 22.06.209 року та отримала на неї відповідь аналогічного змісті від 06.07.2009 року з вказівкою про те, що її заяву направлено для розгляду директору КП «Дніпрорудненський міський ринок». 22 липня 2009 року дирекцією ринку позивачу було надано відповідь з відмовою у видачі дозволу на розміщення нового стаціонарного об'єкту торгівлі у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень. Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача не тільки порушує права позивача та інших підприємців, а й порушує інтереси Дніпрорудненської територіальної громади із-за ненадходження до місцевого бюджету коштів.
Відповідно до ст.51 КАС України позивач має право протягом всього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, або відмовитися від позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом, а тому розгляду підлягають позовні вимоги, викладені позивачем в уточненій позовній заяві.
Позивач у судове засідання не з'явилася, суду надала заяву з проханням розгляди справу без її участі, за участю її представника за довіреністю - ОСОБА_1
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково суду пояснила, що відповідач відмовляється виконувати надані йому делеговані повноваження Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності2 по прийняттю нормативно-правового акту про вихвачу дозволів на розміщення стаціонарних об'єктів торгівлі, що належать на праві приватної власності підприємцям по вул.Леніна,2 та визначенню порядку видачі таких дозволів або самим відповідачем, або його виконавчим комітетом чи міському голові. Вказана бездіяльність відповідача порушує законні права та інтереси підприємців в реалізації їх прав як суб'єктів господарювання. Так, для отримання торгового патенту підприємець зобов'язаний надати до податкового органу дозвільний документ, який підтверджує законність розміщення об'єкту торгівлі в певному місці. Вартість торгового патенту є вищою від вартості патенту про фіксований податок. Податковий орган із-за відсутності дозвільного документу відмовляє підприємцям у праві придбання торгових патентів. Бездіяльність позивача дозволяє іногороднім підприємцям у вихідні дня здійснювати торгівлю на території м.Дніпрорудне без сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі на шкоду інтересам громади та місцевого бюджету. Постановою Василівського районного суду від 05.10.2009 року у справі №2а-1176\09 за позовом ОСОБА_2 до відповідача визнано незаконним положення «Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі», але вказана постанова не набрала законної сили у зв'язку з її апеляційним оскарженням. Таким чином, позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача прийняти нормативно-правовий акт є обґрунтованими. Щодо другої частини позовних вимог - представник позивача вказала, що позивач вже сплатила збір за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі у максимальному розмірі, встановленому ст.17 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» та надала відповідачу усі документи на підтвердження її права власності на торговий об'єкт.
Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України наказом від 04 вересня 2006 року №296 затверджено Методичні рекомендації по встановленню порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до яких об'єкт торгівлі, що належить позивачу відноситься до малих архітектурних форм. Відповідач при прийнятті Рішення №04 від 30 травня 2007 року затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4976 га для обслуговування ринку по вул.Леніна,2, але в порушення ст.22 Закону України «Про планування та забудову територій» не визначив територію ринку з переданими земельними ділянками, на яких встановлені стаціонарні об'єкти торгівлі, які належать підприємцям на праві приватної власності - спеціально відведеними місцями для їх розміщення, а також відмовився виконати п.1,2,5 вказаних вище Методичних рекомендацій.. Представник позивача вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності своєї бездіяльності, позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Олійник М.М. проти позову заперечував та просить відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи - КП «Дніпрорудненський міський ринок» Гостіщев О. І. також заперечував проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні.
Представник третьої особи - об'єднання громадян «Місцева громадська організація «Союз кіоскерів м.Дніпрорудне» Білка І.І. підтримав вимоги позивача та просить їх задовольнити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Ч.2 ст. 19 Конституції встановлює, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст..25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Ч.2 ст. 19 Конституції встановлює, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст..25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та іншими законами до їх відання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 2001 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію та здійснює підприємницьку діяльність на території ринку м.Дніпрорудне, що встановлено з пояснення представника позивача та не оспорювалося відповідачем, представниками третіх осіб.
Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області є суб'єктом владних повноважень і правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі є публічно-правовими.
06 квітня 2009 року та 22 червня 2009 року позивач зверталася до відповідача з заявами про видачу їй дозволу на розміщення об'єкту торгівлі, на які відповідач надав відповіді з відмовою у задоволені вимог позивача з пропозицією вирішити вказане питання з КП «Дніпрорудненський міський ринок». Копії заяв та відповіді є у матеріалах справи.
26.12.2002 року відповідно до рішення №11 Дніпрорудненської міської ради було створено КП «Дніпрорудненський міський ринок» та затверджено його статут.
14.04.2005 року рішенням №16 Дніпрорудненської міської ради у постійне користування була надана земельна ділянка площею 5924 м.кв. для обслуговування міського ринку по вул.Леніна,2.
30.05.2007 року рішенням №04 Дніпрорудненської міської ради було затверджено проект землеустрою та передано КП «Дніпрорудненський міський ринок» земельну ділянку площею 1, 4976 га для обслуговування міського ринку по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне.
07.06.2007 року КП «Дніпрорудненський міський ринок» видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4976 га у м.Дніпрорудне по вул.Леніна,2 для обслуговування міського ринку, копія вказаного акту є у матеріалах справи.
29.01.2009 року рішенням №14 Дніпрорудненської міської ради було затверджено Правила торгівлі на ринках м.Дніпрорудне. відповідно до вказаних правил торговим місцем є територія відведена, в тому числі і для розміщення кіосків. В той же день Дніпрудненською міською радою було прийнято рішення №15, відповідно до якого було затверджено Порядок надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в м.Дніпрорудне; вказаний порядок передбачає сплату збору за видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі на території об'єктів благоустрою; в п.1.7.1 Порядку міститься перелік об'єктів благоустрою до яких території ринків не віднесені.
Доказів скасування вказаних рішень міської ради суду сторонами не надано, а тому суд вважає легитимним існування КП «Дніпрорудненський міський ринок», та відповідно до положень ст.92, 95 ЗК України - законним право постійного користування вказаним підприємством наданою відповідачем земельною ділянкою.
15.04.2009 року комунальним підприємством «Дніпрорудненський міський ринок» направлено пропозицію позивачу щодо укладення договору про надання та утримання торгового місця з наданням для підписання вказаного договору. Як пояснила представник позивача, ОСОБА_2. не згодилася на укладення договору та не підписувала його, а бажає отримати дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі на території ринку.
Ст.15 Закону України «Про систему опадкування» містить перелік місцевих зборів, до яких відноситься і збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
Відповідно до ст..17 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.
Зі вступом в силу 05.10.2006 року ч.1 ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» правових підстав для оформлення та видачі дозволів на розміщення об'єктів торгівлі не має, оскільки відповідно до положень вказаної часті закону виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру встановлюється: необхідність одержання документа дозвільного характеру; платність чи безплатність видачі документу дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу чи відмову у видачі документу дозвільного характеру; виключний перелік підстав для відмови та анулювання документу дозвільного характеру; можливість набуття суб'єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.
В той же час, відповідно до ст.10 ч.1 п.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» - сільським, селищним та міським радам надані повноваження по наданню дозволів на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення. Цим же Законом введено заборону на самовільне встановлення на об'єктах благоустрою торгових лотків, павільйонів, кіосків та інш.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою віднесені: території загального користування (вулиці, парки, пляжі та інш.), рекреаційні зони , сади, сквери, майданчики; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договорів.
У даному випадку КП «Дніпрорудненський міський ринок» має певну територію - земельну ділянку на якій розміщено в тому числі і кіоск позивача, що не оспорювалося сторонами у справі, однак ця територія не є закріпленою за вказаним комунальним підприємством на умовах договору, оскільки вказане комунальне підприємство користується займаною ним територією на праві постійного користування, відповідного до Державного акту, копія якого є у матеріалах справи.
Вимоги ч.1 ст.4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» з приводу відносин, зв'язаних з отриманням документів дозвільного характеру, Законом України «Про благоустрій населених пунктів» не передбачені.
Таким чином, відповідно до діючого податкового законодавства існує збір за видачу дозволу на розміщення об'єкту торгівлі, але відсутні правові підстави для видачі такого дозволу для позивача, кіоск - об'єкт торгівлі якої розміщено на земельній ділянці переданій Дніпрорудненською міською радою у постійне користування КП «Дніпрорудненський міський ринок», а також для видачі такого ж дозволу будь-кому, чиї об'єкти торгівлі на теперішній час розмішені на території КП «Дніпрорудненський міський ринок».
Щодо посилань позивача та її представника на те, що для отримання торгового патенту в органи ДПА необхідно надати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, то суд їх до уваги не приймає, оскільки: суду не надано доказів того, що вказаний дозвіл вимагається органами ДПА; крім того, якщо ці вимоги і мали б місце - це було б неправомірним, так як ст.2 ч.4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» встановлює, що з аявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: найменування суб'єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту. Тобто надання дозволу на розміщення об'єкту торгівлі для отримання торгового патенту, чого бажає позивач не є обов'язковим.
Доказів того, що позивач та інші підприємці - члени об'єднання громадян «Місцевої громадської організації «Союз кіоскерів м.Дніпрорудне» мали чи мають право на користування земельною ділянкою, яка виділена у постійне користування КП «Дніпрорудненський міський ринок» позивачем, її представником та представником вказаної громадської організації суду не надано.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач не має права, відповідно до діючого законодавства, приймати нормативний акт про порядок видачі дозволів на розміщення стаціонарних об'єктів торгівлі, які належать на праві приватної власності підприємцям - фізичним особам, встановленим по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне на земельній ділянці, наданій у постійне користування КП «Дніпрорудненський міський ринок», а суд не має правових підстав зобов'язувати відповідача видати позивачу дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі - належного їй на праві приватної власності стаціонарного об'єкту торгівлі - металевого павільйону площею 30 кв.м., встановленого 06 квітня 2009 року по вул.Леніна,2 у м.Дніпрорудне на земельній ділянці, переданій у постійне користування КП «Дніпрорудненський міський ринок».
При вирішенні питання щодо розміщення на території КП «Дніпрорудненський міський ринок» стаціонарних об'єктів торгівлі - кіосків, павільйонів, сторонам слід керуватися діючими на теперішній час Правилами торгівлі на ринках у м.Дніпрорудне.
Судові витрати суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», Законом України «Про систему спадкування», Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Земельним кодексом України , ст.ст. 11, 51, 71, 94, 105, 157, 161-163, 167, 171 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дати її проголошення і поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Кочева І.В.