18 вересня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 січня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного центру народної творчості, Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури, Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона працювала у Закарпатському обласному центрі народної творчості на посаді провідного методиста відділу народно-прикладного та образотворчого мистецтва і наказом від 06 лютого 2008 року №4-К була звільнена з цієї роботи у зв'язку з ліквідацією установи. Звільнення вважає незаконним, оскільки фактично відбулась не ліквідація, а реорганізація Закарпатського обласного центру народної творчості, тому що з 25 працівників були звільнені тільки 22, а решта - продовжують працювати.
Крім цього, вказувала на те, що внаслідок невиплати їй вихідної допомоги, втрати трудової книжки, незаконного звільнення, не оформлення пенсії і не підготовки документів до пенсійного фонду для її нарахування та не працевлаштування їй була завдана моральна шкода, розмір якої вона оцінила у 13000 грн. і просила стягнути з Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури, виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та поновити її на роботі на тій самій посаді.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 січня 2009 року поновлено ОСОБА_2 на роботі в Закарпатському обласному організаційно-методичному центрі культури.
Стягнуто з Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури суму середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 квітня 2009 року стягнуто з Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури суму середнього заробітку ОСОБА_2 у розмірі 10832,40 грн. за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури на користь ОСОБА_2 держмито у розмірі 8,50 грн. та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави 99,82 грн. та 22,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційних скаргах представник відповідача Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду, як незаконні та необґрунтовані, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури ОСОБА_1 апеляційні скарги підтримав.
Представник управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 апеляційні скарги визнав.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 апеляційні скарги не визнали, просили такі відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка незаконно була звільнена з роботи, оскільки фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація Закарпатського обласного центру народної творчості.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 працювала у Закарпатському обласному центрі народної творчості на посаді провідного методиста відділу народно-прикладного та образотворчого мистецтва і наказом від 06 лютого 2008 року №4-К була звільнена з цієї роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 06 лютого 2008 року у зв'язку з ліквідацією установи.
Даний наказ був виданий на підставі рішення 12-ї сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради від 29 листопада 2007 року №400 «Про ліквідацію обласного центру народної творчості та створення обласного організаційно-методичного центру культури» та наказу 01-04/219 управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 04 грудня 2007 року «Про заходи, пов'язані з ліквідацією Закарпатського обласного центру народної творчості».
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи, при якому не виникає правонаступництва.
Частина 2 ст.104 ЦК України передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинились, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.
Згідно довідки головного управління статистики у Закарпатській області від 05 вересня 2008 року Закарпатський обласний центр народної творчості виключений з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у зв'язку з проведенням державної реєстрації припинення юридичної особи, в результаті її ліквідації, яка була проведена 04 вересня 2008 року за № запису 13241110006002313.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про реорганізацію, а не ліквідацію Закарпатського обласного центру народної творчості, оскільки обласний організаційний методичний центр культури є новоутвореною установою, що стверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами і доповненнями) роз'яснено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Проте, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, яким позивачку поновлено на роботі в новоутвореній установі, та стягуючи додатковим рішенням з відповідача на користь позивачки суму середнього заробітку, суд першої інстанції не врахував зазначених положень Кодексу та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, у зв'язку з чим рішення суду не можуть залишатися в силі, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягають скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про відмову позивачці у позові, а апеляційна скарга представника відповідача Андрущака П.А. задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 січня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 квітня 2009 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Закарпатського обласного центру народної творчості, Закарпатського обласного організаційно-методичного центру культури, Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :