10 листопада 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Собослой Г.Г.,
суддів: Павліченка С.В., Куштан Б.П.,
при секретарі - Медяник Л.В.,
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ТзОВ «Закарпатнафта» - Стефанишин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 23 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Закарпатнафта» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на рішення Берегівського районного суду від 23 вересня 2009 року, яким відмовлено йому у задоволенні вищезазначених позовних вимогах.
Вважають, що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки заяву про звільнення з роботи за власним бажанням ним написано під тиском із боку працівників адміністрації товариства і наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, представника ТзОВ «Закарпатнафта» - Стефанишин М.М., яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що наказом № 7-к від 19 березня 2009 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТзОВ «Закарпатнафта» на посаду оператора заправних станцій 3 розряду.
10 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до відповідача про звільнення з роботи за власним бажанням з 14 квітня 2009 року і наказом від 14.04.2009 року згідно ст.38 КЗпП України звільнений за власним бажанням.
Оскільки, надання працівникові двохтижневого періоду для відпрацювання це право, а не обов'язок роботодавця і тому директором ТзОВ «Закарпатнафта» видано наказ про звільнення позивача за власним бажанням з дня, який був указаний ним в заяві.
ОСОБА_1 в порядку передбаченому ч.1 ст.60 ЦПК України не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що заяву про звільнення із роботи ним написано під тиском із боку працівників адміністрації, так як ним не представлено доказів, на підставі яких обґрунтовує свої вимоги.
Факт проведення з позивачем розрахунку стверджується платіжними відомостями і не заперечується представником позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Берегівського районного суду від 23 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала проголошена в порядку ст.ст.218, 317 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст.ст.326, 327 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : (підпис), (підпис)
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Г.Г. Собослой