Іменем України
4 листопада 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого Куцина М. М., судді: Власова С. О., Кондора Р. Ю., при секретарі: Рогач І. І., за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Хустського районного суду від 6 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення в квартиру, усунення перешкод у користуванні майном,-
Встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення в квартиру, усунення перешкод у користуванні майном.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що, згідно з свідоцтвом про право власності на майно від 23 липня 2003 року, ОСОБА_5, інвалідом 111 групи, є власником житлової квартири в АДРЕСА_1, де прописаний з 1992. На даний час в цій квартирі незаконно проживають відповідачі, не бажають її звільнити, створюють власнику ОСОБА_5 перешкоди у користуванні власністю, не допускають його до користування та проживання у власній квартирі, змінили замки на вхідних дверях. ОСОБА_5 фактично позбавлений житла та можливості проживати у власній квартирі, чим порушено його законні права, як власника квартири.
Рішенням Хустського районного суду від 6 липня 2009 року позов задоволено.
Вселено ОСОБА_5 в належну йому на праві приватної власності житлову АДРЕСА_1.
Зобов'язано відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передати ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей до житлової АДРЕСА_1 та забезпечити безперешкодне користування ОСОБА_5 вказаною житловою квартирою.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим ставлять питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У судді апеляційної інстанції апелянти підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.
Позивач та його представник у суді апеляційної інстанції вважають рішення суду першої інстанції законним за обґрунтованим .
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд прийшов висновку, що ОСОБА_5 є власником житлової АДРЕСА_1, але він відповідно до положень ст. ст.317,319,321,383,391 ЦПК України та рішення Хустського районного суду від 25 січня 2005 року, яке набрало законної сили, на підставі якого були визнані договір дарування від 10.12.2003 року та договір купівлі продажу спірної квартири недійсними, і зобов'язано відповідачку ОСОБА_3 повернути ОСОБА_5 квартиру, а ОСОБА_6 зобов'язано повернути ОСОБА_3 отримані гроші за квартиру. ОСОБА_5 не може проживати у спірній квартир тому, що на підставі договору купівлі продажу від 26 серпня 2004 року у цю квартиру вселилися відповідачі по справі з двома неповнолітніми дітьми, а він змушений проживати за іншою адресою по АДРЕСА_2, і він позбавлений можливості здійснення права власності на належну йому квартиру.
Отже, місцевий суд вважає його власником спірної квартири та вселив його у цю квартиру , у якій у даний час проживає подружжя ОСОБА_3 з двома неповнолітніми дітьми, і зобов'язав відповідачів передати позивачеві ключі від вхідних дверей і забезпечити безперешкодне користування цією квартирою.
Крім цього, місцевий суд визнав факт того, що ОСОБА_5 не має іншого житла і проживає за іншою адресою по АДРЕСА_1 та позбавлений можливості здійснення права власності на належну йому квартиру, а тому він вправі проживати у цій спірній квартирі з відповідачами по справі та їх двома неповнолітніми дітьми.
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками місцевого суду тому, що вони не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим, рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення.
Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, позивач по справі є власником спірною квартири, оскільки вона йому належала йому на праві приватної власності згідно з свідоцтва про право на нерухоме майно від 23 липня 2003 року.
Позивачем по справі на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 10 грудня 2003 року було відчужено цю квартиру ОСОБА_6
ОСОБА_6 26 серпня 2004 року уклала нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу спірної квартири з ОСОБА_3
Рішенням Хустського районного суду від 25 .01.2005 року задоволено позов прокурора в інтересах ОСОБА_5, яке набрало законної сили, і цим рішенням договір дарування від10 грудня 2003 року та договір купівлі - продажу від 26 серпня 2004 року були визнанні недійсними. Сторони повернуті в попередній стан, у зв'язку із чим ОСОБА_3 зобов'язано повернути ОСОБА_5 цю квартиру, а ОСОБА_6 повернути ОСОБА_3 гроші, отримані за продаж квартири.
Зазначене рішення було предметом перевірки у апеляційному та касаційному порядку, і Ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 квітня 2006 року і рішення місцевого суду від 25 січня 2005 року та ухвалу апеляційної інстанції від 1 червня 2006 року залишено без змін.
Матеріалами справи встановлено, що у серпні 2005 року ОСОБА_1 в інтересах підопічного ОСОБА_5 пред'явила позов до ОСОБА_3 усунення перешкод в належному користуванні ОСОБА_7 своєю квартирою з боку ОСОБА_3 та зобов'язати ОСОБА_3 з сім'єю звільнити спірну квартиру.
Рішенням Хустського районного суду від 31 січня 2006 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2006 року змінено рішення Хустського районного суду від 31 січня 2006 року . Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дітьми, звільнити АДРЕСА_1 в строк після одержання ОСОБА_3 повної суми від ОСОБА_6 за дану квартиру за договором купівлі- продажу від 26 серпня 2004 року. Цим судовим рішенням визнано право позивача витребувати квартиру у її добросовісного набувача за договором купівлі - продажу ОСОБА_4.
Ухвалою Колегії суддів судової палати в цивільних справах по розгляду касаційних скарг Апеляційного суду Івано- Франківської області від 5 лютого 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 відхилено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2006 залишено без змін.
Таким чином, у матеріалах справи є два судових рішення, які набрали законної сили, про захист права власності, як власника спірної квартири ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 ,за яким визнано право власника цієї квартири, та у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах підопічного ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про усунення перешкод та звільнення квартири.
Дані судові рішення набрали законної сили і були предметом перевірки, як у суді апеляційної інстанції так і в суді касаційної інстанції.
Друге рішення апеляційної суду від 24 липня 2006 року, яке набрало законної сили, надало право відповідачам проживати з неповнолітніми дітьми у цій квартирі під умовою , тобто судова колегія апеляційного суду вважала, що рішення до виконання повинно бути проведено лише під умовою, а саме : після одержання ОСОБА_3 повної суми від ОСОБА_6 за дану квартиру за договором купівлі - продажу від 26 серпня 2004 року.
Також, місцевий суд ствердив факт того, що позивач по справі позбавлений можливості здійснення права власності на належну йому квартиру через те, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2006 року , яке набрало законної сили, надало право відповідачам проживати у цій квартирі і обмежило його право власника, та відклало виконання рішення про звільнення відповідачами спірної квартири на не визначений час, лише при виконанні умови, тобто зобов'язання відповідачів з неповнолітніми дітьми звільнити АДРЕСА_1 у строк після одержання ОСОБА_3 повної суми від ОСОБА_6 за дану квартиру за договором купівлі - продажу від 26 серпня 2004 року.
Однак сторони та інші особи , у відповідності до положень частини 1 ст. 353 ЦПК України, а також особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають оскаржити до Верховного суду України судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку. Зокрема, щодо рішення апеляційного суду від 20 липня 2006 року.
У суді першої інстанції ставилася вимога лише щодо вселення і усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, інших вимог про виселення відповідачів перед судом не ставилося.
Рішенням Хустського районного суду від 25 січня та 10 березня 2005 року ОСОБА_5 визнаний обмежено дієздатним внаслідок хвороби.
Згідно з висновком органу опіки піклування №66702 від 28 квітня 2009 року , стверджується факт того, що вселення особи чоловічої статі, що страждає на психічне захворювання у спірну квартиру є недоцільним і таким, що створить загрозу нормальному фізичному та психологічному розвитку неповнолітніх дітей.
З врахуванням наведеного, та відповідно до положень ст.ст.10,59 Основ законодавства України» Про охорону здоров'я» та ст.12 Закону України « Про охорону дитинства» ст.55 Конституції України ,судова колегія погоджується з доводами відповідачів, які ними викладені у апеляційній скарзі, оскільки з врахуванням житлової площі, наявності немонолітних дітей, спільне проживання у цій квартирі є неможливим, і з боку ОСОБА_7, як хворої людини можлива реальна загроза для неповнолітніх дітей.
Керуючись ст. ст.301,303, 307, пп3 і 4 309,306,317,319 ЦПК Украйни, судова колегія судової палати,
Вирішила;
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити .
Рішення Хустського районного суду від 6 липня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: