Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - судді - Стана І.В.,
суддів -Марчука О.П., Мишинчук Н.С.,
за участю прокурора - Царя І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 11 листопада 2009 року в м. Ужгороді матеріали за апеляцією, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, що приймав участь у розгляді подання,
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні подання старшого слідчого СВ УСБ України в Закарпатській області ( слідчого, тут і далі ) про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр. України, українця, працює таксистом, не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
З матеріалів за поданням вбачається, що 16 жовтня 2009 року слідчий за згодою заступника прокурора Закарпатської області вніс до Ужгородського міськрайонного суду подання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У поданні слідчий посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, за який згідно закону може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень. З урахуванням наведеного, слідчий просив обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
З матеріалів справи також вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні злочину при таких обставинах.
07 жовтня 2009 року 5 нелегальних мігрантів - громадяни Пакистану, Нігерії та Еритреї, при сприянні ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб, незаконно перетнули державний кордон України й були затримані співробітниками прикордонної поліції Словацької Республіки на околиці населеного пункту Убля ( Словаччина) на напрямку 143 - 144 прикордонних знаків за незаконне, поза пунктом пропуску, перетинання державного кордону. 08 жовтня 2009 року нелегальні мігранти були передані представникам державної прикордонної служби України.
У постанові суду вказується на те, що в поданні слідчого не наведено будь-яких даних, які б свідчили про наявність передбачених ст. ст. 148, 150, 155 КПК України підстав для взяття ОСОБА_1 під варту, такі в матеріалах справи відсутні, а слідчим та прокурором не були надані суду достовірні дані в підтвердження доводів подання. З урахуванням наведеного, суд відмовив в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
В апеляції прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, що приймав участь у розгляді подання вказує на те, що постанова суду є незаконною. Посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин, за який згідно закону йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. З урахуванням наведеного, просить постанову скасувати, а подання направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. ст.148, 150, 155 КПК України підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття особи під варту є сукупність даних, які вказують на те, що вона буде намагатись ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, в якому особа обвинувачується, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.
За змістом конституційних норм та положень кримінально-процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень подань про необхідність взяття особи під варту покладений на органи досудового слідства, - ініціаторів подань та прокурора. При цьому необхідно враховувати, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі ) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
Наведені в поданні та апеляції доводи про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність, не підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Дослідивши матеріали кримінальної справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що в ній відсутні будь-які достовірні дані про те, що, з часу порушення кримінальної справи - 11 жовтня 2009 року до часу розгляду подання та апеляції, підозрюваний ОСОБА_1 впливав на будь - кого зі свідків по справі, з метою перешкоджання встановленню істини у справі, намагався ухилитись від слідства й суду та вчиняв нові злочини. Тому, колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність в органа досудового слідства даних у підтвердження доводів подання про взяття ОСОБА_1 під варту вважає обґрунтованими й такими, що узгоджуються з вимогами закону.
Колегія суддів також вважає, що інші наведені в апеляції доводи, зокрема те, що судом не врахована тяжкість злочину у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_1 такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і не є достатніми підставами для висновку про необхідність та доцільність взяття ОСОБА_1 під варту, а висновки місцевого суду в цій частині обґрунтованими.
З матеріалів справи також вбачається, що 13 жовтня 1009 року ОСОБА_1 був затриманий по підозрі у вчиненні злочину, що 16 жовтня цього ж року він був допитаний по справі в якості підозрюваного, - в цей же день йому були роз'яснені права та обов'язки підозрюваного. За період з часу допиту ОСОБА_1 в якості підозрюваного до часу розгляду матеріалів за апеляцією йому обвинувачення пред'явлено не було. Колегія суддів вважає, що наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 у даній справі є тільки свідком, а також про те, що підозри про причетність ОСОБА_1 до скоєння злочину викликали сумніви в їх обґрунтованості.
Враховуючи вищенаведене, а також дані про особу ОСОБА_1 - має постійне місце проживання, на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, колегія суддів не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту й скасування в зв'язку з цим постановленого по справі судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є законною та обґрунтованою, що апеляція, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, що приймав участь у розгляді подання - задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд, -
апеляцію, яку подав прокурор відділу прокуратури Закарпатської області, що приймав участь у розгляді подання залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2009 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - без зміни.
Головуючий - суддя : Судді :