Постанова
Іменем України
23.09.2009 Справа № 2-а-52/09/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Яковенко С.Ю. , Омельченка В. А.
секретар судового засідання Зелінська С.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України м. Севастополі від 18.07.2000 року; представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі - Капустін Дмитро Миколайович, посвідчення №137 від 25.07.07 року, довіреність № 4/46/09 від 14.07.09 року; представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя - Носкова Ольга Ігорівна, посвідчення №132 від 02.04.2007 року довіреність № 6386/09-07; представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі та Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополь (суддя Гаркуша О.М.) від 02.02.09 року у справі № 2-а-52/09
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (вул. М. Музики, 54, м. Севастополь, 99007) до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Карантинна, 16, м. Севастополь, 99008) до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)
про визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі від 05.09.2008 року № 5112/02 в частині відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" незаконним, визнання бездіяльності протиправною, спонукання до виконання певних дій.
ОСОБА_1 01.07.2008 року звернулася з адміністративним позовом до суду до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі та просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі в частині відмови в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі провести перерахунок йому пенсії на підставі вказаного Закону з часу подання заяви від 10.07.2007 року та стягнути заборгованість та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. У доповненні до адміністративному позову від 4 листопада 2008 року (а.с.18) позивач доповнив свої позовні вимоги, вимогами про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції. У доповненні до адміністративному позову від 09.12.2008 року (а.с.34) позивач доповнив свої вимоги, вимогами по «покладенню на відповідачів зобов'язання при визначенні спричиненої позивачу матеріальної шкоди, визначити його розмір та відшкодування із врахуванням реально визначених інфляційних втрат та індексу інфляції за вказаний період».
Ухвалою суду від 29 жовтня 2008 року залучені до участі в адміністративній справі в якості других відповідачів Управління ПФУ Ленінського району м. Севастополя та Управління Державного казначейства України в м. Севастополі (а.с.14)
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 02 лютого 2009 року у справі № 2-а-52/09 (суддя Гаркуша О.М.) адміністративний позов ОСОБА_1, було задоволено частково. Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Севастополя по ненаданню відповіді на заяву ОСОБА_1, від 10.07.2007 року протиправною. У задоволенні інших позовних вимог -відмовлено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України і Ленінському районі м. Севастополя провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, з моменту надання довідки про заняття з обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м.Севастополі у відповідності до довідки Військової прокуратури Військово-морських Сил України від 17.03.2008 року № 4/34-43. В інший частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Головне управління Пенсійного фонду України і м. Севастополі звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 02.02.2009 року в частині визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі по ненаданню відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10.07.2007 року протиправною та в задоволенні позовних вимог до Головного управління пенсійного фонду України в м. Севастополі відмовити у повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 02.02.2009 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя провести перерахунок пенсії з моменту надання довідки про заняття з обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Севастополі у відповідності до довідки Військової прокуратури військово-морських сил України від 17.03.2008 року № 4/34-43.
У судовому засіданні 23.09.2009 року ОСОБА_1 заперечував проти апеляційних скарг.
У судовому засіданні 23.09.2009 року представники Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі та Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя апеляційні скарги підтримали у повному обсязі.
У судове засідання 23.09.2009 року представник Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши позивача, представників відповідачів, оглянувши матеріали пенсійної справи № с/4 4548/085, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції провини діяти з дотриманням встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.
Відповідно п.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд «визнав бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Севастополя по ненаданню відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10.07.2007 року протиправною. У задоволенні інших позовних вимог -відмовив.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, з моменту надання довідки про зняття з обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Севастополі у відповідності до довідки Військової прокурати Військово-морських сил України від 17.03.2008 року № 4/34-43. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено».
Вищевикладене свідчить про те, що судом першої інстанції вирішено не всі позовні вимоги і при написані відповідачів допущені помилки.
В судовому рішенні судом зазначено, що «Позивач ОСОБА_1 у липні 2008 року звернувся до суду з позовною заявою, в який просив визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі від 05.09.2008 року № 5112/02 в частині відмови в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», спонуканню до нарахування йому пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки військової прокуратури, з якої він уходив на пенсію, стягненню боргу з урахуванням інфляційних втрат, відшкодування моральної шкоди.
Неодноразово уточнивши позовні вимоги до відповідачів, просив вимогу щодо стягнення моральної шкоди та інфляційних затрат залишити без розгляду, на решті вимог наполягав, просив суд задовольнити в повному обсязі.
При цьому судом не звернуто уваги на те, що відповідно до частини першої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Відповідна письмова заява позивача в матеріалах справи відсутня, що дає судової колегії право для висновку, що суд першої інстанції вийшов за рамки заявлених позивачем вимог, порушивши тим самим приписи статей 11 та 137 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Севастополя по ненаданню відповіді на заяву ОСОБА_1 від 10.07.2007 року протиправною. Крім того, як слід з матеріалів справи, позивач звертався з відповідною заявою 10.07.2007 року до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, а не до Головного управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Севастополя, як помилково вказане у резолютивної частині постанові.
Матеріали справи та матеріали пенсійної справи свідчать про те, що позивач, раніше проходив військову службу в прокуратурі Севастопольського гарнізону у березні 1981 року був звільнений на пенсію за вислугою років з посади заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону та знаходиться на даний час на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Севастополі та отримує пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
10.07.2007 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі із заявою про перерахунок його пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням № 5112/02 від 05.09.2008 року (а.с.47) головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії як працівнику прокуратури у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 700 від 12.05.2007 року «Про внесення змін у постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268»у зв'язку з відсутністю документів, які дають право на вказаний перерахунок пенсі її за вислугу років.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відмова у переведенні позивача на інший вид пенсії законна, оскільки на підставі п.2 Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, і районах у містах» пенсії робітникам прокуратури призначають та перераховують районні відділення, а відсутність довідки про розмір заробітної плати відповідно до посадового окладу, яку позивач отримав тільки 17.03.2008 року, позбавляло головне Управління можливості надати позивачу розрахунок його пенсії, у відповідності до Закону України «Про прокуратури», про що позивачу було роз'яснено у відповідях від 4.03.2008 року, 5.09.2008 року (а.с.45,82).
Враховуючи викладене, відповідач -головне Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, як суб'єкт владних повноважень, при розгляді заяви позивача від 10.07.2007 року діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Законами України при використанні повноважень з метою, з якою їх надано; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для перерахунку пенсії, надав відповідь позивачеві у вигляді рішення № 5112/02 від 05.09.2008 року. У зв'язку з чим, не має обґрунтованих підстав визнавати вищевказане рішення протиправним або бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (у резолютивної частині постанови суду помилково вказане як «Головне управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Севастополя»а.с.88) по ненаданню відповіді на заяву позивача від 10.07.2007 року протиправною.
Зобов'язуючи Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (у резолютивної частині постанови суду помилково вказане як «Головне управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя»а.с.88) суд виходив з того, що «позивач вийшов на пенсію у 1981 році з посади заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону, він вірно надав довідку по розміру грошового забезпечення цієї посади, з якої він був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію, тому у даній частині бездіяльність Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Севастополя слід визнати протиправною та зобов'язати нарахувати позивачу пенсію у відповідності до довідки, наданої Військовою прокуратурою Військово-морських Сил України, після надання відповідної довідки про зняття з обліку по попередньому місту отримання пенсії».
Разом з тим, як слід з матеріалів справи, позивач 14.12.2001 року звернувся до Управління Пенсійного фонду у Ленінському районі м. Севастополя за призначенням пенсії по вислуги років, згідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», з посади старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Прокуратури м. Севастополя, з якої він був звільнений, відповідно до записам в трудовій книжці. З 14.12.2001 року Управлінням пенсійного фонду в Ленінському районі м. Севастополя йому була призначена пенсія на підставі Закону України «Про прокуратуру». Пенсія позивачу за вислугу років, яку він отримав по 30.06.2005 року включно була обчислена виходячи із заробітної плати старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів спец підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Прокуратури м. Севастополя. Оскільки, позивач був звільнений з посади старшого прокурора відділу нагляду за дотриманням законів спец підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю Прокуратури м. Севастополя у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, і пенсія відповідно до Закону України від 05.11.1991 року «Про прокуратуру», була призначена йому з цієї посади.
У відповідності до частини 17 ст. 50-1 вказаного Закону передбачений перерахунок раніше призначених пенсій, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорських працівників. При цьому, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться на підставі документів пенсійної справи і додатково наданих пенсіонером документів, виходячи із розміру місячного заробітку відповідної посади, з якої особа вийшла на пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру», як це передбачено частиною 12 ст. 50-1;
Частиною 9 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам, які мають право на різні державні пенсії, передбачено право вибору однієї із пенсій. При цьому, в кожному із Законів визначена спеціальна норма по вирахуванні пенсії, визначенні заробітку та ін..
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про можливість проведення перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років за посадою заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (на підставі довідки про заробітну плату, виданої Військовою прокуратурою ВМСУ від 17.03.2008 №4/34-43).
На момент звільнення з військової службі, тобто на 12.03.1981 рік ОСОБА_1, займав посаду заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону і цієї посади йому була призначена пенсія за вислугу років, як військовослужбовцю. На даний час ОСОБА_1 знаходиться на обліку і отримує пенсію за вислугою років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Севастополі. З 01.02.2008 року йому був проведений перерахунок пенсії за вислугою років як військовослужбовцю, у зв'язку зі збільшенням посадового окладу прокурорам, як це передбачено ст. 63 вказаного Закону
Як вбачається із матеріалів справи за період часу з 2007 року по даний час ОСОБА_1 в управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя з заявою про відновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугою років у зв'язку з Законом України «Про прокуратуру»і наданням довідки про припинення виплати йому пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не звертався.
Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Все вищезазначене є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного судова колегія дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями ч. 3 ст. 24, 94, 99, 100, 160, 167, 195, 196, ч. 1 п. 3 ст. 198, ч. 1п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі та Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополь (суддя Гаркуша О.М.) від 02.02.09 року у справі № 2-а-52/09, задовольнити.
2. Постанову Ленінського районного суду м. Севастополь (суддя Гаркуша О.М.) від 02.02.09 року у справі № 2-а-52/09, скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2009 р.
Головуючий суддя О.Е.Єланська
Судді С.Ю. Яковенко В.А.Омельченко