Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"03" листопада 2009 р. Справа № 40/515-07
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.
при секретарі Горбачової О.А.
за участю представників сторін:
позивача -Юрко О.Г. -дов. б/н від 08.04.2009 р.;
відповідача -ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3 -дов. № ВМО-671397 від 02.11.2009 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 2441Х/2-5) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 р. по справі № 40/515-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю малого наукового виробничого підприємства “УкрЕнергосервис”, м. Харків
до Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 24245,00 грн., -
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2007 р. позовні вимоги позивача були задоволені повністю, стягнуто з відповідача 24245,00 грн. заборгованості, 243,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 08.01.2008 р. по справі № 40/515-07 було видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2009р. (суддя Хотенець П.В.) заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення було задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2007 р. по справі № 40/515-07 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 24606,00 грн. шляхом передачі позивачу у рахунок боргу пайовий внесок боржника в житловому кооперативі "Олексіївський-4", який ним повністю виплачено за 3-кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, вартість якого згідно довідки № 10 від 15.09.2005 р. та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.07.2005 р. визначена в розмірі 8742,00 руб.
Відповідач, не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що він не отримував жодних ухвал та рішень Господарського суду Харківської області, у зв'язку з чим не міг скористатись своїми законними правами щодо надання заперечень по справі. Також, скаржник стверджує, що господарський суд, в порушення норм діючого законодавства України, не витребував довідку про ринкову вартість квартири на момент розгляду заяви позивача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить зазначену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а оскаржувана відповідачем ухвала - законна та така, що прийнята у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, посилаючись на те, що доводи апелянта про те, що суд своїми діями позбавив його права на захист своїх інтересів під час прийняття рішення суду про стягнення боргу та при примусовому його виконанні, в зв'язку з чим він не мав можливості добровільно виконати рішення суду не відповідають дійсності. Також, позивач вважає, що скасування оскаржуваної ухвали зробить неможливим виконання рішення Господарського суду Харківської області, що призведе до порушення прав стягувача, заподіяння йому збитків на незаконного збагачення відповідача, який таким чином буде звільнений від виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, 27.04.2009 р. постановою головного державного виконавця Дзержинського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Сидоренко О.М. (далі - ВДВС) було відкрито виконавче провадження по повторній заяві позивача та накладено арешт в порядку ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" на пайовий внесок боржника в житловому кооперативі "Олексіївський-4", який ним повністю виплачено за 3-кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.07.2005 р., яке набуло чинності. Добровільний строк для виконання зазначеного рішення суду було встановлено до 04.05.2009 р. (а.с. 70-74).
Постанову ВДВС від 27.04.2009 р. було направлено на адресу боржника 28.04.2009 р., що підтверджується копією квитанції, однак до сих пір добровільно відповідач рішення суду не виконав.
Згідно довідки головного держ. виконавця Сидоренка О.М. за вих. № 03-22/14940 від 09.06.2009 р., ОСОБА_2 мешкає за адресою: 61202, АДРЕСА_1, будь-яких грошових коштів, рухомого та нерухомого майна не має. Офіційних доходів боржник також не має (а.с. 86).
На підставі вищезазначених обставин, 12.06.2009 р. позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом передачі стягувачу -ТОВ МНВП "УкрЕнергосервіс" у рахунок боргу пайовий внесок боржника в житловому кооперативі "Олексіївський-4", який ним повністю виплачено за 3-кімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1, вартість якого згідно довідки № 10 від 15.09.2005 р. та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.07.2005 р. визначена в розмірі 8742,00 руб.
На думку позивача, зміна способу та порядку виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2007 р. шляхом передачі стягувачу в рахунок боргу отриманий боржником від батька пайовий внесок в ЖК “Олексіївський-4”, є єдиним можливим способом виконання цього рішення.
Також позивач вказує, що позивач звертався до ЖК “Олексіївський-4” з заявою про переоформлення пайового внеску, а не квартири, як зазначає апелянт, оскільки права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_2 не зареєстровано, а діючим законодавством України передбачено, що стягнення може бути накладено лише на майно, що належить боржнику на праві власності.
З такими твердженнями колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Ч. 3 ст. 384. ЦК України встановлено, що в разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Це означає, що у члена житлово-будівельного (житлового) кооперативу право власності на квартиру виникає з моменту "викупу", тобто з моменту повного внесення пайового внеску за квартиру.
Таким чином, оскільки пайовий внесок в житловому кооперативі "Олексіївський-4" боржник повністю виплатив, посилання позивача на те, що боржник не являється власником 3-кімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 не обґрунтоване.
Згідно ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Проте, враховуючи, що в ордері на спірну квартиру записані крім самого ОСОБА_2 ще 5 членів його сім'ї, згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.
Отже, державний виконавець, з метою виконання рішення, за яким заборгованість СПД ФО ОСОБА_2 на користь позивача складає 24606,00 грн., мав право накласти арешт лише на майно, що належить боржнику на праві власності, тобто на частку спірної квартири, а не на пайовий внесок в ЖК.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вина посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів свої вимоги стосовно зміни виконання рішення шляхом передачі йому у рахунок боргу саме пайового внесок боржника в житловому кооперативі "Олексіївський-4", який ним повністю виплачено за 3-кімнатну ізольовану квартиру.
Отже, правові підстави для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення відсутні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 р. по справі № 40/515-07 підлягає скасуванню , а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.07.2009 р. по справі № 40/515-07 скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю малого наукового виробничого підприємства “УкрЕнергосервис” про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом передачі стягувачу в рахунок боргу пайовий внесок боржника відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 09.11.2009 р.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Судді Гончар Т. В.
Кравець Т.В.