Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" листопада 2009 р. Справа № 14/240-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2706С/1-7 на рішення господарського суду Сумської області від 06.08.09 по справі № 14/240-09
за позовом ФОП ОСОБА_1, смт. Низи, Сумського району Сумської області
до Сумської міської ради, м. Суми
про визнання права власності,
встановила:
Рішенням від 06.08.2009 року господарський суд Сумської області по справі № 14/240-09 (суддя Миропольський С.О.) задовольнив позовні вимоги позивача. Суд визнав за позивачем право власності на кухню літера "А" за технічним паспортом площею 12,7 кв.м. та сауну літера "Б" за технічним паспортом площею 56 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1, що споруджені у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення господарського суду першої інстанції, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Клопотання про відкладення підписано представником Сумської міської ради та мотивоване неможливістю направлення представника відповідача в судове засідання. При вирішенні питання про задоволення клопотання колегія суддів врахувала, що відповідач є юридичною особою, у зв'язку з чим може мати більш ніж одного представника для здійснення представництва своїх інтересів в суді, крім того, представником відповідача не надано доказів того, що направлення представників Сумської міської ради в судові засідання належить до компетенції представника Глянцева В.В., яким підписано вказане клопотання з посиланням на неможливість направлення представника Сумської міської ради в судове засідання. Крім того, у зазначеному клопотанні не вказано причин неможливості направлення представника відповідача в судове засідання та відповідних доказів в обґрунтування поважності таких причин.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
30 жовтня 2008 року було укладено договір № 1 між Зарічною районною адміністрацією в м. Суми та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на утримання прибережних смуг водних об'єктів для організації місць масового відпочинку населення, санітарне очищення та благоустрою цієї території в установленому порядку (далі за текстом - Договір).
Згідно пункту 1.1 Договору, позивач зобов'язаний брати участь у комплексному соціально-економічному розвитку району шляхом надання послуг облаштування місць масового відпочинку на закріпленій території прибережної зони санітарного очищення та благоустрою цієї території в порядку та на умовах, визначеним договором.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що територією прибережної зони, на якій позивач надає зазначені в п. 1.1 цього договору послуги є територія прибережної зони річки Псел від будівлі до лісової посадки загальною площею 112 200 кв. м.
Договором на позивача були покладені обов'язки та надані відповідні права, які визначені пунктом 2, зокрема: утримувати прибережну зону за власні кошти в належному санітарному стані, здійснювати її постійне санітарне очищення, прибирання; виконувати за власні кошти благоустрій прибережної зони згідно із затвердженими у встановленому порядку проектами та технологіями, забезпечувати облаштування території відповідно до вимог паспортів благоустрою місць масового відпочинку, розроблених і затверджених управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради; здійснювати торгівлю продовольчими товарами за наявності дозвільних документів відповідно до чинного законодавства України; розміщувати елементи зовнішньої реклами, рекламоносії та елементи зовнішнього благоустрою на підставі проектно-дозвільної документації, затвердженої у встановленому порядку; встановлювати на території прибережної зони малі архітектурні форми та інші конструкції у відповідності до проектної документації, оформленої згідно чинного законодавства.
Згідно завдання та мети вищевказаного Договору щодо комплексного соціально-економічного розвитку району шляхом надання послуг облаштування місць масового відпочинку на закріпленій території прибережної зони санітарного очищення та благоустрою цієї території, у відповідності до встановлених договором прав та обов'язків, спеціалізованою організацією був розроблений проект спорудження сауни та кухні на закріпленій за позивачем території. Даний проект був затверджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради.
На споруджені об'єкти Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” 20 березня 2009р. були виготовлені технічні паспорти (а. с.18), при цьому, колегія суддів зазначає, що в технічних паспортах, виготовлених 20.03.2009р. Комунальним підприємством „Сумське міське бюро технічної інвентаризації” стоїть примітка про неподання до БТІ дозвільної документації, але відповідні будівельні роботи приміщень нежитлового призначення здійснювались відповідно проекту, що затверджений Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до проектів і технічних умов ВАТ „Сумиобленерго”, КП „Міськводоканал”, ВАТ „Сумигаз” споруджені об'єкти підключені до електричної мережі, до міських мереж водопроводу та каналізації, а також до газової мережі.
Колегія суддів зазначає, що підстави набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України також передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто з даної норми також вбачається право власника пред'явити позов про визнання його права власності у разі відсутності у нього документа що підтверджує таке право.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто з даної норми також вбачається право власника пред'явити позов про визнання його права власності у разі відсутності у нього документа що підтверджує таке право.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого рішення про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності право власності на кухню літера “А” за технічним паспортом площею 12,7 кв.м. та сауну літера “Б” за технічним паспортом площею 56,0 кв.м., які розташовані в м. Суми, по вул. Криничній, б/н, що спорудженні у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам, є правомірними і підлягають задоволенню.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
постановила:
Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 06 серпня 2009 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя