Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" листопада 2009 р. Справа № 35/376-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-і особи - не з*явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 206Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.08 р. по справі № 35/376-07
за позовом ПП "СКС-Агро", с. Парасковія
до ВАТ "Насінневе", смт.Чапаєве
3-я особа - Кегичівська райдержадміністрація
3-я особа - Кегичівський районний відділ земельних ресурсів
3-я особа - Державний земельно-кадастровий центр
3-я особа - Представник Парасковіївської сільської ради Лаптєва О.П.
3-я особа - Кегичівська райдержінспекція по використанню та охороні земель
3-і особи - ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5Є; ОСОБА_6; ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_10; ОСОБА_14; ОСОБА_15; ОСОБА_16; ОСОБА_17; ОСОБА_18; ОСОБА_19; ОСОБА_20; ОСОБА_21; ОСОБА_22; ОСОБА_23; ОСОБА_24; ОСОБА_25; ОСОБА_26; ОСОБА_27; ОСОБА_28; ОСОБА_29; ОСОБА_30; ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33; ОСОБА_34
про стягнення 448021,87 грн.
встановила:
У червні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням збільшення позовних вимог) з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди у формі реальних збитків у сумі 96751,87 грн., відшкодування матеріальної шкоди у формі упущеної вигоди у сумі 657068,50 грн., а також віднести на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на знищення посівів на полі № 3 контурі 4, яке знаходиться в його оренді.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача прав на земельні ділянки, на яких було знищено посіви сільськогосподарських культур та невідповідність нормам законодавства документів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2008 р. по справі № 35/376-07 (головуючий суддя - Швед Е.Ю., суддя - Тихий П.В., суддя - Яризько В.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача 96751,87 грн. відшкодування реальних збитків, 657068,50 грн. відшкодування упущеної вигоди, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнуто з відповідача на користь держбюджету України 21800,00 грн. держмита.
Рішення мотивоване тим, що фактично обробку поля на контурі № 4 земель Парасковіївської сільської ради та вирощування на ньому сільськогосподарських культур - кукурудзи та соняшника - здійснював саме позивач, матеріалами справи спростовуються твердження представників відповідача та третіх осіб про наявність у відповідача правових підстав для оброблення попя № 4 земель Парасковіївської сільської ради, оскільки в матеріалах справи відсутні належним чином зареєстровані договори оренди земельних ділянок поля № 4 земель Парасковіївської сільської ради. Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що право власності на сільськогосподарські культури, що були вирощені позивачем на контурі № 4 земепь, які належать до території сіла Парасковія Кегичівського району Харківської області належало позивачу, а у відповідача були відсутні правові підстави для розпорядження майном позивача - посівами (сходами) кукурудзи та соняшника у будь-який спосіб, у тому числі шляхом їх знищення. В результаті знищення відповідачем належних позивачу посівів (сходів) кукурудзи та соняшника порушено право власності позивача та завдано йому збитків, в тому числі реальних збитків у сумі витрат, які були здійснені позивачем для посіву та обробки знищених сільськогосподарських культур у розмірі 96751,87 грн. та сума упущеної вигоди від неправомірних дій відповідача у розмірі 657068,50 грн.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм цивільного права та не відповідає обставинам справи, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та закрити провадження по справі.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що судом не вірно застосована частина 1 статті 331 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки, спір виник у земельних відносинах, то необхідно застосовувати норми Земельного кодексу України, зокрема ст. З , п. «в», «г»ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України, згідно з якою збитки від втрати доходу від вартості не отриманого врожаю з площі 185 га землі мають відшкодовуватись власникам земельної ділянки, через що позовні вимоги заявлені неналежним позивачем.
Відповідач вважає, що посилання позивача на ст. 22 ЦК України є безпідставним, оскільки позивач не має жодних прав ні володіння, ні користування, ні розпорядження земельною ділянкою площею 185 га та посівами розташованими на ній, та цивільні права позивача порушені не були.
Відповідач зазначив, що позивачем не надано доказу, в обґрунтування твердження, що згадана земельна ділянка площею 185 га знаходиться в оренді та обробляється позивачем з 2006 р., та як незареєстровані у відділі земельних ресурсів договори оренди підписані з мешканцями Парасковійської сільської ради, але не з власниками 185 га землі поля № 3 контур 4 та вимога про відшкодування шкоди заподіяної обробітком земельної ділянки площею 185 га заявлена неналежним позивачем
Відповідач вважає, що суд необґрунтовано прийняв в якості доказів пояснення Парасковіївської сільської ради про те, що земельні ділянки їх власників використовувались не за місцем їх розташування, а за домовленістю між керівництвом позивача та відповідача, та пояснення позивача про те, що за домовленістю з відповідачем позивачем оброблялося цілком поле № 3, на якому в оренді в позивача були вісім паїв, а решта знаходились в оренді відповідача і при цьому відповідачем оброблялися інші поля, на яких розташовані земельні ділянки, щодо яких позивачем укладено з власниками паїв відповідні договори оренди, як належні і допустимі докази у справі та вважав правомірним використання позивачем на весні 2007 року поля № 3 контуру 4, на якому здійснено посів кукурудзи та соняшника. Зазначених доказів до матеріалів справи ні з боку позивача, ні з боку інших учасників процесу залучено не було, ні яких усних домовленостей про обмін чи суборенду земельних ділянок громадян між керівниками ВАТ «Насіннєве»та ПП «СКС-Агро»не існувало і не існує, а посилання суду на відсутність заперечень з боку представника відповідача про наявність домовленості між керівниками ВАТ «Насіннєве»та ПП «СКС-Агро» є таким, що не відповідає дійсності, оскільки це питання (про наявність чи відсутність заперечень відповідача судом не досліджувалось), а відповідачем навпаки обґрунтовано заперечувались будь-які пояснення позивача.
Отже, судом достовірно не встановлено, з допомогою належних та допустимих доказів, факт правомірного використання ПП «СКС-Агро»на протязі 2006 р. та в квітні-червні місяцях 2007 року земельних ділянок власників поля № З контуру № 4.
Представники позивача, відповідача та третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини не прибуття суд не повідомили, не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи спор, який виник між сторонами, пов'язаний з користуванням земельними ділянками та повинен регулюватися нормами земельного законодавства.
Відповідно до ст. 4 Земельного Кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначену обставину та безпідставно не застосував норми права регулюючи зазначені правовідношення.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 125 Земельного Кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Суд першої інстанції встановивши, що позивач не мав належним чином зареєстрованих договорів оренди на земельні ділянки поля № 3 контуру № 4 земель Парасковіївської сільської ради, безпідставно вважав, що позивач набув права користування спірними земельними ділянками, правомірно приступив до використання земельних ділянок, зробив посіви, які є його власністю.
Отже, суд порушив вимоги ст.125 Земельного кодексу України, згідно з якою приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
При цьому, суд першої інстанції не досліджував матеріали справи та не звернув уваги на постанову відділу земельних ресурсів у Кегичівському районі Харківської області від 16.11.2007 р. № 15069 про накладення адміністративного стягнення на директора ПП «СКС-Агро»Юхно В.П., за порушення нормативних приписів ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КпАП України за самовільний захват земельної ділянки площею 150,6 га на полі № 4.
Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.07.2007 р. прокуратури Кегичівського району Харківської області встановлено, що у позивача в оренді знаходились 2 земельні ділянки площею 9,84 га в полі контуру № 4, а не 185 га, як стверджував позивач.
Отже, позивач самовільно зайняв земельні ділянки і відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
В зв'язку з тим, що право користування спірними земельними ділянками не оформлено згідно з вимогами діючого законодавства, відсутнє право на відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та матеріальної шкоди у формі упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 90 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок мають право: власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Суд першої інстанції в порушення зазначених норм закону безпідставно, посилаючись на ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, згідно з якими право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі, дійшов неправомірного висновку, що право власності на сільськогосподарські культури, що були вирощені позивачем на самовільно зайнятих земельних ділянках на контурі № 4 земель належало позивачу.
Суд першої інстанції не зазначив із яких правочинів або якими нормами права передбачено набуття права власності на сільськогосподарські культури, що вирощені на самовільно зайнятих земельних ділянках, та хто є її власником.
Згідно зі ст.ст. 90, 95 Земельного Кодексу України тільки власники земельних ділянок та землекористувачі мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.
Як свідчать матеріали справи позивач не є ні власником земельних ділянок, ні землекористувачем, діючим законодавством не передбачено виникнення права власності на сільськогосподарські культури у осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно зі ст. 156 Земельного кодексу України підставами відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам є, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та користувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положення "Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. № 284 із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.
Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи цих комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Отже, збитки відшкодовуються тільки власникам землі і землекористувачам у порядку встановленому законом.
Суд першої інстанції безпідставно вважав, що збитки підлягають відшкодуванню особі , яка не є власником і землекористувачем та що є доведеним розмір реальних збитків та збитків у вигляду упущеної вигоди, так як документи, підтверджуючи правомірність користування земельними ділянками /зареєстровані договори оренди землі/ відсутні /документи про збитки є однобічними та не підтверджують розмір збитків, зокрема не враховані витрати по зібранню врожаю, які позивач не поніс.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно, вважаючи особу, яка самовільно зайняла земельні ділянки, власником сільськогосподарських культур, та що зазначеній особі, а не власникам земельних ділянок., завдана шкода задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. В зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 4, 90, 95, 125, 156, 157 Земельного Кодексу України, ст. ст. 101-105 ГПК України, судова колегія
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області 09.04.08 р. по справі № 35/376-07 скасувати та прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Стягнути з ПП "СКС-Агро" (64023, Харківська область, Кегичівський район, с. Парасковія, вул. Йосипа Доценко, 39, п/р № 2600455898 у ХОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 34079670) на користь ВАТ «Насіннєве» (64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Чапаєво, вул. 50-річчя Жовтня, 20, п/р № 26002052225054 у Кегичівському відділенні ХГРУ «Приватбанк», МФО 351533, код ЄДРПОУ 00387080) - держмито по скарзі у сумі 3887 грн. 50 коп.
Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 09.11.2009 р.