Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" листопада 2009 р. Справа № 58/157-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. (доповідач), Плужник О.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом - не з'явився
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом вх. № 2950Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.09 р. по справі № 58/157-09
за позовом ТОВ "Валон-К", м. Луцьк
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про стягнення 4800,00 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до ТОВ "Валон-К", м. Луцьк
про стягнення 7000,00 грн. -
встановила:
В червні 2009 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Валон-К", м. Луцьк звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків 4800 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором-заявкою на разове перевезення вантажу від 23.01.2009 р.
В липні 2009 року відповідач звернувся до господарського суду з зустрічним позовом в якому просив суд стягнути з відповідача 7000 грн. Свої зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовував тим, що позивач використовуючи комерційну інформацію відповідача, відмовився від експедирування за Заявкою-договором на разове перевезення вантажу, укладеного між сторонами 23.01.2009 року, чим завдав шкоди відповідачу в сумі 200,00 грн. у формі упущеної вигоди. Крім того, відповідач зазначав що позивач своїми неправомірними діями наніс йому моральну шкоду у розмірі 4800,00 грн. Також, відповідач просив суд стягнути з позивача 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2009 р. (суддя Присяжнюк О.О.) по справі № 58/157-09 первісний позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 4800,00 грн. боргу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором-заявкою на разове перевезення вантажу від 23.01.2009 р.; що відповідач не надав суду жодного доказу, який би міг довести факт невиконання позивачем умов Заявки - договору на разове перевезення вантажу від 23.01.2009 року, а так само факт завдання йому моральної шкоди та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно та всупереч матеріалам справи встановив той факт, що позивач здійснював перевезення за спірними накладними саме на виконання укладеної між сторонами договору-заявки від 23.01.09 р., оскільки у вказаних накладних відсутні будь-які посилання на згаданий договір-заявку, а замовниками перевезення в даних документах визначено не відповідача, а зовсім інші господарюючі суб'єкти. Разом з тим, відповідач також зазначає, що сам договір-заявка від 23.01.09 р. в розумінні ст. ст. 909 ЦК України не може вважатися договором на перевезення вантажу, укладеним належним чином та ін.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неприбуття представника не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 23.01.2009 р. між сторонами укладено Заявку -договір на разове перевезення вантажу (лікьоро-горілчаної продукції) по маршруту Бєлгород Дністровський - Львів, автомобілем марки „Renault magnum" реєстраційний НОМЕР_3 з напівпричепом марки „schmitz" реєстраційний НОМЕР_2. Згідно з даною заявкою - договором плата за надані послуги становить 4 800 гривень. Вищевказаною заявкою - договором визначено дату завантаження - 23.01.2009 року, а водієм, визначено гр. ОСОБА_4
Матеріали справи також свідчать про те, що позивач 23.01.2009 р. здійснив перевезення вантажу за обумовленим сторонами в заявці-договорі маршрутом, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними від 23.01.2009 року Серії 01 АААШ за № № 200534, 200535, 200536 та 200537 до дорожнього листа № 855595
На вищевказаних накладних містяться відмітки вантажоодержувачів про отримання вантажу, а також печатки одержувачів на кожній з товарно-транспортних накладних, а саме:
- за накладними Серії 01 АААШ за №№ 200534, 200535 вантаж був одержаний ТОВ "Овація";
- за накладною Серії 01 АААШ за № 200536 вантаж був одержаний Львівською філією ТОВ "Алкодом";
- за накладною Серії 01 АААШ за № 200537 вантаж був одержаний ТОВ "Ідеа Трейд".
Перевезення вантажу було також здійснено водієм ОСОБА_4 на автомобілі, який сторони обумовили в заявці-договорі від 23.01.2009 р.
Будь-яких зауважень стосовно невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за заявкою-договором від 23.01.2009 р. від відповідача не надходило.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором-заявкою на разове перевезення вантажу від 23.01.2009 р.; що відповідач не надав суду жодного доказу, який би міг довести факт невиконання позивачем умов Заявки - договору на разове перевезення вантажу від 23.01.2009 року, а так само факт завдання йому моральної шкоди та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи, правовідносини що склалися між сторонами в процесі укладання та виконання заявки-договору від 23.02.2009 р. мають характер договору перевезення вантажу.
Суд першої інстанції правомірно, з посиланням на відповідні вимоги чинного законодавства України, зазначив про обов'язок саме відповідача, як замовника перевезення, оплатити це перевезення. Вказане підтверджується зокрема наступним.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Вимоги зазначеної статті свідчать про обов'язок саме відправника товару (замовника перевезення) здійснити оплату перевезення. Відповідно до заявки-договору від 23.01.09 р. відправником товару в розумінні ст. 909 ЦК України є саме відповідач, оскільки саме він є замовником перевезення, та таким чином зобов'язаний оплатити вартість цього перевезення.
Вказане спростовує доводи відповідача про нібито безпідставність покладення на нього судом обов'язку оплатити товар з тих підстав що в заявці-договорі від 23.01.09 р. не визначено особу, яка повинна здійснювати оплату перевезення.
Крім того, також безпідставними є доводи відповідача про те, що він нібито є неналежним відповідачем по даній справі з посиланням на те, що в спірних товарно-транспортних накладних від 23.01.2009 року перевізником спірного вантажу визначено ПП "Долгополов", а замовником (платником) та відправником вантажу - ТОВ "Вин-Агро", тобто вважає що позивач здійснив перевезення спірного вантажу самостійно та відмовився від послуг відповідача.
Безпідставність таких доводів підтверджується зокрема тим, що водієм автомобілю, на якому здійснювалося перевезення спірного вантажу з вищевказаною Заявкою - договором, був ОСОБА_4, як і було визначено у Заявці-договорі. Крім того, до матеріалів справи позивачем надано документальне підтвердження того, що водій ОСОБА_4 знаходиться у трудових відносинах з ТОВ "Валлон-К", а у відповідності до Наказу ТОВ "Валлон-К" за № 87 від 26.12.2008 року за водієм ОСОБА_4 закріплений автомобіль „Renault magnum" реєстраційний НОМЕР_3 з напівпричепом марки „schmitz" реєстраційний НОМЕР_2, на якому було здійснено перевезення вантажу. Також, позивачем надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію посвідчення про відрядження № 7, видане на підставі наказу ТОВ "Валлон - К" за № 12 від 20.01.2009 року з метою перевезення вантажів, зокрема, і за спірним маршрутом. Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних завантаження вантажу здійснено в день, визначений сторонами в спірному договорі-заявці, тобто 23.01.2009 р. Також тотожними в заявці договорі і накладних є найменування перевезеного товару та маршрут перевезення.
Беручи до уваги викладене, а також те, що будь-яких зауважень стосовно невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за заявкою-договором від 23.01.2009 р. від відповідача не надходило, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за заявкою-договором від 23.01.09 р. щодо перевезення вантажу.
З урахуванням вказаного, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 4800 грн. заборгованості є також законними та обґрунтованими.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.09 р. по справі № 58/187-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повний текст постанови підписано 06.11.09 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.