Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" листопада 2009 р. Справа № 07/171-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. (доповідач), Плужник О.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2605Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.09 р. по справі № 07/171-09
за позовом ТОВ Виробничо-торгівельної фірми "Лемус", м. Дніпропетровськ
до ЗАТ "Індустріальна науково-технологічна компанія "ІНТЕК", м. Харків
про стягнення 10692,36 грн.
встановила:
В травні 2009 р. позивач - ТОВ ВТФ "Лемус", м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень та доповнень просив суд стягнути з відповідача - "Індустріальна науково-технологічна компанія "Інтек", м. Харків 8011 заборгованості, 1591,62 грн. інфляційних, 296,30 грн. річних, 1500 грн. додаткових витрат по справі та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2009 р. (суддя Інте Т.В.) по справі № 07/171-09 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 8011 грн. основного боргу, 1534,05 грн. інфляційних нарахувань, 295,12 грн. річних, 101,39 грн. державного мита та 310,65 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 57,57 грн. інфляційних нарахувань, 1,18 грн. річних та 1500,00 грн. додаткових витрат по справі, в позові відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару; що інфляційні та річні в визначеній судом сумі підлягають стягненню з відповідача на підставі вимог чинного законодавства України; що вимоги про стягнення 1500 грн. додаткових витрат не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів понесення таких витрат.
Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення з нього 57,57 грн. інфляційних та 1,32 грн. річних не погоджується, вважає рішення в даній частині необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення у вказаній частині скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення невірно визначив суму інфляційних та річних, які підлягають стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання. Крім того, відповідач також посилається на порушення господарським судом під час розгляду даної справи його процесуальних прав, що на думку відповідача призвело до прийняття судом неправильного рішення та ін.
Сторони в судове засідання своїх представників не направили.
Позивач відзиву чи пояснення по скарзі не надав.
Відповідач надав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день, в зв'язку з неможливістю прибуття представника на відповідача на дане судове засідання.
Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, позивачем, на підставі гарантійного листа відповідача (а.с.14) поставлено відповідачу товар на суму 8011,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0-00000023 від 27.02.08 р. та довіреністю ЯОЮ № 756105 від 26.02.08 р. (а.с.12-13).
Відповідно до вказаного гарантійного листа, відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 14 банківських днів з моменту отримання.
Таким чином, враховуючи дату здійснення поставки відповідач повинен був оплатити товар до 18.03.09 р., але відповідних розрахунків з позивачем так і не здійснив. Факт наявності заборгованості відповідач не заперечує.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару; що інфляційні та річні в визначеній судом сумі підлягають стягненню з відповідача на підставі вимог чинного законодавства України; що вимоги про стягнення 1500 грн. додаткових витрат не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів понесення таких витрат.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару у встановлений в гарантійному листі строк не виконав, та фактично не заперечує проти наявності в нього заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8011,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки не виконав його в строк визначений змістом зобов'язання, в зв'язку з чим, зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні та річні за весь час прострочення.
Перевіривши, з урахуванням всього часу прострочення виконання зобов'язання, правильність нарахування судом до стягнення розміру інфляційних та річних колегія суддів приходить до висновку про правильність їх нарахування в визначеному господарським судом розмірі, в зв'язку з чим, відповідні висновки суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1534,05 грн. інфляційних та 395,12 грн. річних є також законними та обґрунтованими.
Посилання відповідача про неправильність нарахування судом вказаних санкцій свого підтвердження не знайшли.
Крім того, також правомірними є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 1500 грн. додаткових витрат по справі з підстав недоведеності позивачем факту понесення таких витрат.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.09 р. по справі № 07/171-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повний текст постанови підписано 06.11.09 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.