Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" листопада 2009 р. Справа н.н. №63/69-09
(попередній №35/399-09)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шутенко І.А.
при секретарі Сємєровій М.С.
за участю представників сторін:
позивача - Богомолов С.О. (дов. б/н від 18.10.2008 року);
відповідача -Кузін Л.В. (дов. №980-107 від 23.03.2009 року);
3-ї особи -Зучєк Є.Н. (дов. №1 від 13.01.2009 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спільного підприємства "Радміртех" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (вх. №2896 Х/2-6)
на рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2009р. по справі №63/69-09
за позовом Спільного підприємства "Радміртех" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків,
до Державного підприємства науково-дослідного і проєктного інституту "Союз" м.Харків,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м.Харків,
про стягнення 2434,79 грн. збитків, -
встановила:
У жовтні 2008 року Спільне підприємство "Радміртех" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства науково-дослідний і проектний інститут "Союз" та просило суд з урахуванням уточнень до позовної заяви зобов'язати керівника ДП НДПІ "Союз" забезпечити СП "Радміртех" у формі ТОВ можливість користуватись комунальними послугами, електроенергією та телефонним зв'язком в орендованих нежитлових приміщеннях за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 168, загальною площею 1750,8 кв.м; та стягнути з ДП НДПІ "Союз" на користь СПР "Радміртех" у формі ТОВ збитки у розмірі 2434,79 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2008 року по справі № 35/399-08 (суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено частково . Зобов'язано ДП НДПІ "Союз" забезпечити СП "Радміртех" у формі ТОВ можливість користуватись комунальними послугами в орендованих нежитлових приміщеннях за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна, 168, загальною площею 1750,8 кв.м. Стягнуто з ДП НДПІ "Союз" на користь СП "Радміртех" у формі ТОВ витрати по сплаті держмита в сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1, а.с. 129-131).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2008 р. по справі 35/399-08 скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання керівника ДП НДПІ "Союз" забезпечити СП "Радміртех" у формі ТОВ можливість користуватись комунальними послугами в орендованих нежитлових приміщеннях за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 168, загальною площею 17540,8 кв.м, та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено (т.1 а.с. 177-181).
Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.09 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 р. у справі № 35/399-08 скасовано в частині залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2008 р. щодо відмови позові в частині стягнення збитків, направлено справу до господарського суду Харківської області для розгляду вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Радміртех»про стягнення з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут «Союз»2434,79 грн. збитків. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 року залишено без змін (т.2 а.с. 38-43).
Під час нового розгляду рішенням від 01.09.2009 року господарський суд Харківської області по справі н.н. №63/69-09 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні позову про стягнення 2434,79 грн. збитків відмовлено повністю (т.2 а.с. 69-71).
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 01.09.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт вважає, що відповідачем не надано доказів причин невиконання умов договору, що призвело до неможливості проведення позивачем господарської діяльності в орендованих приміщеннях.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу суду не надали.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача -залишити без задоволення.
Представник третьої особи у судовому засіданні надав усні пояснення та зазначив, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області не є стороною у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем та залишив вирішення спору на розсуд суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2009 року заявив усне клопотання про направлення судом повідомлення до прокуратури в порядку частини 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України про порушення позивачем законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, обґрунтовуючи тим, що позивач незаконно звертається до суду.
Колегія суддів, порадившись, відмовила представнику відповідача в задоволені клопотання у зв'язку з тим, що представником відповідача не було доведено та обґрунтовано твердження, а судом не встановлено факт порушення позивачем діючого законодавства, за яке передбачена кримінальна відповідальність, як цього вимагають приписи статті 90 Господарського процесуального кодексу України.
Висновок колегії суддів узгоджується з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 02.12.1992 року №01-6/1444 «Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України», де зазначено, що повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури (ч.4 ст. 90 ГПК) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2003р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та СП “Радміртех” у формі ТОВ було укладено договір оренди № 733-Н, відповідно до умов якого позивачеві було передано у строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на першому та другому поверсі частини лабораторно-конструкторського корпусу загальною площею 1750,8 кв.м, розташовані за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна,168, що знаходиться на балансі Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту “Союз”.
Відповідно до п.5.8 договору від 01.11.2003 року позивач зобов'язався укласти у 2-місячний термін з дати підписання договору оренди з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг позивачеві з наданням орендодавцю (третій особі по справі) копії цього договору.
На виконання даного пункту договору 05 січня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №391-У про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до п.2.1.1 договору відповідач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прилеглої до нього території, створення необхідних умов для знаходження в ньому, здійснення господарської діяльності, в тому числі орендарю та його працівникам згідно з вимогами діючого законодавства про користування будівлями.
Відповідно до додатку №1 до договору до переліку комунальних послуг, що надаються позивачеві віднесено: електроенергію, водопостачання, водовідвід, послуги внутрішнього телефонного зв'язку, послуги пасажирського ліфта, утримання будівлі та прилеглої території.
В своїй позовній заяві позивач посилається на той факт, що, починаючи з 15.10.2008 року відповідачем навмисно вчинені дії, які позбавили позивача можливості отримувати комунальні послуги та електроенергію, а також послуги телефонного зв'язку. На підтвердження таких протиправних дій відповідача позивачем додано до позовної заяви доповідні записки головного бухгалтера СП “Радміртех” Іванової А.В. від 16.10.2008 року та 15.10.2008 року (том 1, а.с. 31-32), акти про відсутність електроенергії та води від 17.10.2008 року, 16.10.2008 року, 15.10.2008 року, 20.10.2008 року (том 1, а.с. 36-39).
Як встановлено судами апеляційної та касаційної інстанції, підчас розгляду справи, позивачем надані докази, а саме, акти: про відсутність електроенергії та води в орендованих приміщеннях з 15 по 20.10.2008 року, які складені працівниками позивача -генеральним директором Поповим В.В., технічним директором Новіковим А.В. та головним бухгалтером Івановою А.В. без присутності представників відповідача. До того ж акти та доповідні записки не вручались та не надсилались відповідачеві.
Крім того, судами встановлено, що з проблемою відсутності в орендованому приміщенні електроенергії позивач звернувся до відповідача 17.10.2008 року листом №206, проте як позовна заява до суду подана 16.10.2008 року. В уточненій позовній заяві від 04.11.2008 року позивач взагалі зазначив, що постачання електроенергії та води в орендованих приміщеннях 20.10.2008 року було відновлено.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової ( матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 174 Господарського кодексу України, щодо підстав виникнення господарських зобов'язань.
Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань. Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
П.4 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин , який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.
Законодавцем встановлено, що для застосування цивільно-правової відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, за загальним правилом, з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України позивач повинен довести наявність збитків (їх розмір), порушення зобов'язання заподіювачем та причинний зв'язок між ними.
Важливим елементом є встановлення безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи -наслідком такої протиправної поведінки. Позивачем не доведено, що дії відповідача чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у позивача -наслідком такої поведінки відповідача.
Враховуючи те, що позивачем не доведений факт вчинення відповідачем дій, які позбавили його можливості отримувати комунальні послуги та електроенергію, не доведено наявність і розмір збитків, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, а також вини представника відповідача, підстав для задоволення вимоги про стягнення збитків, що складаються із заробітної плати, виплаченої працівникам позивача під час простою, немає. Окрім того, постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 року по справі №35/399-08 встановлено, що у даній справі взагалі був відсутній факт порушення прав позивача на отримання послуг.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржуване рішення господарського суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Спільного підприємства „Радміртех” у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
В задоволенні клопотання представника Державного підприємства науково-дослідного і проєктного інституту "Союз" про надіслання повідомлення прокурору в порядку частини 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України - відмовити.
Апеляційну скаргу Спільного підприємства „Радміртех” у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.09.2009 року по справі н.н. № 63/69-09 (попередній №35/399-09) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом місяця може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Шутенко І.А.
Повний текст постанови підписаний 05.11.2009 року.