Україна
Харківський апеляційний господарський суд
«04»листопада 2009 р. Справа № 29/237-09
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Камишевої Л.М., судді Івакіної В.О., судді Токара М.В.,
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Антонова К.А., довіреність № 1 від 01 червня 2009 року, після перерви
не з'явився,
відповідача -не з'явився, після перерви з'явився Пономарьов С.М., довіреність б/н від 06 вересня 2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 2629Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2009 року у справі № 29/237-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", м. Київ
до Закритого акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" м. Харків
про стягнення 208275,00 гривень
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 30 липня 2009 року у справі № 29/37-09 (суддя Тихий П.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, зокрема на те, що вантаж, відповідно до замовлень-договорів №07014-08 від 18.02.2008р., №07236-07 від 17.12.2007р., № 07233-07 від 17.12.2007р. не доставлено у призначене місце своєчасно. Просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, доказів про поважність причин неявки у судове засідання не надав, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 28 жовтня 2009 р. було оголошено перерву до 14:10 год. 04 листопада 2009 р. для виготовлення повного тексту постанови.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційного подання в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень до позову), в якій просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 208275 гривень відповідно до виставлених відповідачу рахунків-фактур №71102-А-08002/1 від 19.02.2008 р., №71102-А-08001/1 від 19.02.2008 р., №71102-08024/1 від 02.04.2008 р. за зберігання вантажу відповідача за договором №04/10 від 04.10.2007 р. на складі у Жешуві (Польща) під час його утримання у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за надані транспортно-експедиційні послуги (а.с.73).
Як вбачається із матеріалів справи, 4 жовтня 2007 року між ТОВ «М енд М Милітцер і Мюнх Україна ГмбХ»та ЗАТ «Харківський плитковий завод»укладений договір-доручення № 04/10 на транспортно-експедиційне обслуговування.
Відповідно до статі 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами є, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Спірним договором врегульовані та визначені порядок взаємовідносин експедитора та замовника, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-доповненнях до даного договору, і які є невід'ємною частиною договору (п. 11 договору).
Як зазначено в розділі 2 цього договору міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до діючих на території України нормативних актів. Виконання кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення. Доповнення та замовлення є невід'ємною частиною договору. Факт виконання кожного автомобільного перевезення, а також розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт.
Позивач прийняв до перевезення відповідний вантаж відповідача на підставі заявок-договорів № 07236-07 від 17.12.2007р., № 07233 від 17.12.2007р., № 07014-08 від 18.02.2008р, які є невід'ємною частиною договору 4/10 від 4 жовтня 2007 року.
Цими заявками-договорами сторонами обумовлені, зокрема, дата загрузки позивачем вантажу, його найменування та кількість, погоджений строк доставки відповідачу, а також порядок проведення оплати за виконані позивачем роботи.
Так, згідно із заявками-договорами:
- № 07236-07 від 17.12.2007 р. позивач зобов'язаний 18 грудня 2007 року завантажити вантаж в Італії та доставити його відповідачу 24-25 грудня 2007 року. Оплата повинна бути здійснена відповідачем протягом 10 днів по факсокопіям актів виконаних робіт (а.с. 18).
- № 07233-07 від 17.12.2007р. позивач зобов'язаний 17 грудня 2007 року завантажити вантаж в Італії та доставити його відповідачу 24.12.2007 року. Оплата повинна бути здійснена відповідачем протягом 10 днів по факсокопіям актів виконаних робіт (а.с. 24).
- № 07014-08 від 18.02.2008р. завантаження мало відбутися 18 лютого 2008
року з доставкою вантажу відповідачу 25.02.2008 року . Оплата повинна бути здійснена протягом 2-х днів по факту подачі автомобіля під завантаження. Крім того, в цій заявці-договорі сторони передбачили, що в разі ненадходження коштів на рахунок, вантаж буде притриманий на складі у Жешуві до погашення заборгованості (а.с.12).
Статтею 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачено право експедитора притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
Суть притримання як способу забезпечення виконання зобов'язання відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України полягає, по-перше, в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її до виконання боржником зобов'язання, по-друге, в тому, що кредитор має право на задоволення своїх вимог з вартості притриманої речі.
Відповідно до частини 1 статті 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Як вбачається з листа № 336 від 23.01.2008 року, направленого відповідачем на адресу позивача, у відповідача склалася кредиторська заборгованість перед позивачем на загальну суму 395922,35 грн., яку відповідач запропонував погасити згідно з наданим ним графіком до 31 березня 2008 року (а.с.32).
Листом № 31 від 21.02.2008 року позивач зазначив, що згідно з транспортним замовленням № 07014-08 від 18.02.2008 року вантаж буде утримуватися в його віданні до повного погашення заборгованості за рахунками № 71102-А-08001 та № 71102-А-08002 на загальну суму 209441,84 грн., оскільки зазначена сума не включена в графік погашення заборгованості, зазначений в листі за вих. № 336 від 23.01.2008 року (а.с. 30).
Разом з тим, доказів повідомлення відповідача про факт подачі автомобіля під завантаження у зазначений строк згідно умов, викладених у заявці-договорі № 07014-08 від 18.02.2008 року, позивач до суду не надав, а тому його посилання на несвоєчасну оплату за договором є необґрунтованими.
Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 48 від 24 березня 2008 року, в якому зазначив про те, що позивач змушений був притримати вантаж згідно із замовленнями № 07233-07 від 17.12.2007 р. та № 07236-07 від 17.12.2007 року та у зв'язку з притриманням вантажу були понесені позивачем збитки у розмірі 147824 грн. та виставлені рахунки-фактури № 71102-А-08002 від 19.02.2008 р. та № 71102-А-08001 від 19.02.2008 р. (а.с.33).
Як вбачається із платіжного доручення № 34, грошові кошти у сумі 27644 євро, які заявлені позивачем до стягнення в якості збитків за притримання вантажу на території Польщі, сплачені ним 08 липня 2009 року (а.с.76).
Позивач звернувся до господарського суду про стягнення зазначеної суми збитків 2 червня 2009 року.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємство, установа, організація, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на час звернення з позовною заявою до суду у позивача були відсутні підстави звертатися з позовом про стягнення збитків, які він просив стягнути з відповідача, оскільки підстави для їх стягнення були відсутні, оскільки на час звернення позивачем з позовом вартість зберігання притриманого вантажу ним не була сплачена особі, яка зберігала цей вантаж.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що статтею 594 ЦК України передбачено право на притримання речі, проте питання щодо відшкодування вартості зберігання притриманої речі, як договором-дорученням № 04/10 на транспортне-експедиційне обслуговування від 04 жовтня 2007 року, так і чинним законодавством не передбачено.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач притримав вантаж, по якому ще не настав строк оплати, а тому його твердження про притримання вантажу по зазначеним накладним не ґрунтується на матеріалах справи.
Крім того, посилання позивача, як на підставу стягнення з відповідача збитків на статтю 623 Цивільного кодексу України не може бути підставою для стягнення заявленої суми, оскільки зазначена правова норма регулює питання відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, а позивачем заявлені до стягнення збитків, які складають вартість зберігання притриманої речі.
Договірні відносини, які б регулювали відшкодування вартості притримання речі, між сторонами відсутні.
Щодо пропуску позивачем строку позовної даності, на який посилався суд в оскаржуваному рішенні як на одну із підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, то судова колегія дійшла висновку, що зазначені посилання протирічать нормам чинного законодавства, але в сукупності з іншими обставинами, наявними в матеріалах справи, не є підставою для задоволення позовних вимог.
Помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, а тому у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2009 року у справі № 29/237-09 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30 липня 2009 року у справі № 29/237-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
суддя Івакіна В.О.
суддя Токар М.В.