Україна
Харківський апеляційний господарський суд
04 листопада 2009 року Справа № 62/05-09
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Карбань І.С.,
судді Бабакової Л.М.,
судді Шутенко І.А. - доповідач,
при секретарі - Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
позивача - Овчаренко Н.В. (дов. б/н від 31.12.2008р.),
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - не з'явися,
3-го відповідача - ОСОБА_2 (паспорт), ОСОБА_3 (дов. б/н від 05.08.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу СПДФО ОСОБА_2 (вх. № 3051 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2009 р. по справі № 62/05-09
за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»в особі Дніпропетровської філії, смт. Золочів, Харківська область,
до відповідачів: 1. СПДФО ОСОБА_4, м. Балаклея,
2. СПДФО ОСОБА_5, м. Балаклея,
3. СПДФО ОСОБА_2, м. Балаклея,
про стягнення 3026,99 грн., -
встановила:
Позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»в особі Дніпропетровської філії, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів, СПДФО ОСОБА_4, СПДФО ОСОБА_5, СПДФО ОСОБА_2, 3026,99 грн. заборгованості, з яких: 2224,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 507,40грн. відсотків та 295,59 грн. пені за неналежне виконання першим відповідачем, СПДФО ОСОБА_4, зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р., а також невиконанням другим та третім відповідачами, СПДФО ОСОБА_5, СПДФО ОСОБА_2, зобов'язань за договором поруки №16 від 24.03.2008р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2009р. по справі №62/05-09 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено, стягнено солідарно з СПДФО ОСОБА_4, СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_2 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі Дніпропетровської філії 2224,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 507,40 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 295,59 грн. пені, 102,00грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Третій відповідач, не погоджуючись з рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2009 р., подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме, місцевий господарський суд не прийняв до уваги той факт, що договори кредиту № ДК 59-14 від 24.03.2008 р. та поруки № 16 від 24.03.2008 р. були укладені від імені позивача неповноважною особою.
Апелянт зазначає, що договір кредиту № ДК 59-14 від 24.03.2008 р. та договір поруки № 16 від 24.03.2008 р., від імені позивача були укладені менеджером з надання кредитів Земліним В.М., який на час підписання зазначених договорів діяв на підставі Положення про Балаклійське відділення Харківської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України», розпорядження № 30 від 24.03.2008 р. та довіреності від 03.01.2008 р.
Положення про Балаклійське відділення Харківської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»було затверджено наказом директора Харківської філії позивача № 2-ОД від 20.08.2007 р., але, згідно вимог п. п. «і»п. 11.3. розділу 11 Статуту позивача, затвердження Положення відокремлених підрозділів (філій, відділень, представництв тощо) віднесено до виключної компетенції загальних зборів Позивача. Таким чином, апелянт вважає, що Положення, на підставі якого діяв Землін В. М., було затверджене неналежним чином.
Крім того, апелянт зазначає, що в своїх клопотаннях він просив суд першої інстанції зобов'язати позивача надати суду та відповідачам належним чином засвідчену копію документу, в якому виписані правила надання ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»та Дніпровською філією ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»кредитів суб'єктам підприємницької діяльності, який повинен був підтвердити або спростувати позицію 3-го відповідача щодо неправомірності укладання Земліним В. М. договору кредиту №ДК 59-14 від 24.03.2008 р. та Договору поруки № 16 від 24.03.2008 р.
Перший відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась на адресу апеляційного господарського суду з поштовою відміткою на конверті «за зазначеною адресою не проживає».
Другий відповідач відзив на апеляційну скаргу також не надав, у судове засідання не з'явився, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. про прийняття апеляційної скарги до провадження повернулась на адресу апеляційного господарського суду з поштовою відміткою на конверті «за зазначеною адресою не проживає».
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101ГПК України, заслухавши доводи представника позивача, третього відповідача та його представника, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження встановлено, що 24.03.2008р. між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»в особі Баклійського відділення Харківської філії (правонаступником якої, згідно протоколу загальних зборів учасників №20 від 08.09.08р., є позивач) та СПДФО ОСОБА_4 укладено договір кредиту №ДК59-14, відповідно до п.1.1 якого, кредитор (позивач) зобов'язався надати позичальникові (СПДФО ОСОБА_4) грошові кошти (кредит) на розвиток власного бізнесу у розмірі 4000,00грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування на умовах, передбачених цим договором.
Кінцевою датою повернення кредиту, відповідно до п.2.1. кредитного договору №ДК59-14 від 24.03.2008р., є 25.12.2008р.
Відповідно до п.4.3. кредитного договору №ДК59-14 від 24.03.2008р., повернення кредиту і сплата відсотків за ним здійснюється СПДФО ОСОБА_4 (позичальником) готівкою через касу позивача (кредитора) або шляхом нарахування перерахування на його поточний рахунок через банк, у порядку та терміни, відповідно до наступного графіка: 25.04.08р.-544,00грн.; 26.05.08р.-544,00грн.; 25.06.08р.-544,00грн.; 25.07.08р.-544,00грн.; 26.08.08р.-544,00грн.; 25.09.08р.-544,00грн.; 27.10.08р.-544,00грн.; 25.11.08р. -544,00грн.; 25.12.08р.-555,00грн.;
Всього сума, яка підлягає сплаті за даним графіком з урахуванням відсотків за користування кредитом, складає 4907,40грн.
За користування кредитом позичальник, відповідно до умов кредитного договору №ДК59-14 від 24.03.2008р., зобов'язаний сплатити відсотки у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту - 25.12.2008р. у розмірі 2,5% від суми кредиту на місяць.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.01р., фінансовим кредитом є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, інших актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р. виконав в повному обсязі, надав СПДФО ОСОБА_4 кредит у сумі 4000,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером №60 від 24.03.2008р. Однак, перший відповідач, СПДФО ОСОБА_4, свої зобов'язання з кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р., виконував не своєчасно та не в повному обсязі.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно матеріалів справи, СПДФО ОСОБА_4 до каси позивача, згідно прибуткових касових ордерів №509, №510 від 29.04.08р., №644, №643 від 27.05.08р., №791, №792 від 25.06.08р. та №967,№966 від 04.08.08р. в якості погашення кредиту та відсотків за його користування було сплачено 2176,00грн., з яких 1776,00 грн. в якості оплати основної суми кредиту, а 400,00грн. сплата відсотків за його користування.
Внаслідок порушення СПДФО ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р. щодо своєчасного та повного повернення кредиту, а також сплати відсотків за його користування, у неї утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позовної заяви складає 2731,40грн., з яких: 2224,00 грн. основної суми кредиту та 507,40грн. відсотків за його користування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з СПДФО ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р. в сумі 2731,40грн., з яких: 2224,00 грн. основної суми кредиту та 507,40грн. відсотків за його користування.
Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.08р. з боку СПДФО ОСОБА_4, між позивачем та СПДФО ОСОБА_5 (2-й відповідач) та СПДФО ОСОБА_2 (3-й відповідач) було укладено договір поруки №16 від 24.03.2008р., згідно якого поручителі (СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_2) зобов'язались перед кредитором (позивач) відповідати за виконання боржником (СПДФО ОСОБА_4) зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.08р. щодо повернення кредиту, сплати позивачеві відсотків за користування цим кредитом, а також збитків, штрафів та пені, передбачених умовами цього Кредитного договору.
Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником
Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п.3.2. договору поруки №16 від 24.03.08р., у випадку невиконання боржником (СПДФО ОСОБА_4) зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р., боржник і поручителі (СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_2) відповідають перед кредитором (позивачем) як солідарні боржники.
Пунктом 3.4. договору поруки №16 від 24.03.2008р. встановлено, що при невиконанні (частковому невиконанні) боржником (СПДФО ОСОБА_4) своїх зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р., поручителі (СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_2) зобов'язуються здійснити виконання порушеного боржником (СПДФО ОСОБА_4) зобов'язання за Кредитним договором протягом двох банківських днів із дня пред'явлення пред'явлення до нього вимоги кредитором (позивачем) або повідомлення боржника (СПДФО ОСОБА_4.) про неможливість сплати зазначених сум.
Через порушення СПДФО ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до поручителів (СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_2) з претензійними листами №26 від 20.11.08р. та №21 від 20.11.08р. з вимогою повернути заборгованість за кредитним договором, а також заборгованість по відсоткам протягом трьох днів з моменту отримання даного листа. Факт направлення вимоги підтверджується також наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією зведеного реєстру поштових відправлень зі штемпелем поштового відділення «Укрпошти»20.11.2008р.
Вказані листи-вимоги позивача були залишені СПДФО ОСОБА_5 та СПДФО ОСОБА_2 без відповіді та без задоволення.
З огляду на наведене вище, та приймаючи до уваги, що СПДФО ОСОБА_4 не своєчасно та не в повному обсязі виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.08р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.08р. в сумі 2731,40грн., з яких: 2224,00 грн. основної суми кредиту, а 507,40грн. відсотків за його користування.
Стосовно позовних вимог про стягнення 295,59 грн. пені за непогашення у строк платежів за кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р., колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6.1. кредитного договору №ДК59-14 від 24.03.2008р., за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Враховуючи, що перший відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по поверненню кредиту та сплаті процентів за його користування, в термін, встановлений кредитним договором №ДК59-14 від 24.03.2008р., та враховуючи, що розмір пені, нарахованої позивачем за несвоєчасне внесення першим відповідачем платежів, відповідає вимогам чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача пені в сумі 295,59 грн.
Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що Землін В.М. не мав права підписувати від імені ТОФ "Фінансова компанія "Надія України" договір кредиту №ДК 102-25 від 15.05.2008р. та договір поруки №42 від 19.05.2008р. та на те, що позивач не надав суду належним чином засвідчену копію документу, в якому виписані правила надання ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»та Дніпровською філією ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»кредитів суб'єктам підприємницької діяльності з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, Землін В.М. укладаючи договір кредиту №ДК 59-14 від 24.03.08р. та договір поруки №16 від 24.03.08р. діяв на підставі довіреності від 03.01.08р. та положення про Балаклійське відділення Харківської філії ТОВ "Фінансова компанія "Надія України", а також розпорядження №30 від 24.03.08р.
Відповідно до довіреності від 03.01.2008р., виданої менеджеру з надання кредитів Земліну В.М. генеральним директором ТОВ "Фінансова компанія "Надія України", вказаній особі надається право укладати від імені ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" договори кредиту, поруки, додаткові угоди до зазначених договорів, підписувати будь-які інші документи, пов'язані з виконанням зазначених договорів.
Крім того, листом №53 від 09.09.2009р. ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" за підписом генерального директора Баркова А.В. повідомила, що всі договори поруки та кредиту, укладені Земліним В.М. схвалені генеральним директором товариства.
Колегія суддів зазначає, що договір кредиту №ДК 59-14 від 24.03.08р. та договір поруки №16 від 24.03.08р. не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Апелянт, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду доказів, які б свідчили про те, що Землін В.М. не мав права підписувати від імені ТОФ "Фінансова компанія "Надія України" договір кредиту №ДК 102-25 від 15.05.2008р. та договір поруки №42 від 19.05.2008р. Посилання апелянта на існування документу, в якому виписані правила надання ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»та Дніпровською філією ТОВ «Фінансова компанія «Надія України»кредитів суб'єктам підприємницької діяльності, також не підтверджуються жодним доказом.
В зв'язку з чим, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що договір кредиту №ДК 102-25 від 15.05.2008р. та договір поруки №42 від 19.05.2008р. були підписані неповноважною на те особою.
З огляду на викладене, при прийнятті рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та дав правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 101, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2009р. по справі №62/05-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови оголошено та підписано в судовому засіданні 04.11.2009р.
Головуючий суддя
Судді