Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" листопада 2009 р. Справа № 8/365-37/248-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Дорошенко С.О., довіреність від 14 травня 2009 року,
відповідача - Муха Л.А. довіреність № б/н від 10 грудня 2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2463Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.09 р. по справі № 8/365-37/248-08
за позовом ТОВ "Приват-Агро-Альянс" смт. Машівка
до ТОВ "Чиста криниця" м. Харків
про визнання права власності на посіви соняшнику оціночною вартістю 1166993,83 грн. та їх стягнення
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 липня 2009 р. по справі № 8/365-37/248-08 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволені. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" право власності на посіви соняшнику, які вирощені на земельних ділянках загальною площею 153,58 га в кількості 549,202 т., оціночною вартістю 1166993,83 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Криниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Альянс" заподіяні збитки у вигляді неотриманого прибутку від реалізації посівів соняшнику у кількості 549,202 т. у розмірі 1166993,83 грн., 7863,30 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову, в якій позивачу відмовити в позовних вимогах. В апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив визнати за ТОВ "Приват-Агро-Альянс" право власності на посіви соняшнику, які вирощені на земельних ділянках загальною площею 153,58 га в кількості 491,456 т насіння соняшнику оціночною вартість 786329,60 грн. та стягнути їх з ТОВ "Чиста криниця".
23.06.2009 р. позивач подав заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просив визнати за ТОВ "Приват-Агро-Альянс" право власності на посіви соняшнику, які вирощені на земельних ділянках загальною площею 153,58 га в кількості 549,202 т насіння соняшнику оціночною вартість 1166993,83 грн. та стягнути з ТОВ "Чиста криниця" на користь ТОВ "Приват-Агро-Альянс" заподіяні збитки у вигляді неотриманого прибутку від реалізації посівів соняшнику у кількості 549,202 т у розмірі 1166993,83 грн. (т. 7, а.с. 100-101).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Відповідач користувався земельними ділянками загальною площею 153,58 га, розташованими на території Кошманівської сільської ради Машівського району Полтавської області, на підставі належним чином зареєстрованих договорів оренди, укладених по сертифікатах на право власності на земельну частку (пай). На цей час вказані договори оренди є чинними, оскільки жодна зі сторін не зверталась до сільської ради щодо скасування реєстрації договорів, термін дії договорів оренди не закінчився, про що свідчить довідка Кошманівської сільської ради Машівського району Полтавської області 2-21/193 від 29.04.2009 р. (т. 1, а.с. 81). Агрообслуговування вищевказаних земельних ділянок здійснювалось за рахунок відповідача. Отже, власником посівів соняшнику, які вирощені на земельних ділянках загальною площею 153,58 га , є відповідач.
Насіння соняшнику, згідно зі ст. 184 Цивільного кодексу України, є річчю, визначеною родовими ознаками, оскільки воно має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Станом на 14.07.2009 р. врожай, вирощений на земельних ділянках загальною площею 153,58 га, зібрано, про що складено відповідний акт від 31 жовтня 2008 р.
Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки державного підприємства "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", право на використання вищевказаних земельних ділянок загальною площею 153,58 га виникло у позивача лише у 2009 р., тобто після збору спірного врожаю.
Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для звернення з позовом про визнання права власності на посіви соняшнику, вирощені на земельних ділянках загальної площею 153,58 га в кількості 549,202 т оціночною вартістю 1166993,83 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх обґрунтованість та задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого прибутку, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Отже, враховуючи, як уже зазначалося вище, відсутність у позивача правових підстав на визнання права власності на посіви соняшнику, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність ним наявності збитків у вигляді неотриманого прибутку у зв'язку з протиправними діями відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2009 року прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильним застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1. ст. 104, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2009 р. у справі № 8/365-37/248-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Головуючий суддя (підпис)
Судді (підпис)
(підпис)
Постанову підписано 05.11.2009 р.